Звіт за результатами дослідження “Корупція та корупційні ризики в державних адміністративних органах: громадська думка населення україни, підприємців, експертів”
Відділ проблем економічної злочинності
Директорат з питань співробітництва
Генерального директорату прав людини і правових питань
травень 2009 р.
Підтримка належного урядування: проект протидії корупції в Україні (UPAC)
ТЕХНІЧНИЙ ДОКУМЕНТ – ЗВІТ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ
"КОРУПЦІЯ ТА КОРУПЦІЙНІ РИЗИКИ В ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАТИВНИХ ОРГАНАХ: ГРОМАДСЬКА ДУМКА НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ, ПІДПРИЄМЦІВ, ЕКСПЕРТІВ"
Підготував:
Фонд "Демократичні ініціативи"
Висловлені в цій роботі погляди
належать авторові і не обов’язково
відображають офіційну позицію
Ради Європи
ЗМІСТ
1. ВСТУП. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2. СПРИЙНЯТТЯ КОРУПЦІЇ НАСЕЛЕННЯМ УКРАЇНИ ТА ПІДПРИЄМЦЯМИ ЯК ОСОБЛИВОЮ СОЦІАЛЬНОЮ ГРУПОЮ
5. Інформація про фонд "Демократичні ініціативи"
1. ВСТУП. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
Проблеми корупції є однією з найбільш болючих точок розвитку молодої української держави. Дієва боротьба з корупцією повинна базуватися на розумінні, як і чому виникає корупція у певній конкретній сфері та у виробленні конкретних механізмів, які могли б зменшити корупційні ризики у цій сфері.
Проект протидії корупції у сфері надання адміністративних послуг підприємцям та здійснення наглядово-контрольної діяльності здійснюється Центром політико-правових реформ, який розробляє пропозиції щодо змін у законодавстві, які б могли зменшити ризик корупції у сфері надання адміністративних послуг та наглядово-контрольній сфері. У проекті впроваджений новий підхід до пропозицій реформ, підхід, який вже давно реалізований у розвинених демократіях, коли реформи, що пропонуються, проходять "тестування" тих соціальних груп, яких ці реформи стосуються. Тому у проекті Центру політико-правових реформ передбачене проведення комплексного соціологічного дослідження, спрямованого на вивчення ставлення підприємців до запропонованих змін у законодавстві, призначених зменшити корупційні ризики у сфері регуляторної та наглядово-контрольної діяльності.
Соціологічне дослідження включає такі складові:
- Загальнонаціональне опитування населення України, призначене вивчити загальне ставлення населення до питань корупції, виявити поширеність цього явища загалом та у сфері надання населенню адміністративних послуг. Усього було опитано 1800 респондентів в усіх областях України та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України (старше 18 років) за такими показниками, як стать, вік, освіта, тип та регіон проживання. Для порівняння були взяти також результати загальнонаціонального опитування населення України, проведеного Інститутом прикладних гуманітарних досліджень у 2003 році1
- Опитування підприємців, у якому підприємцям було запропоновано оцінити корупційні ризики у різних ситуаціях їхньої діяльності та визначити, які із запропонованих заходів можуть зменшити цей корупційний ризик. Усього було опитано 400 підприємців з різних сфер підприємницької діяльності, по 50 підприємців з кожного із міст – Києва, Львова, Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Донецька, Вінниці, АР Крим. Звичайно, вибірка не репрезентує увесь загал підприємців України (оскільки репрезентативне опитування мало б будуватися на єдиному загальноукраїнському реєстрі підприємців, який, по-перше, відсутній, по-друге, таке опитування зайняло б велику кількість часу та коштів). Проте й проведене опитування підприємців достатньо статистично переконливе, оскільки представляє підприємців з різних сфер підприємницької діяльності і з ключових регіонів України.
- Проведення фокус-груп у 5 містах України: Києві, Харкові, Львові, Одесі, Дніпропетровську. У фокус-групових дискусіях з’ясовувалася мотивація ставлення підприємців певних заходів, призначених зменшити ризики корупції у сферах регуляторної та контрольно-наглядової діяльності.
- Проведення 10 інтерв’ю з представниками законодавчої та виконавчої влади, які професійно займаються проблемами підприємницької діяльності і можуть із своїх позицій оцінити наслідки впровадження запропонованих у проекті заходів.
