Відзначенням 90-річчя української юстиції підноситься на особливий рівень поняття Законності і Права, стверджується непохитність цінностей демократії, прав і свобод людини і громадянина.
Законність і Право - найголовніші елементи державності. Саме вони є юридичним фундаментом органів державної влади, прокуратури, суду, адвокатури, нотаріату. Смислове значення цього твердження лежить у площині наукового визначення термінологічного поняття "юстиція".
"Юстиція (лат. justitia – справедливість, правосуддя) - система судових та пов’язаних з їх діяльністю установ. Крім судів, до цієї системи включають прокуратуру, органи слідства, нотаріат тощо. Об’єднуючими засадами для них є їх покликання служити торжеству правосуддя, законності й справедливості, забезпеченню прав громадян. Органами управління у цій галузі є міністерства юстиції. У різних країнах вони мають свої особливості щодо структури та повноважень. Спільним для них є організація роботи відповідних установ у забезпеченні правосуддя і правопорядку в країні1".
З часу створення українська юстиція пройшла складний шлях становлення і розвитку, оскільки тісно пов’язана з історією сучасної української державності, виникненням Української Центральної Ради. Біля її витоків стояли такі діячі, як історик і правознавець М. Грушевський, юристи В. Винниченко та С. Єфремов.
Формуючи наприкінці червня 1917 року перший національний уряд - Генеральний Секретаріат, Центральна Рада передбачила й створення Генерального секретарства судових справ (юстиції) на чолі з В. Садовським, але через антиукраїнську політику Тимчасового уряду Росії функціонування його виявилося короткочасним. Генеральне секретарство відновило свою діяльність 30 жовтня 1917 року. За його поданням Центральна Рада прийняла постанову, в якій було записано: "Суд в Україні твориться іменем Української Народної Республіки". Четвертим Універсалом Центральної Ради від 11 січня 1918 року Україна проголошувалася "самостійною, ні від кого не залежною Вільною Суверенною Державою Українського Народу". Нову назву отримав і уряд - Рада Народних Міністрів, а Генеральне секретарство судових справ перейменовано на Міністерство судових справ, яке очолив С. Шелухін.
У квітні 1918 рок з приходом до влади гетьмана П. Скоропадського Міністерство судових справ здійснювало практично всю правову політику.
15 липня 1918 року Міністерство судових справ було перейменовано на Міністерство юстиції. Його юрисдикції підлягало 3 судові палати, 19 окружних судів і 112 міських та повітових з’їздів мирових суддів2.
Головними завданнями тогочасного Міністерства юстиції були: здійснення управління судовими органами та пенітенціарною системою, удосконалення судочинства в умовах перехідного етапу української державності, кодифікація законодавства, підготовка проектів кримінальних, кримінально-процесуальних та інших нормативних актів. У цей період міністрами були М. Чубинський, О. Романов, А. В’язлов, В. Рейнбот.
У грудні 1918 року влада в Україні перейшла до Директорії. Міністерство юстиції очолювали В. Приходько, Г. Сиротенко, Д. Маркович, А. Лівицький. Саме тоді було закладено основу українізації судової системи. Підтвердженням цього є розроблений Міністерством закон "Про відновлення гарантій недоторканності особи на території Української Народної Республіки".
Радянський період української юстиції розпочався 28 листопада 1918 року з утворенням при Тимчасовому Робітничо-Селянському Уряді України Відділу юстиції. 29 січня 1919 року відділ перетворено на Народний комісаріат юстиції на чолі з кваліфікованим юристом О. Хмельницьким. 11 грудня 1919 року в Харкові створено Комітет юстиції при Всеукраїнському революційному комітеті, а 19 січня 1920 року його реорганізовано в Народний комісаріат юстиції України, який очолив політичний діяч Є.Терлецький.
Тривалий час посади Наркома юстиції і Генерального прокурора обіймала одна особа. На цих посадах працювали М. Скрипник, В. Порайко, В. Поляков, М. Михайлик, А. Кисельов-Кеслер.
