Проект
КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Розділ IХ
Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження
Глава 38. Загальні засади міжнародного співробітництва
Стаття 568. Роз’яснення термінів
1. Терміни, що вживаються у розділі IХ цього Кодексу, якщо відсутні спеціальні вказівки, мають таке значення:
1) міжнародна правова допомога — проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, вчинення яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою;
2) видача (екстрадиція) — видача особи державі, в якій ця особа обвинувачується у вчиненні злочину або її вже засуджено, і яку особа залишила з метою уникнення відповідальності. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактична передача такої особи під юрисдикцію запитуючої держави;
3) перейняття кримінального провадження — здійснення компетентними органами однієї держави розслідування з метою притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на території іншої держави, за її запитом;
4) запитуюча сторона — держава, компетентний орган якої звертається із запитом, або міжнародна судова установа;
5) запитувана сторона — держава, компетентний орган якої отримав запит;
6) уповноважений (центральний) орган — орган, який уповноважений від імені держави розглянути запит іншої держави або міжнародної судової установи і забезпечити його виконання, або направити до іншої держави запит компетентного органу про надання міжнародної правової допомоги;
7) компетентний орган — суд, державний обвинувач, слідчий або інший орган, який здійснює кримінальне провадження і звернувся із запитом згідно з розділом IХ цього Кодексу або якому уповноваженим (центральним) органом доручено безпосередньо виконати запит іншої держави чи міжнародної судової установи про надання міжнародної правової допомоги.
Стаття 569. Обсяг міжнародного співробітництва під час
кримінального провадження
1. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження охоплює вчинення дій з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів чи проведення окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, перейняття кримінального провадження, передача засуджених осіб та виконання вироків. Міжнародним договором України можуть бути передбачені інші, ніж у цьому Кодексі, форми співробітництва під час кримінального провадження.
Стаття 570. Законодавство, що регулює міжнародне співробітництво
під час кримінального провадження
1. Порядок направлення запиту до іншої держави, порядок розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту іншої держави або міжнародної судової установи про правову допомогу і порядок виконання такого запиту визначається цим Кодексом і чинними міжнародними договорами України.
Стаття 571. Надання та отримання міжнародної правової допомоги
без договору чи іншого співробітництва
1. За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності.
2. Уповноважений (центральний) орган України, направляючи до такої держави запит, письмово гарантує запитуваній стороні розглянути у майбутньому її запит про надання такого ж виду міжнародної правової допомоги.
3. Згідно з умовами частини першої цієї статті уповноважений (центральний) орган України розглядає запит іноземної держави лише за наявності письмової гарантії запитуючої сторони прийняти і розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності.
4. Уповноважений (центральний) орган України при зверненні за міжнародною правовою допомогою до такої держави та наданні такій державі міжнародної правової допомоги керується цим Кодексом.
5. За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до центрального органу виконавчої влади у сфері закордонних справ України для подальшої передачі його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичними каналами.
Стаття 572. Уповноважений (центральний) орган України
1. Генеральна прокуратура України розглядає звернення слідчих, державних обвинувачів щодо направлення запиту до іншої держави, забезпечує направлення такого запиту, а також розглядає запити, що надходять з інших держав, організовує їх виконання в Україні та контролює їх виконання.
2. Міністерство юстиції України розглядає звернення судів щодо направлення запиту до іншої держави, забезпечує направлення такого запиту, а також розглядає запити, що надходять з інших держав, організовує їх виконання в Україні та контролює їх виконання.
3. Якщо цим Кодексом або чинним міжнародним договором України передбачено інший порядок зносин, на визначений цими нормативними актами орган поширюються повноваження, передбачені частинами першою і другою цієї статті.
Стаття 573. Інформація з обмеженим доступом
1. Якщо внаслідок виконання в Україні запиту про міжнародну правову допомогу отримано відомості, які згідно із законом віднесені до державної таємниці, вони можуть бути передані запитуючій стороні лише за наявності договору про взаємний захист інформації та згідно з передбаченими ним вимогами і правилами.
Стаття 574. Проведення процесуальних дій консульськими установами
1. Консульські установи або дипломатичні представництва інших держав в Україні мають право одержувати на добровільній основі пояснення, речі, документи від громадян держави, яку вони представляють, а також вручати документи таким особам.