Були опитані:
- Ксенія Ляпіна – депутат Верховної Ради, член комітету з підприємницької діяльності
- Оксана Продан - Голова Ради підприємців при Кабінеті міністрів України
- Олександра Кужель – Голова Державного Комітету України з підприємництва та питань регуляторної політики
- Анатолий Ткачук – заступник міністра будівництва та регіональної політики
- В’ячеслав Кузнєцов – заступник начальника управління по боротьбі з корупцією в органах Державної податкової інспекції України (інтерв’ю було затверджене Головою Державної податкової інспекції Сергієм Буряком)
- Павло Афанасьєв – начальник відділу з організації державного пожежного нагляду Державного департаменту пожежної безпеки, Міністерство надзвичайних ситуацій
- Юрій Ширко – перший заступник Голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики
- Микола Поворозник - начальник головного управління з питань регуляторної політики та підприємництва м. Києва
- Геннадій Рожков– заступник Головного санітарного лікаря м. Києва
10-12. Відповідальні посадовці державної адміністрації міста Черкаси: - Павло Карась – директор департаменту економічної політики та розвитку
- Оксана Кириченко – директор департаменту правового забезпечення діяльності виконкому
- Руслан Стемповський – начальник Єдиного центру з оформлення дозвільних документів у сфері господарської діяльності департаменту забезпечення діяльності виконкому
2. СПРИЙНЯТТЯ КОРУПЦІЇ НАСЕЛЕННЯМ УКРАЇНИ ТА ПІДПРИЄМЦЯМИ ЯК ОСОБЛИВОЮ СОЦІАЛЬНОЮ ГРУПОЮ
Корупція в Україні давно стала сприйматися як органічна частина нашого життя. Було б неправильним вважати, що корупція – явище останніх років. Найнижчим Індекс сприйняття корупції в Україні, що його щорічно вимірює міжнародна антикорупційна організація Transparency International (за шкалою від нуля до 10, де 0 означає найвищий рівень сприйняття корупції, а 10 – найменший) становив 1.5 у 2000 році, тоді нижче України була лише Югославія, що перебувала тоді у стадії розпаду та Нігерія. Далі за вимірами Transparency International Індекс сприйняття корупції. У 2001 році становив 2.1, у 2002 – 2.4, 2003 – 2.3, 2004 – 2.2. Після Помаранчевої революції 2004 року в Україні сталося чимало змін, насамперед – значне зростання політичних та громадянських прав та свобод. Дещо поліпшувався і Індекс корупції – 2.6 у 2005 році, 2.8 – у 2006 році, 2.7 – у 2007 році. Як бачимо, цей показник дещо поліпшувався, але так і не здолав межу у 3.0, нижче якої корупція у країні вважається "галопуючою".
У вересні 2008 року Transparency International оприлюднила свій черговий щорічний рейтинг оцінки поширення корупції у світі, і цей показник в Україні знову почав погіршуватися – до 2,5. Наразі Україна розділяє 134-ту позицію в рейтингу зі 180-ти країн з такими країнами, як Нікарагуа, Пакистан, а також Коморськими островами, які також мають індекс 2,5, в той час як ще минулого року Україна займала 118 місце. Це ставить Україну в один ряд з країнами, які вважаються в Європі найбільш корумпованими, при цьому країна розцінюється як така, де методи боротьби з корупцією є неефективними, а масштаби корупції зростають.
Звичайно, такий високий рівень корупції, що його фіксують міжнародні організації, є лише відображенням сприйняття корупції всередині країни, яке, у свою чергу, відбиває об’єктивну ситуацію поширення корупції.
Дослідження громадської думки добре підтверджують той факт, що сприйняття поширеності корупції в Україні має дуже високі показники і залишається стабільним.
У таблиці 1.1 наведені порівняння трьох загальнонаціональних опитувань населення, що були проведені у травні 2004 року2, червні-липні 2007 року3 та у березні 20084 року, а також опитування підприємців5.