У 1936 році органи юстиції та прокуратури розділилися. Наркомами юстиції працювали Ф. Радченко (1936-1937 рр.) і М. Бабченко (1938-1947 рр.).
У 1946 році Народний комісаріат юстиції УРСР реорганізовано у Міністерство юстиції УРСР. Міністрами юстиції працювали Д. Панасюк, Ф. Глух, К. Згурська.
У 1963 році Міністерство юстиції було ліквідовано, а його функції покладено на юридичну комісію при Раді Міністрів Української РСР та Верховний суд УРСР, а на місцях – на обласні суди.
У 1970 році діяльність Міністерства юстиції поновлено. Вона регламентувалася відповідним Положенням, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 4 вересня 1972 року, яким передбачалося, що Міністерство юстиції забезпечує організаційне керівництво судами, перевіряє організацію роботи судів, заслуховує з цих питань доповіді голів судів, вивчає і узагальнює практику, розробляє пропозиції з питань організації діяльності судів, здійснює керівництво і контроль за роботою з виконання рішень, формує і здійснює кадрову політику в судових органах, підвідомчих організаціях та установах юстиції тощо. Протягом 1970-1990 років Міністерство юстиції УРСР очолював В. Зайчук.
Підсумовуючи історичний екскурс радянського періоду діяльності Міністерства юстиції, треба акцентувати увагу на тому, що, поряд з іншими республіканськими міністерствами, воно не було самостійним у здійсненні державного управління. Його роль зводилася переважно до функції передавальної ланки у багатоступеневій союзно-республіканській системі державного управління колишнього СРСР.
Проголошення в 1991 році незалежності України, а відтак - розбудова демократичної правової держави, впровадження політичної, економічної та правової реформ обумовили необхідність кардинальних змін у діяльності Міністерства юстиції.
За роки незалежності України Міністрами юстиції були Бойко В.Ф. (1990- 1992 рр.), Онопенко В.В. (1992-1995 рр.), Головатий С.П. (1995-1997 і 2005-2006 рр.), Станік С.Р. (1997-2002 рр.), Лавринович О.В. (2002-2005 і 2006-2007 рр.), Зварич Р.М. (2005 і 2006 рр.).
З 18 грудня 2007 року Міністерство юстиції очолює Оніщук М. В.
У процес формування та реалізацію державної правової політики, зміцнення законності та правопорядку роблять вагомий внесок висококваліфіковані юристи, творча праця яких відзначена почесними званнями. Зокрема, це Міністр юстиції Оніщук М.В., заступники Міністра Цоклан В.І., Ємельянова І.І., Єфіменко Л.В., Богдан А. Й., директори департаментів Бірченко В.Г., Ященко Н.В., начальник управління Головченко Л.М., директор Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції Дубовик С.О.
У Міністерстві юстиції в різний час також працювали такі Заслужені юристи України, як Бойко В.Ф., Лавринович О.В., Онопенко В.В., Головатий С.П., Станік С.Р. - Міністри юстиції, Горбунова Л. М., Шупеня М. М., Крупко П. М., Полудьоний М. М., Мармазов В.Є. - заступники Міністра, Плескач Л.П., Пасічник М.В., Тонконог М.П. - радники Міністра, Павлова Л.М., Бутрименко В.В., Тісногуз В.В. - директори департаментів, Палій В.М. - заступник начальника управління.
Сьогодні до структури центрального апарату входять 17 департаментів, 7 управлінь, 3 самостійні відділи, Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Крім того, у складі Міністерства функціонує один урядовий орган державного управління - Державний департамент з питань адаптації законодавства.
Гранична чисельність працівників центрального апарату Міністерства складає 882 одиниці.
В апараті Міністерства працює 9 Заслужених юристів України, 5 посадових осіб, які мають науковий ступінь кандидата юридичних наук.