Стаття 575. Запит про міжнародне співробітництво
1. Запит про міжнародне співробітництво, у тому числі доручення, прохання, клопотання у відповідних випадках, складаються згідно з цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
2. Запит і процесуальні рішення, їх копії чи інші документи, що додаються до запиту, складаються у письмовій формі, мають бути засвідчені підписом уповноваженої особи та скріплені печаткою органу, що їх склав або засвідчив.
3. До документів, що надсилаються разом із запитом, додається їх засвідчений переклад мовою, визначеною міжнародним договором України, а за відсутності міжнародного договору — державною мовою запитуваної сторони або іншою прийнятною для цієї держави мовою.
4. Запит надсилається за кордон поштою, а у невідкладних випадках попередньо може бути переданий електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв’язку. У такому разі оригінал запиту надсилається поштою не пізніше трьох днів з моменту його передачі електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв’язку.
5. Уповноважений (центральний) орган України може прийняти запит, який надійшов від запитуючої сторони електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв’язку. Виконання такого запиту може бути обумовлено підтвердженням передачі його оригіналу поштою.
Стаття 576. Передача речей і документів
1. Речі і документи, передані запитуваною стороною на виконання запиту компетентного органу України у порядку міжнародного співробітництва, після закінчення кримінального провадження повертають запитуваній стороні, якщо не було досягнуто домовленості про інше.
2. При передачі компетентному органу запитуючої сторони речей і документів на виконання запиту у порядку міжнародного співробітництва компетентний орган України може відмовитись від вимоги їх повернення після закінчення кримінального провадження у запитуючій стороні у разі, коли на території України відсутня потреба їх використання для досудового розслідування та судового розгляду в іншому кримінальному провадженні або відсутні правомірні вимоги третіх осіб щодо права на відповідне майно чи спір щодо нього розглядається у суді.
Стаття 577. Доказова сила офіційних документів
1. Документи, які направляються у зв’язку із запитом про міжнародну правову допомогу, якщо їх складено, засвідчено у відповідній формі офіційною особою компетентного органу запитуючої сторони або запитуваної сторони і скріплено гербовою печаткою компетентного органу, приймаються на території України без додаткового засвідчення (легалізації) у разі, коли це передбачено міжнародним договором України.
2. Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті вчинення дій, передбачених у запиті про міжнародну правову допомогу, органами іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, не потребують легалізації і визнаються судом допустимими, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи.
Глава 39. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій
Стаття 578. Запит про міжнародну правову допомогу
1. Суд, державний обвинувач або слідчий надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює.
2. Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України.
3. У разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України протягом десяти днів надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом.
4. У разі відмови у направленні запиту всі матеріали протягом десяти днів повертаються відповідному органу України з викладенням недоліків, які необхідно усунути, або з поясненням причин неможливості направлення запиту.
Стаття 579. Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу
1. Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу повинні відповідати вимогам цього Кодексу або міжнародного договору України, що застосовується у конкретному випадку. Запит може бути складений у формі доручення.
2. Запит повинен містити:
1) назву органу, який здійснює кримінальне провадження, та компетентного органу запитуваної сторони;
2) посилання на міжнародний договір України;
3) найменування кримінального провадження, щодо якого запитується міжнародна правова допомога;
4) стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, його правова кваліфікація;
5) відомості про повідомлену підозру, обвинувачення з викладенням повного тексту відповідних статей Кримінального кодексу України;
6) повне ім’я та процесуальний статус осіб, з якими необхідно проводити процесуальні дії, відомості про місце їх проживання або перебування, громадянство та рід занять, а також інші відомості, які можуть полегшити виконання доручення;
7) чіткий перелік процесуальних дій, проведення яких запитується;
8) відомості про осіб, присутність яких при виконанні процесуальних дій вважається необхідною, і обґрунтування цієї потреби;
9) інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.
3. До запиту про допит особи як свідка, потерпілого, експерта додається текст відповідної статті цього Кодексу з метою роз’яснення особі її процесуальних прав і обов’язків. До запиту також додається перелік питань, які слід поставити особі, або відомості, які слід одержати від особи.