Таблиця 1.1
Як би Ви оцiнили рівень корупції в Українi?*
| Оцінка рівня корупції | Травень-2004 | Червень-липень-2007 | Березень-2009, населення України | Березень-2009, підприємці |
| Дуже високий | 32.1 | 38.7 | 46.4 | 35.8 |
| Високий | 37.9 | 34.1 | 32.7 | 29.8 |
| Середнiй | 16.8 | 14.8 | 7.6 | 21.1 |
| Невисокий | 3.2 | 2.2 | 0.6 | 6.3 |
| Зовсiм незначний | 1.3 | 1.1 | 0.9 | 1.3 |
| Важко сказати | 8.7 | 9.1 | 11.7 | 5.8 |
*В опитуванні березня 2009 року у запитанні йшлося про корупцію "в адміністративних органах України", проте, на нашу думку, результати співставні, оскільки зазвичай населення під "корупцією" зазвичай розуміє владу різного рівня
Як бачимо з наведеної таблиці, населення стабільно оцінює рівень корупції як "високий" і "дуже високий". Причому ці заміри здійснювалися за різної влади: травень-2004 – часи "режиму Кучми", червень-липень-2007 – президентство Ющенка та прем’єрства Януковича, березень-2009 – Президент Ющенко, але прем’єр вже Тимошенко. Але рівень корупції не знижується, більше того, громадська думка все більше схильна оцінювати корупцію як "дуже високу". Досить цікавим виявилося, що підприємці оцінюють рівень корупції більш стримано, кожний п’ятий з підприємців вважає рівень корупції як "середній", хоча серед підприємців відсоток тих, хто протягом року давав хабарі, істотно вищий, ніж серед населення загалом. Поясненням цьому може слугувати те, що оцінки населення щодо рівня корупції виявилися менше, ніж оцінки підприємців пов’язаними із особистим досвідом дачі хабара. Серед населення 56% тих, кому довелося протягом останнього року давати хабара, визначили рівень корупції в адміністративних органах як дуже високий, а серед тих, хто за цей час ніяких хабарів не давав – 44% теж вважають рівень корупції дуже високим. Серед підприємців оцінки значно більше залежать від власного досвіду: серед тих, хто протягом року давав хабарі, 53% вважають рівень корупції дуже високим, а от серед тих, кому це робити не довелося – лише 15%. Серед тих підприємців, хто протягом року не давав хабарі, 27% оцінили рівень корупції в Україні як середній, а 15% - як невисокий. Можна зробити висновок, що оцінки підприємців більшою мірою ґрунтуються на власному досвіді, а населення – на стереотипних уявленнях.
Водночас й залучені до дослідження експерти вважають, що рівень корупції в Україні дуже високий, а деякі з експертів визначили ситуацію як "критичну" та "сприятливу щодо корупції".
Населення вже звикло розглядати корупцію як вже звичне і майже звичайне явище, як частину їхнього життя. Про це свідчить порівняння результатів опитування громадської думки, проведених у січні-квітні 20036 та березні 2009 рр. (табл. 1.2)
Таблиця 1.2
Оцінка населенням ситуації з корупцією в Україні (у%)
| 2003, населення України | 2009, населення України | |||
| Згодні | Не згодні | Згодні | Не згодні | |
| Корупція в органах влади – звичне явище | 85.1 | 3.7 | 82.6 | 6.6 |
| У корупції винні насамперед керівники органів влади | 85.0 | 4.7 | 82.5 | 6.2 |
| При вирішенні більшості питань у органах влади слід давати хабарі | 72.5 | 11.3 | 53.8 | 29.9 |
| Чим суворішим буде покарання чиновників за корупцію, тим менше корупційних діянь вчинятиметься | 69.5 | 14.3 | 79.2 | 7.2 |
Як свідчить порівняння громадської думки у 2003 та 2009 рр., практично не змінилося поширене уявлення, що корупція в органах влади – звичне явище і що у корупції винні насамперед керівники органів влади. Водночас надзвичайно позитивним є істотне зменшення переконання, що при вирішенні більшості питань в органах влади слід давати хабарі. Зросла й непримиренність у ставленні до корупції чиновників, яких населення прагне карати якомога суворіше, вбачаючи у покараннях головний метод боротьби з корупцією.
Слід підкреслити, що населення головну провину за хабарництво покладає на владу та її представників. Водночас запитання про те, чому люди дають хабарі, виявило широкий спектр мотивацій, що далеко виходить за межі звичного звинувачування чиновників. Власне, відповідь "тому що вимагають" набрала лише 19% відповідей (табл. 1.3). А причини, на які вказали понад дві третини опитаних є не вимушеним, а "ініціативним" хабарем, коли люди з власної ініціативи, наперед дають хабара, бо це – "нормально", бо так "швидше і легше вирішити питання". Отже, причини корупції значно глибші і серйозніші, ніж просто недобросовісність чиновників. Масштабна корупція змінює саму культуру і мораль суспільства, коли хабарництво якщо й не перетворюється на позитивне явище, але сприймається загалом терпимо. Корупція поширена насамперед там, де хабарі є традицією, і дуже важко боротися із корупцією там, де люди просто звикли вирішувати проблеми за допомогою хабарів.