Питома вага працюючих з повною вищою освітою складає 98,5 відсотка, базовою вищою освітою – 1,4 відсотка.
У центральному апараті працює 546 жінок, що складає 74,5 відсотка. Жінки займають 42 відсотки керівних посад другої-четвертої категорій посад державних службовців.
Чисельність працівників до 27 років включно становить 37,7 відсотка.
Кількість працівників, які мають стаж державної служби: від 3 до 5 років – 23,2 відсотка, від 5 до 10 років – 27,4 відсотка, від 10 до 15 років – 15,1 відсотка, від 15 до 25 років – 9,2 відсотків, понад 25 років – 3,7 відсотка.
Повноваження Міністерства юстиції України, його територіальних і підвідомчих органів
Затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року та від 3 жовтня 1992 року Положення про Міністерство юстиції значно розширили його повноваження, визначили нові функції, що, в свою чергу, спричинило істотні зміни у його структурі. З цього часу Міністерство юстиції здійснювало організаційне забезпечення діяльності судів. На Міністерство покладалося розроблення проектів нормативних актів і рішень Уряду України, підготовка пропозицій щодо їх кодифікації, забезпечення надання правової допомоги населенню, підприємствам, установам і організаціям, координація діяльності державних органів, взаємодія з громадськими організаціями у правовиховній роботі тощо. З 1992 року Міністерство юстиції здійснює функції щодо реєстрації політичних партій, легалізації (реєстрації) громадських організацій, реєстрації благодійних фондів.
Обравши шлях цивілізованого розвитку і закріпивши це в Конституції 1996 року, Україна посіла гідне місце серед європейських держав як повноправний член Ради Європи, чим засвідчила своє прагнення будувати власне майбутнє на засадах верховенства права, принципів справжньої демократії. Це створило необхідні передумови для проведення правової реформи в державі, де Міністерство юстиції було визначено координуючим урядовим органом. Тож робота Міністерства уже регламентувалася Положенням від 18 вересня 1996 року.
У 1997 році Міністерством ініційовано розроблення нового Положення про Міністерство юстиції, яке затверджено Указом Президента України від 30 грудня 1997 року № 1396/97. Відповідно до цього положення проводилася робота з удосконалення структури органів юстиції, упорядковувалися їх функції з метою уникнення дублювання у практичній діяльності Міністерства.
У 1998 році в системі органів Міністерства юстиції створено державну виконавчу службу для виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України.
У зв’язку з розширенням функцій органів юстиції у сфері формування й реалізації державної правової політики, надання правових послуг населенню постановою Уряду від 30 квітня 1998 року № 592 "Про систему органів юстиції" утворені районні, районні у містах та міські управління юстиції.
З 1998 року органи юстиції здійснюють правову експертизу та державну реєстрацію нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій.
З 2004 року проводиться реєстрація постійно діючих третейських судів (Указ Президента України від 28 вересня 2004 року №1143/2004).
З 1999 року Міністерство юстиції здійснює функції щодо планування законопроектної роботи, координації нормотворчої діяльності органів виконавчої влади та контролю за цією діяльністю.
Указом Президента України від 27 грудня 2002 року № 1233/2002 на Міністерство покладено низку додаткових функцій, зокрема: ведення Державного реєстру застав рухомого майна, надання роз’яснення чинного законодавства державним органам, підприємствам, установам і організаціям.
Відповідно до Указу Президента України від 25 червня 2002 року № 581/2002 Міністерство юстиції представляє інтереси України в юрисдикційних органах інших держав.
Згідно з Указом Президента України від 26 липня 2005 року № 1136/2005 Міністерство юстиції представляло інтереси Президента України і Кабінету Міністрів під час розгляду справ судами України й судами іноземних держав або міжнародними судовими органами та установами. Однак відповідно до Указу Президента України від 26 лютого 2007 року №143/2007 "Питання Секретаріату Президента України" повноваження щодо представництва інтересів Президента України передано до повноважень Секретаріату Президента України.