4. До запиту про проведення обшуку, огляду місця події, вилучення, арешту чи конфіскації майна або інших процесуальних дій, дозвіл на проведення яких надається судом згідно з цим Кодексом, додається інформація про докази, які обґрунтовують потребу у відповідних заходах.
5. Не вимагається подання інформації згідно з пунктами 4, 5 і 8 частини другої цієї статті, до запиту про вручення особі документів або викликів до суду.
Стаття 580. Наслідки виконання запиту в іноземній державі
1. Докази та відомості, одержані від запитуваної сторони в результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, можуть бути використані лише у кримінальному провадженні, якого стосувався запит, крім випадків, коли досягнуто домовленостей про інше із запитуваною стороною.
2. Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих внаслідок виконання запиту про міжнародну правову допомогу, не можуть визнаватися судом допустимими, якщо запит компетентного органу України був переданий запитуваній стороні з порушенням передбаченого порядку, встановленого цим Кодексом або міжнародним договором України.
Стаття 581. Розгляд запиту іноземного компетентного органу
про міжнародну правову допомогу
1. Після отримання від запитуючої сторони запиту про міжнародну правову допомогу уповноважений (центральний) орган України розглядає його на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України.
2. У разі прийняття рішення про задоволення запиту, уповноважений (центральний) орган України надсилає запит компетентному органу України для виконання.
3. З метою виконання запиту уповноважений (центральний) орган України має право надавати вказівки компетентним органам, які його виконують, спрямовані на сприяння скорішому та якіснішому виконанню запиту.
Стаття 582. Повідомлення про результати розгляду запиту
1. У разі задоволення запиту уповноважений (центральний) орган України зобов’язаний забезпечити передачу уповноваженому (центральному) органу запитуючої сторони матеріалів, одержаних у результаті виконання запиту.
2. У разі відмови у задоволенні запиту уповноважений (центральний) орган України повідомляє запитуючій стороні причини відмови, а також умови, за яких запит може бути розглянуто повторно, і повертає запит.
3. За наявності підстав для відмови у задоволенні запиту або для його відкладення уповноважений (центральний) орган України може узгодити із запитуючою стороною порядок виконання запиту за певних обмежень. Якщо запитуюча сторона погоджується з визначеними умовами, запит задовольняється після виконання запитуючою стороною цих умов.
Стаття 583. Конфіденційність
1. На прохання запитуючої сторони уповноважений (центральний) орган України має право вжити додаткових заходів для забезпечення конфіденційності факту отримання запиту про міжнародну правову допомогу, його змісту та відомостей, отриманих внаслідок його виконання.
2. За потреби погоджуються умови та строки збереження конфіденційних відомостей, отриманих внаслідок виконання доручення.
Стаття 584. Відмова у виконанні запиту про міжнародну
правову допомогу
1. Запитуючій стороні може бути відмовлено у задоволенні запиту про правову допомогу у випадках, передбачених міжнародним договором України.
2. За відсутності міжнародного договору України у виконанні запиту відмовляється, якщо:
1) виконання запиту суперечитиме конституційним засадам чи може заподіяти шкоду суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим національним інтересам України;
2) запит стосується правопорушення, за яке в Україні стосовно тієї ж особи судом прийнято рішення, яке набрало законної сили;
3) запитуюча сторона не сприяє взаємності у цій сфері;
4) запит стосується діяння, яке не є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність;
5) є достатні підстави вважати, що запит спрямований на переслідування, засудження або покарання особи за ознаками її раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
6) запит стосується кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування або судового розгляду в Україні.
Стаття 585. Виконання запиту
1. При виконанні запиту про міжнародну правову допомогу застосовуються норми цього Кодексу.
2. За клопотанням запитуючої сторони, а також якщо це передбачено міжнародним договором України, можуть бути застосовані норми процесуального законодавства запитуючої сторони, якщо це не суперечить загальним засадам судочинства України і не порушує та не може призвести до порушення прав людини і основоположних свобод.
3. За наявності обставин, що перешкоджають застосуванню положень частини другої цієї статті, з уповноваженим (центральним) органом запитуючої сторони з’ясовується можливість виконання запиту в порядку, передбаченому законом України.