Таблиця 1.3
Як ви думаєте, чому люди дають хабарi? (у %, відповіді ранжовані)
| Причини дачі хабарів | 2009, населення України |
| Тому що вважають, якщо не дати хабара - то й питання не вирiшиться | 23.3 |
| Тому що так людям простiше i легше вирiшити їхнi проблеми | 22.4 |
| Тому що це вже норма нашого життя | 20.9 |
| Тому що з них хабарi вимагають | 19.3 |
| Тому що люди часто хочуть того, що за законом їм не належить | 3.1 |
| Просто iнодi людям хочеться щиро вiддячити людинi, яка допомогла вирiшити їхню проблему | 1.9 |
| Наше законодавство надто заплутане i людинi самостiйно у ньому нiколи не розiбратись | 4.0 |
| Інше | 0.4 |
| Важко сказати | 4.7 |
Стосовно причин корупції цікаву думку висловила голова Комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Ксенія Ляпіна. На її думку, широке поширення корупції в українському суспільстві зумовлене й глобальними ментальними чинниками. Оскільки в українців сторіччями не було власної держави, люди не звикли ставитися до держави як до "своєї", власної. І нема звички ставити державу в підпорядкування собі. "Є звичка ставитися до держави як до чужого, але панівного. Держава розглядається як елемент панування. Цей менталітет призводить до такого відношення, що державний службовець посідаючи цю посаду, вирішує, що він вже панує і відповідно відноситься до всіх як до баранів, яких треба стерегти. А громадяни так само це переносять".
На думку Ляпіної, виходить, що посадовець, представник держави розглядає себе і свою посаду не як службовця, який за свою заробітну плату виконує певні корисні для суспільства функції, а як спосіб збагачення. Фактично він чинить як бізнесмен, продаючи свої повноваження. А людям здається, що "воно так є і має бути, і буде. Це найбільше заважає. Складно боротися з тим, що вважається як норма, традиція".
Активно і дуже емоційно обговорювалися питання причин корупції на фокус-групах7. От найбільш цікаві та найбільш характерні висловлювання:
- "Корупція становить харчовий ланцюг, і громадянин внизу цього ланцюга" ;
- "Без цього неможливо. Це кров бізнесу" ;
- "Не даси грошей – нема роботи";
- "У мене є один товариш, "державник", так він каже, що коли ви платите гроші, заходячи до кабінету, то це хабар, а виходячи – це подяка, так треба платити лише виходячи";
- "Рівень корупції вже перейшов межу. Я стикався з цим у правоохоронних органах, там в прокуратурі без цього не можна. Я не став давати, бо у мене був консультант, який сказав, що якщо дати хабара, то станеш їм "другом і братом", але хабарі доведеться давати постійно. Я не дав, тож мене прокурор із слідчим постійно "відфутболювали".
На фокус-групі підприємець зі Львова сказав: "Вже в школі ростуть діти, які знають, що їх батьки носять вчителям хабарі і вони ростуть з знанням, що хабарі це нормально. А це майбутнє держави".
Уявлення, що корупція становить "норму" життя і узвичаєний спосіб вирішення проблем виникло не на пустому місці. Дослідження виявило, що масштабність хабарництва у країні надзвичайно велика: протягом останніх 12 місяців давали хабара (або вимушені послуги чи вимушені дарунки) 28% в опитуванні населення і ще більше в опитуванні підприємців -– 48% (табл.1.4).
Таблиця 1.4
Чи доводилося Вам особисто чи членам Вашої сiм’ї протягом останнiх 12 мiсяцiв давати хабаря (чи надавати вимушенi послуги за принципом "ти - менi, я - тобi", чи вимушено давати якiсь дарунки тощо)?
| Чи доводилося давати хабарі, вимушені послуги чи дарунки? | 2009, населення України | 2009, підприємці |
| Так | 27.8 | 48.1 |
| Нi | 61.2 | 36.6 |
| Не хочу вiдповiдати на це запитання | 11.1 | 15.3 |
Слід сказати, що у "корупційна активність" рівномірно розподілена серед населення різних регіонів, у місті і на селі. Дещо більше помічені у дачі хабарів молодь та люди середнього віку, менше – найстарші. Поширеність дачі хабарів дещо вища серед населення з середнім матеріальним статусом8, але навіть люди з найнижчим матеріальним статусом теж змушені давати хабарі чи вимушені дарунки.