Міністерство проводить роботу з підготовки проектів законів України про ратифікацію двосторонніх міжнародних договорів про правові відносини та правову допомогу у цивільних і кримінальних справах, а також ратифікації або приєднання до багатосторонніх міжнародних договорів, що регулюють ці питання. Проекти таких договорів Міністерство юстиції готує спільно з Експертною групою з підготовки міжнародних договорів про правові відносини і правову допомогу у цивільних і кримінальних справах, створеною відповідно до указів Президента України від 24 квітня 2004 року №476/2004 та від 27 червня 2007 року №574/2007.
Крім того, Міністерство юстиції є:
офіційним видавцем збірників актів законодавства, в яких вміщуються закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, що мають нормативний характер, нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які підлягають державній реєстрації (Укази Президента України від 22 січня 1996 року № 73/96 та від 27 червня 1996 року № 472/96);
уповноваженим органом на проставлення апостиля, що посвідчує справжність підпису, ким виступала особа, яка підписала документ у відповідному випадку, автентичність печатки чи штампа, якими скріплюється документ, на документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України (постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 61);
головним розробником законопроектів, що вносяться Президентом України та Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України (Указ Президента України від 26 листопада 2003 року № 1348/2003);
Національним органом для сприяння контактам між державами-членами Гаазької конвенції з міжнародного приватного права (Указ Президента України від 16 липня 2004 року № 804/2004);
органом ліцензування діяльності бюро кредитних історій (з 30 січня 2006 року) (Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" від 23 червня 2005 року № 2704-IV).
У Міністерстві діє Уповноважений у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини (постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1998 року № 557).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 784 Міністерством юстиції через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини здійснюється представництво України в Європейському суді з прав людини у разі розгляду питань дотримання нею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та звітування про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України.
У складі Міністерства юстиції утворено урядовий орган державного управління - Державний департамент з питань адаптації законодавства (постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2004 року № 1742).
З 1 березня 2006 року Міністерство юстиції здійснює державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності (постанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2005 року №1128, Указ Президента України від 19 грудня 2005 року № 1811/2005).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 року № 504 Міністерство юстиції проводить ґендерно-правову експертизу чинного законодавства і проектів нормативно-правових актів в усіх сферах законодавства, що стосуються прав і свобод людини.
На виконання § 86 Регламенту Кабінету Міністрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 18 липня 2007 року № 950, Міністерство юстиції веде постійний облік законопроектів, розроблення яких передбачено новими завданнями, визначеними законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради, актами Кабінету Міністрів та дорученнями Прем’єр-міністра України після затвердження щорічного орієнтовного плану законопроектних робіт. Перелік законопроектів, що розробляються центральними органами виконавчої влади, Міністерство юстиції щомісячно надає Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України від 1 лютого 2008 року № 80/2008 на Міністерство юстиції пропонується покласти завдання щодо аналізу законодавства з метою виявлення системних вад, які полегшують чи сприяють вчиненню корупційних правопорушень, та підготовки пропозицій щодо вдосконалення законодавства про запобігання та протидію корупції, здійснення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, підготовку яких здійснюють центральні органи виконавчої влади, збирання та аналізу статистичних даних, іншої інформації про реалізацію заходів щодо запобігання і протидії корупції і оцінки їх ефективності, виявлення чинників, що сприяють корупційним проявам, підготовки пропозицій щодо їх усунення, посилення ролі громадянського суспільства у запобіганні корупції, забезпечення співпраці України з Групою держав Ради Європи проти корупції (GRECO).
Для зміцнення юридичних служб центральних органів виконавчої влади наказом Міністерства юстиції від 14 лютого 2008 року № 225/5 затверджено Порядок погодження у Міністерстві юстиції призначення та звільнення з посад керівників юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
Таким чином, коло повноважень Міністерства юстиції постійно розширюється і вдосконалюється. Міністерство послідовно і виважено продовжує роботу з реформування галузі з метою утвердження демократичних засад розвитку суспільства, верховенства права, принципів справедливості та гуманізму, пріоритету прав і свобод людини і громадянина, становлення повноцінного громадянського суспільства.