4. Якщо після задоволення запиту про міжнародну правову допомогу стане очевидною неможливість його виконання, про це невідкладно повідомляється уповноважений (центральний) орган запитуючої сторони із зазначенням причин, а також вивчається можливість виконання запиту згідно із частиною третьою статті 581 цього Кодексу.
Стаття 586. Відкладення надання міжнародної правової допомоги
1. Надання правової допомоги може бути повністю або частково відкладене, якщо виконання доручення перешкоджатиме досудовому розслідуванню або судовому розгляду, що триває в Україні.
Стаття 587. Завершення процедури надання міжнародної
правової допомоги
1. Орган, якому було доручено виконання запиту, після проведення необхідних процесуальних дій, надсилає всі отримані матеріали уповноваженому (центральному) органу України. У разі неправильного або неповного виконання запиту уповноважений (центральний) орган має право вимагати здійснення додаткових заходів для виконання запиту.
2. Документи, отримані внаслідок виконання запиту, засвідчуються гербовою печаткою компетентного органу, який проводив процесуальні дії, та передаються уповноваженому (центральному) органу України для передачі запитуючій стороні без перекладу, якщо інше не передбачено міжнародним договором.
3. Уповноважений (центральний) орган України надсилає матеріали, отримані під час виконання запиту, уповноваженому (центральному) органу запитуючої сторони протягом десяти календарних днів після їх отримання від компетентного органу України.
Стаття 588. Процесуальні дії, які можуть бути проведені в
порядку надання міжнародної правової допомоги
1. На території України з метою виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги можуть бути проведені будь-які процесуальні дії, передбачені цим Кодексом або міжнародним договором.
Стаття 589. Проведення процесуальних дій, які потребують
спеціального дозволу
1. Якщо для виконання запиту необхідно провести процесуальні дії, які в Україні можливі лише з дозволу державного обвинувача або суду, такі дії проводяться лише після отримання дозволу, навіть якщо законодавством запитуючої сторони це не передбачено.
Стаття 590. Присутність представників компетентних органів запитуючої сторони
1. Компетентний орган України може дозволити представникам компетентного органу запитуючої сторони, сторони захисту або потерпілому чи його представнику бути присутніми при виконанні запиту про міжнародну правову допомогу.
2. Особи, передбачені частиною першою цієї статті, не мають права самостійно проводити на території України будь-які процесуальні дії. У разі участі в проведенні процесуальних дій такі представники повинні дотримуватися вимог законів України.
3. Особи, передбачені частиною першою цієї статті, мають право спостерігати за вчиненням процесуальних дій та вносити зауваження та пропозиції щодо їх проведення, ставити з дозволу слідчого, державного обвинувача або суду запитання, а також робити записи, у тому числі із застосуванням технічних засобів.
Стаття 591. Виклик підозрюваного, обвинувачуваного з-за
кордону та їх гарантії
1. Підозрюваному, обвинувачуваному, який перебуває в іншій державі, може бути запропоновано добровільно з’явитися за викликом слідчого, державного обвинувача чи суду.
2. Підозрюваний, обвинувачуваний, незалежно від громадянства, викликаний згідно з частиною першою цієї статті, не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий, триматися під вартою, до нього не можуть бути застосовані інші заходи забезпечення кримінального провадження та обмеження його особистої свободи за будь-які кримінальні правопорушення, вчинені до перетинання державного кордону України за викликом та не зазначені у повідомленні про виклик. Така особа не може бути піддана покаранню, призначеному за такі кримінальні правопорушення.
3. Підозрюваний, обвинувачуваний втрачає гарантії, передбачені частиною другою цієї статті, якщо він на власний розсуд не залишить територію України протягом п’ятнадцяти діб від моменту отримання повідомлення компетентного органу про те, що подальша його присутність в Україні не є необхідною.
Стаття 592. Виклик свідка, потерпілого, його представника
1. Свідок, потерпілий, його представник, які перебувають за межами території України, можуть бути викликані або добровільно з’явитися до слідчого, державного обвинувача, суду для вчинення процесуальних дій на території України.
2. Процесуальні дії за участю осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які з’явилися за викликом, проводяться у передбаченому цим Кодексом порядку.