Серед усіх соціальних груп у загальнонаціональному опитуванні найбільше доводилося давати хабарі підприємцям - 44%, майже той самий відсоток, що засвідчило опитування підприємців (47%).
Тож основна концентрація уваги у боротьбі з корупцією і хабарництвом саме на підприємцях та умовах їхньої діяльності цілком виправдана.
Питання про причини корупції і хабарництва у сфері підприємницької діяльності досліджувалося комплексно – і в опитуванні підприємців, і на фокус-групових обговореннях, і у інтерв’ю з експертами.
Голова Державного комітету з підприємництва та питань регуляторної політики Олександра Кужель головну причину корупції у сфері підприємницької діяльності вбачає насамперед у відчутності чітких, законодавчо встановлених правил і норм, які б однозначно розписували, що треба робити чиновнику і у які терміни. Непрозорість як дій владних органів, так процедур отримання дозволів вважає причиною корупції і начальник Головного управління з питань регуляторної політики та підприємництва м. Києва Микола Поворозник. Ці ж чинники виділили й експерти з Черкаської міської адміністрації (директор департаменту економічної політики та розвитку Павло Карась, директор департаменту правового забезпечення діяльності виконкому Оксана Кириченко, начальник Єдиного центру з оформлення дозвільних документів у сфері господарської діяльності департаменту забезпечення діяльності виконкому Руслан Стемповський), які одностайно відзначили, що найбільше провокує корупцію відсутність стандартів надання адміністративних послуг та ефективних механізмів контролю за їх дотриманням та наявність великої кількості необґрунтованих дозволів.
Ксенія Ляпіна висловила думку, що взагалі питання хабарів починає турбувати підприємців тоді, коли перевищений певний "припустимий бар’єр" : "Зазвичай, спочатку усі намагаються домовитися. Якщо хабар великий, не можна сплатити, тоді залучається колективна дія, асоціації… Є певна межа – допустима плата". Органи влади, на її думку, "підвищують бар’єри", за якими працювати легально, у правовому полі стає невигідно. "Чим вищі ці бар’єри, тим вищий хабар. Однак, все одно це дешевше, ніж легально".
Цій думці Ксенії Ляпіної співзвучні й висловлювання на фокус-групових обговореннях. Так, у Харкові підприємці казали, що просто неможливо дотримуватися усіх норм, правил та стандартів пожежної інспекції, які тягнуться ще з радянських часів. "І от приходить пожежник і каже, що слід встановити пожежну сигналізацію, яка коштує 20 тисяч, потім – пульт, потім приєднатися до пульту, і так далі, і так далі. Після ряду переговорів доходимо висновку, що насправді воно нікому не потрібно, а просто потрібна певна сума, яка або розбивається щоквартально або виплачується щомісячно і у плановому порядку сплачується. І це набагато дешевше, ніж виконувати усі норми пожежної інспекції".
Як висловився один підприємець з Одеси, "Це щастя, коли можна дати хабара і щось вирішити, так кажуть 95-99% підприємців... Я дивлюся на своїх дітей, які кажуть мені, що треба було заплатити і не морочити собі голову. Мені страшно, що росте таке покоління, яке хоче рости в корупційному суспільстві. Сьогодні не можна відкрити підприємство, поки всюди не заплатиш, а коли всюди заплатиш, то вже й не зможеш відкрити. У мене опускаються руки. Якщо в мене завтра не вийде, то піду давати, бо я це не можу, те не можу, інакше я розорюся…". "Люди платять тому, що можуть більше втратити, а вони згвинтили ціну питання так, що платиш і платиш..."
Слова підприємця зі Львова: "В мене було в одній установі, з торгівлею пов’язано, були питання з відкриттям, так поки не даси на лапу, то нічого не вийде. Але мало того, ще треба знати, кому давати на лапу, щоб зекономити, бо все побудовано так, щоб знайти серйозну людину, яка має виходити на пряму. І якщо якісь стоять зжаті терміни, то без того це нереально."
На фокус-групових обговореннях підприємці доводили, що держава навмисно формулює правила підприємницької діяльності так, що неможливо працювати без їх порушення. Як висловився один з підприємців зі Львова: "Ми не можемо працювати без порушень, бо нас зажали отими тисками, нас заставили іти на порушення, для того, щоб можна було прийти і сказати: «Дядько, або ти займаєшся бізнесом, або ти мовчиш».