На даний час Міністерство юстиції у своїй діяльності керується Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року № 1577, а його територіальні органи – Положенням про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі та Положенням про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції, затвердженими наказом Міністерства юстиції від 8 червня 2007 року № 383/5, та Положенням про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний відділ державної виконавчої служби, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2007 року № 83/5.
Міністерство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції, підприємства, установи та організації, що належать до сфери його управління.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції від 25 січня 2007 року №21/5 "Про реформування органів юстиції" на базі обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції утворені головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі і відділи державної виконавчої служби у складі територіальних управлінь юстиції.
На 9 червня 2008 року функціонують Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, 24 головних управління юстиції в областях, головні управління юстиції у містах Києві та Севастополі, 414 районних, 26 районних у містах, 90 міських (міст обласного значення), 73 міськрайонних управління юстиції; 770 відділів реєстрації актів цивільного стану (у т.ч. Центральний відділ реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім’ї та Лівобережний відділ реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім’ї); 710 відділів державної виконавчої служби, з них: 27 відділів Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, у містах Києві та Севастополі, 683 районних, районних у містах, міських, міськрайонних відділів державної виконавчої служби, 822 державні нотаріальні контори.
Наказом Міністерства юстиції від 30 травня 2008 року № 911/5 ліквідовано Київське, Малиновське, Приморське та Суворовське районні управління юстиції у м. Одесі та на їх базі утворене Одеське міське управління юстиції.
Серед територіальних органів юстиції "ровесниками" Міністерства юстиції є органи реєстрації актів цивільного стану.
Майже 90 років тому, 20 лютого 1919 року Радою Народних Комісарів Української Радянської Соціалістичної Республіки було прийнято декрет "Про організацію відділів запису актів громадянського стану".
Впродовж довгої історії існування органи реєстрації актів цивільного стану мали різне підпорядкування (органи внутрішніх справ, виконавчої влади).
Відповідно до реформ, які проходили у правовому полі держави, органах державного управління, відбулось поетапне реформування цих органів, яке полягало у створенні протягом 1998-2000 років єдиної системи, підпорядкованої Міністерству юстиції.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 12 жовтня 1998 року № 1618 "Про районні, районні у містах Києві та Севастополі відділи реєстрації актів громадянського стану" у зв’язку з утворенням районних, районних у містах Києві та Севастополі управлінь юстиції, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями передано районним, районним у містах Києві та Севастополі управлінням юстиції матеріально-технічну базу, приміщення, штатну чисельність та фонд оплати праці працівників відповідних відділів реєстрації актів громадянського стану.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 28 вересня 2000 року № 1488 "Деякі питання відділів реєстрації актів громадянського стану районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції" установлено, що відділи реєстрації актів громадянського стану районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції, утворювані Міністерством юстиції на базі відповідних відділів реєстрації актів громадянського стану районних у містах, міських (міст обласного значення) рад, є наступниками їх прав і обов’язків.
Реформування органів реєстрації актів цивільного стану, підпорядкування їх органам юстиції замість райдержадміністрацій та виконавчих комітетів районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) рад дозволило проводити єдину державну правову політику у сфері реалізації сімейного законодавства, забезпечило дієвий контроль за роботою цих органів. Одночасно це сприяло добору на посади керівників та спеціалістів відділів реєстрації актів цивільного стану висококваліфікованих спеціалістів з вищою юридичною освітою, що безумовно забезпечило ефективність діяльності цих державних органів.
На сьогоднішній день органи реєстрації актів цивільного стану здійснюють не тільки реєстрацію актів цивільного стану, а й виконують рішення судів, вирішують питання внесення змін до актових записів цивільного стану, поновлюють втрачені записи, забезпечують збереження архівного фонду.