Водночас є й інша сторона медалі. Експерти (у першу чергу державні службовці) вказують, що й самі підприємці провокують корупцію. Перший заступник Голови державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики Юрій Ширко був лаконічний: "дають хабарі, бо хочуть обійти закон". Експерт Павло Афанасьєв – начальник відділу з організації державного департаменту пожежної безпеки Міністерства надзвичайних ситуацій певен, що ризик корупції у його сфері діяльності виникає "від прагнення підприємця здешевити свою діяльність за рахунок того, щоб не виконувати законні вимоги пожежної безпеки. Для того, щоб переобладнати приміщення з жилого фонду на приміщення підприємницької діяльності, слід зробити проектно-кошторисну документацію, обладнати приміщення з позицій пожежної безпеки. Підприємці на цьому хочуть зекономити. Треба проводити роз’яснювальну роботу, що економити на пожежній безпеці – небезпечно, краще зробити один раз".
Ще один експерт - Микола Поворозник вважає, що часто самі підприємці провокують корупцію. "Ні для кого не є секретом, що, за 10-15 років кожен підприємець протоптав собі якісь доріжки і на даний момент вони зацікавлені, щоб ці доріжки стали широкими дорогами і вони всіляко підтримують дану систему, що склалася, це свого роду бізнес". Микола Поворозник розповів досить показову історію. Задля вирішення питання з кіосками при Головному управлінні з питань регуляторної політики та підприємництва м. Києва було створено комісію на паритетних засадах: половина – підприємці, половина – службовці. Було ухвалене рішення, що тих підприємців, які свого часу отримали хоч якісь дозволи, не чіпатимуть, а тих, хто ніяких дозволів не має взагалі, викликатимуть на комісію для вирішення їх питань. І ті підприємці, які увійшли до складу комісії, стали брати гроші у підприємців "за вирішення питання", в тому числі й у тих, до кого претензій не було взагалі. Паровозник навів і інші факти, коли підприємці беруть на себе роль "посередників" у дачі хабарів, причому не завжди ці хабарі комусь віддаються.
На фокус-групових обговореннях виникло питання про розмір хабарів.
У Дніпропетровську підприємці казали, що це залежить від обсягу роботи: "маленький обсяг – менший хабар, великий – більше. Коливається від 10% до 50% обсягу". Цікаво, що, за свідченням підприємців, "під час виборів і 70% не межа".
В Одесі пояснили, що "усе залежить від органів влади, складності питання, яке порушення, яка вилка (тобто, якщо порушення на 850 гривень, то хабар – 400, щоб порушення не рахувалося). У місті одні ціни, на селі – інші. На селі взагалі відсоток від виручки може бути 60-70%, бо вимагають "благо чинність" – автобус для школи, музикальний центр тощо, бо людиною, яка дає дозвіл на розміщення об’єкту торгівлі, є голова сільради. І він затверджує податки, то може так розписати, що підприємець платитиме максимальну ставку. Підприємці і так готові соціально допомагати, але з них роблять, що хочуть".
А у Києві сказали, що "усе залежить від апетитів тієї мохнатої лати, яка хоче. До кризи вона просила 10%, зараз – 20%".
В опитуванні населення та підприємців було запитання щодо тих ситуацій, коли люди були змушені давати хабарі чи вимушені дарунки (табл. 1.5).
Таблиця 1. 5
Якщо Вам чи членам Вашої сiм’ї доводилося протягом останнiх 12 мiсяцiв давати хабарi, "благодiйну допомогу" чи дарунки, то де саме?
(слід було назвати усі випадки хабарів чи вимушених дарунків
| Де давалися хабарі чи вимушені дарунки? | % до населення України | % до підприємців |
| У медичних закладах | 16.7 | -* |
| У навчальних закладах | 6.6 | -* |
| У ДАI | 6.1 | -* |
| У мiлiцiї (без ДАI) | 2.4 | -* |
| При отриманнi закордонного паспорта | 0.9 | -* |
| При оформленнi чи переоформленнi пенсiї | 0.9 | -* |
| При оформленнi субсидiї, iнших видiв державної допомоги та iнших соцiальних виплат | 0.8 | -* |
| У паспортному столi, при отриманнi паспорта чи реєстрацiї | 0.7 | -* |
| При приватизацiї житла | 0.7 | -* |
| В органах влади при отриманнi рiзноманiтних дозволiв | 2.7 | 18.2 |
| При реєстрацiї автомобiля, проходженнi технiчного огляду | 2.9 | 18.0 |
| В органах влади при отриманнi довiдок | 4.1 | 17.7 |
| У податковiй iнспекцiї | 1.7 | 17.2 |
| У зв’язку з пiдприємницькою дiяльностi при проведеннi перевiрок | 1.1 | 15.5 |
| При отриманнi дозволу на будiвництво (перепланування) | 0.9 | 9.0 |
| При отриманнi земельної дiлянки | 1.2 | 8.2 |
| У судах, прокуратурi | 2.1 | 7.7 |
| При проходженнi митного контролю чи оформленнi митних документiв | 0.7 | 5.0 |
| При орендi примiщення | -** | 4.9 |
| Посадовим особам, для отримання певної посади | 0.7 | 1.7 |
| Інше | 0.7 | 3.2 |
-* Питання щодо побутових видів корупції підприємцям не ставилися
-** Це питання ставилося підприємцям і не ставилося населенню
Розгляд ситуацій, у яких хабарі дає населення, показує, що в основному це – побутова корупція. "Лідерами" тут є насамперед медичні та навчальні заклади та ДАІ – власне, ті заклади, з якими постійно стикуються громадяни у повсякденному житті. Звичайно, є певна специфіка у залежності від роду занять респондентів: пенсіонери головним чином дають хабарі (чи вимушені дарунки) у медичних закладах, а учні й студенти – у навчальних закладах. Щодо сфер адміністративної діяльності, то до них протягом року не так часто доводиться звертатися пересічним громадянам.
Питання про "побутові" види корупції підприємцям не ставилися, оскільки стосовно цієї групи важливо було з’ясувати, які саме види корупції найбільш поширені у їхній підприємницькій діяльності. Як видно з наведених у таблиці результатів, корупція у відношенні до підприємців є душе поширеним явищем.
Зрозуміло, що найчастіше хабарі та вимушені "подарунки" чи "послуги" теж спостерігаються у найбільш поширених у підприємницькій діяльності ситуаціях: отримання довідок та різноманітних дозволів в органах влади, реєстрація автомобілів, у податковій інспекції, при проведенні перевірок. У решті ситуацій – дещо менше, але ж і цих видів послуг вдаються не усі підприємці: при отриманні дозволу на будівництво та при отриманні земельних ділянок, у судах та прокуратурі, при проходженні митного контролю. Водночас звертає увагу, що лише незначна частина підприємців давала хабара при оренді приміщення, можливо, це пояснюється тим, що у нинішній умовах кризи зник дефіцит на цей вид послуг, і зняти приміщення можна й без хабара. Виділення земельних ділянок та дозволів на будівництво експерти визначили як найбільш "корупційно небезпечні" сфери. У сфері контрольної діяльності як зони "підвищеного ризику" були згадані органи стандартизації, оскільки у більшості випадків там відсутні державно затверджені стандарти, тому "завжди до чогось можна придратися".
На дачу хабара "при отриманнi дозволу на будiвництво (перепланування)" вказало 9% підприємців, вочевидь, це послуга, якої потребують лише деякі категорії підприємців. Але показово, що питання БТІ (Бюро технічної інвентаризації) спонтанно виникло на двох фокус-групах – у Дніпропетровську та в Одесі.
Дніпропетровськ: "Пропоную з’їздити зі мною у Київ, спробувати щось зробити та Трьохсвятительській. Це жахлива структура, яка висмоктує все з тебе як мурашник, за 3-6-12 місяців через хабарі тобі роблять те, що треба і ти стаєш в наступну чергу за Бас арабкою, щоб отримати право власності",
Одеса: "А з БТІ взагалі ніхто не хоче зв’язуватися. Неможливо нічого отримати швидко, тому що виклик техніка можна чекати 1-2 місяці. Тому що усі адміністративні структури використовують свої повноваження тільки для того, щоб отримувати гроші понад тих тарифів, що встановлені Кабінетом Міністрів. Рідко де усе чітко написано: вартість послуги, список документів, вже потім вони спливають, і тоді кажуть: "Ой, ще треба довідочку, дайте грошей, то ми за Вас самі сходимо", і ми платимо, щоб було швидше. Мета виправдовує засіб".