Це одні із територіальних органів виконавчої влади, які забезпечують формування Державного реєстру виборців з метою реалізації конституційних прав громадян. Жодна з виборчих кампаній, що проводиться в державі, не відбувається без участі територіальних органів реєстрації актів цивільного стану.
У Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управліннях юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі, в районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управліннях юстиції, підприємствах, установах та організаціях гранична чисельність працівників складає 20 642 одиниці.
До сфери управління Міністерства юстиції належать:
Центр правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України.
Центр утворений відповідно до Указу Президента України від 29 квітня 1994 року № 198 "Про вдосконалення роботи з підготовки законопроектів та проведення правової реформи" і розпочав свою діяльність у лютому 1996 року.
Відповідно до Положення про Центр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 16 листопада 1994 року № 780, основними завданнями Центру є: розроблення концепцій, проектів актів законодавства з питань розвитку суспільства і держави, здійснення їх наукового обґрунтування, забезпечення законопроектної діяльності робочих груп Мін’юсту, удосконалення методики та практики нормотворчої діяльності, вивчення міжнародного досвіду з питань нормопроектування для використання його в практиці підготовки законопроектів, документаційно-інформаційне забезпечення законопроектної діяльності Мін’юсту, співпраця з міжнародними інституціями щодо концептуальних напрямів діяльності Мін’юсту та Центру.
Центр, зокрема: самостійно розробляє проекти нормативно-правових актів України; постійно залучається до участі в опрацюванні та правовій експертизі проектів нормативно-правових актів, що розробляються або надходять до Міністерства юстиції; методично забезпечує законопроектну та іншу нормотворчу діяльність Міністерства; готує аналітичні та інформаційні матеріали щодо сучасного стану національного законодавства України та законодавства інших держав у відповідних галузях.
Центром координуються програми (проекти) міжнародної технічної допомоги, спрямовані на підтримку нормотворчих робіт Міністерства та Центру. Організовуються та проводяться міжнародні конференції, семінари та зустрічі експертів з актуальних правових питань.
З 2004 року на базі Центру проводяться двотижневі постійно діючі семінари для спеціалістів Міністерства юстиції на тему "Нормопроектувальна діяльність". На сьогодні пройшли навчання і отримали сертифікати 255 державних службовців.
Головне державне об’єднання правової інформації Міністерства юстиції України.
З метою пропаганди правових знань серед широких верств населення України, оперативного і повного забезпечення правовою інформацією органів державної влади, підприємств, установ і організацій та згідно з Указом Президента України від 13 грудня 1996 року № 1207/96 "Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" ГДО випускає інформаційний бюлетень "Офіційний вісник України" (паперовий та електронний варіанти).
Інформаційний бюлетень "Офіційний вісник України" є офіційним виданням, що виходить друком двічі на тиждень, в якому публікуються державною мовою закони України, укази і розпорядження Президента України; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, що мають нормативний характер; акти Конституційного Суду України; нормативно-правові акти Національного банку України; міжнародні договори України, що набрали чинності; нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, зареєстровані Міністерством юстиції України; рішення Європейського суду з прав людини.
Із 1999 року ГДО забезпечує видання журналу Міністерства юстиції України "Бюлетень Міністерства юстиції України".
Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.
ДП "Інформаційний центр" засноване Міністерством юстиції у 1997 році. Йому підпорядковано 25 регіональних філій в обласних центрах України та Автономній Республіці Крим. Підприємство функціонує як самостійний суб’єкт господарювання.
ДП "Інформаційний центр" здійснює технічне, технологічне забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів. Зокрема, функціонують такі реєстри:
Державний реєстр обтяжень рухомого майна - єдина комп’ютерна база даних про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.
Державний реєстр іпотек - єдина комп’ютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної.
Державний реєстр правочинів - єдина комп’ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу.
Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони, арешти; видані витяги з реєстру.