В опитуванні було таке важливе запитання, як поступлять опитувані у випадку, якщо з них вимагатимуть хабара? Це питання важливе для того, щоб з’ясувати, наскільки люди готові (хоча б у намірах) боротися із хабарництвом? Результати, наведені у таблиці 1.6, вражають. Серед населення більш ніж третина однозначно, без усякого спротиву дасть хабара, ще третина не знає, як вчинить у цьому разі, 16% хабара не дадуть, але й нічого не чинитимуть – просто відмовляться від вирішення свого питання. І навіть на такі дії, як скарга керівництву, звернення у ЗМІ чи до громадських організацій готові лічені відсотки. Тобто можна констатувати, що у населення практично відсутня готовність взагалі щось робити практично у боротьбі з корупцією, навіть такі не загрозливі дії, як звернення до ЗМІ чи до вищих інстанцій.
Таблиця 1.6
Якщо з Вас вимагатимуть хабара, щоб вирiшити Ваше питання, як Ви поступите?
| Що робитимуть? | Населення України загалом | Підприємці |
| Дадуть хабара | 36.5 | 29.2 |
| Поскаржуться керiвникам цього службовця | 4.6 | 7.2 |
| Звернуться у правоохороннi органи (мiлiцiя, СБУ, прокуратура) | 4.6 | 11.0 |
| Звернуться до суду | 2.7 | 6.2 |
| Звертатимутьсь у вищi iнстанцiї (до Президента, прем’єр-мiнiстра, мера тощо) | 1.7 | 4.2 |
| Звернуться у засоби масової iнформацiї | 1.7 | 8.5 |
| Звернуться до громадської органiзацiї | 1.2 | 9.7 |
| Хабара не заплатять i вiдмовляться вiд вирiшення питания | 15.9 | 6.0 |
| Інше | 3.1 | 7.0 |
| Важко сказати | 31.1 | 24.4 |
Серед підприємців теж майже третина готові одразу дати хабара, але значно менше тих, хто відмовиться від вирішення свого питання (що й зрозуміло, адже йдеться про справи бізнесові). Дещо більше налаштовані підприємці на обстоювання своїх прав – звернення до правоохоронних органів (10%), громадських організацій (9%), ЗМІ (8%). Водночас характерно, що до найпростішого засобу - поскаржитися керівникам службовця, який вимагає хабара – вдалися б лише 7%. Вочевидь, підприємці (як, до речі і населення) небезпідставно вважають, що вимагання хабара може бути не ініціативою окремого службовця, а звичною практикою цього органу влади.
В опитуванні населення і підприємців ставилося питання щодо того, які засоби можуть бути найбільш дієвими у боротьбі з корупцією?
Таблиця 1.7
Як Ви вважаєте, якi засоби можуть бути найбiльш дiєвими у боротьбi з корупцiєю? (кількість відповідей не обмежувалася, результати ранжовані за відповідями підприємців
| Які засоби найбільш дієві у боротьбі з корупцією? | Населення України | Підприємці |
| Звiльнення з роботи без права займати посади в органах влади | 55.6 | 60.1 |
| Вдосконалення законодавства, щоб там не було шпарин для корупцiї | 22.8 | 52.4 |
| Прозорiсть i вiдкритiсть у дiяльностi всiх органiв влади | 15.9 | 47.6 |
| Правове виховання громадян, щоб вони знали свої права | 15.9 | 45.9 |
| Запровадження "єдиних офiсiв", куди людина може здати усi документи одразу | 9.4 | 45.6 |
| Посилення кримiнальної вiдповiдальностi чиновникiв (строку позбавлення волi) | 49.6 | 45.4 |
| Ширше використання iнформацiйних технологiй (Iнтернету тощо) | 3.2 | 38.2 |
| Громадський контроль за дiями влади | 17.6 | 38.2 |
| Спрощення доступу до суду з метою захисту своїх прав | 8.3 | 35.4 |
| Мiнiмiзацiя особистого спiлкування громадян з чиновниками (використання пошти тощо) | 4.1 | 33.9 |
| Викриття фактiв корупцiї через засоби масової iнформацiї | 11.2 | 32.4 |
| Пiдвищення вимог перед призначенням на посаду в органах влади | 8.0 | 28.7 |
| Встановлення у законодавствi правила, що вiдсутнiсть своєчасної вiдповiдi з боку органу влади вважається позитивною вiдповiддю на запит громадянина | 6.1 | 27.9 |
| Створення додаткових можливостей для оскарження рiшень та дiй чиновникiв до вищестоящих органiв | 7.6 | 27.2 |
| Створення громадських органiв з розгляду скарг на рiшення органiв влади | 7.1 | 24.9 |
| Пiдвищення заробiтної плати чиновникам | 8.3 | 19.0 |
| Посилення внутрiшнього контролю (з боку керiвництва) в органах влади | 4.5 | 18.4 |
| Пер |