Спадковий реєстр - електронна база даних, яка містить відомості про заповіти, спадкові договори, спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину.
Єдиний реєстр довіреностей - електронна база даних, що містить інформацію про довіреності (у тому числі їх дублікати), а також відомості про припинення їх дії.
Єдиний реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів - електронна база даних, яка містить інформацію про видані нотаріусам спеціальні бланки нотаріальних документів та їх витрачання нотаріусами, а також недійсні бланки.
Єдиний реєстр нотаріусів – комп’ютерна база даних, в якій містяться відомості про нотаріальні округи, державні нотаріальні контори, державних та приватних нотаріусів України.
Реєстр прав власності на нерухоме майно - інформаційна система, що містить відомості про зареєстровані права власності, суб’єктів прав, об’єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.
Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - це комп’ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії.
Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів - автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства.
Єдиний державний реєстр об’єднань громадян та благодійних організацій – комп’ютерна база даних, створена за допомогою автоматизованої комп’ютерної системи, яка складається із сукупності електронних копій державних реєстрів об’єднань громадян та благодійних організацій, книг обліку філій, представництв всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій, об’єднаних на основі єдиних правил, стандартів та процедур обміну інформацією.
Державний реєстр атестованих судових експертів - це офіційна електронна база даних, що ведеться з метою створення інформаційного фонду про осіб, які отримали в порядку, передбаченому Законом "Про судову експертизу", кваліфікацію судового експерта.
Державний реєстр друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності - електронна база даних, яка містить інформацію про всі друковані засоби масової інформації, додатки до друкованих засобів масової інформації у вигляді видань газетного та журнального типу, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу їх виготовлення та інформаційні агентства як суб’єкти інформаційної діяльності, що засновуються та/або діють в Україні.
Реєстр спеціальних бланків документів інформаційної системи Міністерства юстиції України - електронна база даних, яка містить відомості про постачання та витрачання спеціальних бланків документів інформаційної системи Міністерства юстиції України.
Спеціалізоване державне підприємство "Укрспец’юст".
СДП "Укрспец’юст" створене постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року №1270.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2006 року Міністерство здійснює заходи з ліквідації спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст".
14 квітня 2006 року ухвалою господарського суду м. Києва було порушено справу № 23/127-б про банкрутство СДП "Укрспец’юст" відповідно до норм ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відкрито процедуру розпорядження майном та процедуру санації. Провадження по справі триває.
Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції.
Центр створений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 131 та наказом Міністерства юстиції України від 19 червня 2002 року № 52/5 і є навчальним закладом післядипломної освіти.
Основними завданнями Центру є спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки працівників системи юстиції шляхом поглиблення, розширення і оновлення професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.
На Центр відповідно до Статуту покладено систематичне навчання дипломованих працівників органів юстиції; залучення до проведення занять і наукових досліджень висококваліфікованих фахівців провідних вищих навчальних закладів України, науково-дослідних інститутів та установ і організацій; організацію навчання резерву керівних кадрів структурних підрозділів центрального апарату Міністерства юстиції; проведення наукових досліджень у сфері застосування актів законодавства в окремих галузях права та підготовку науково-методичних рекомендацій.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2004 року № 1657 "Деякі питання підвищення кваліфікації працівників юридичних служб центральних органів виконавчої влади" у Центрі запроваджено підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
Науково-дослідні установи судових експертиз.
Міністерство організовує експертне забезпечення правосуддя та проведення науково-дослідних розробок, координує роботу центральних органів виконавчої влади з питань розвитку судової експертизи, проводить атестацію судових експертів, веде державний Реєстр атестованих судових експертів та здійснює контроль за їх діяльністю.
До сфери управління Міністерства юстиції належать 8 науково-дослідних установ судових експертиз, зокрема: Київський, Харківський, Одеський, Донецький, Дніпропетровський, Львівський, Кримський інститути та Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності. Зазначені науково - дослідні установи мають 12 відділень.
Основною мет