3. Особа, зазначена у частині першій цієї статті, незалежно від громадянства, яка з’явилася за викликом, не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, затримана або триматися під вартою, до неї не можуть бути застосовані інші заходи забезпечення кримінального провадження та обмеження її свободи як з приводу кримінального правопорушення, яке є предметом цього кримінального провадження, так і за будь-яке інше кримінальне правопорушення, вчинене до перетинання державного кордону України. Така особа не може бути піддана покаранню, призначеному за такі кримінальні правопорушення.
4. Особа втрачає гарантії, передбачені частиною третьою цієї статті, якщо на власний розсуд не залишить територію України протягом п’ятнадцяти діб від моменту отримання повідомлення компетентного органу про те, що подальша її присутність в Україні не є необхідною.
5. Викликаному свідку, потерпілому відшкодовуються витрати на проїзд і проживання в Україні, а також втрачений заробіток. На прохання викликаної особи компетентний орган, що склав запит про виклик, може виплатити авансом частину відшкодування для прибуття за викликом.
6. У виклику, який вручається свідку, потерпілому, що постійно перебувають за кордоном, роз’яснюється зміст частин третьої—п’ятої цієї статті. У ньому не може міститися попередження про застосування заходів забезпечення кримінального провадження у зв’язку з тим, що вони не з’явилися.
Стаття 593. Допит на підставі запиту про міжнародну правову допомогу
1. Особа, яка перебуває на території України, може бути викликана судом для допиту. Особі слід повідомити про те, що вона викликана на виконання запиту іноземної держави про міжнародну правову допомогу.
2. Особа, зазначена у частині першій цієї статті, має право відмовитись давати показання у разі:
1) коли закон України дозволяє їй відмовитися від показання, якщо кримінальне провадження проводять відповідні органи України;
2) коли закон запитуючої держави дозволяв би їй відмовитись від показання, якщо допит проводився відповідним органом запитуючої сторони.
Стаття 594. Допит за запитом компетентного органу іноземної держави шляхом проведення відео- або телефонної конференції
1. Допит за запитом компетентного органу іноземної держави може бути проведено у присутності слідчого судді за допомогою відео- або телефонної конференції у разі:
1) відсутності можливості у певних осіб з’явитися до компетентного органу іноземної держави;
2) для забезпечення безпеки осіб;
3) з інших підстав, визначених слідчим суддею (судом).
2. Допит шляхом відео- або телефонної конференції виконується у порядку, передбаченому процесуальним законом запитуючої сторони таким чином, щоб такий порядок не суперечив засадам кримінального процесуального законодавства України та загальновизнаним стандартам забезпечення прав людини і основоположних свобод.
3. Уповноважений (центральний) орган України доручає відповідному державному обвинувачу звернутися до слідчого судді за місцем перебування особи з клопотанням про вчинення цих дій та фіксування допиту на відео- чи аудіоносії.
4. Компетентний орган запитуючої сторони повинен забезпечити участь перекладача під час проведення відео- або телефонної конференції.
5. Якщо під час допиту слідчий суддя виявив порушення порядку, передбаченого частиною другою цієї статті, особою, яка здійснює допит, він повідомляє про це учасників процесуальної дії та зупиняє допит з метою вжиття заходів для його усунення. Допит продовжується тільки після узгодження з компетентним органом запитуючої сторони необхідних змін у процедурі.
6. Протокол допиту та носії відео- або аудіоінформації надсилаються до компетентного органу запитуючої сторони.
7. За правилами, передбаченими цією статтею, проводяться допити за допомогою відео- або телефонної конференції за запитами компетентного органу України.
Стаття 595. Розшук, арешт і конфіскація майна
1. На підставі запиту про міжнародну правову допомогу відповідні органи України проводять передбачені цим Кодексом процесуальні дії з метою виявлення та арешту майна, грошей і цінностей, отриманих злочинним шляхом, а також майна, яке належить підозрюваним, обвинувачуваним або засудженим особам.
2. При накладенні арешту на майно, зазначене в частині першій цієї статті, забезпечується здійснення необхідних заходів з метою його збереження до прийняття судом рішення щодо такого майна, про що повідомляють запитуючій стороні.
3. За запитом запитуючої сторони виявлене майно:
1) може бути передане компетентному органу запитуючої сторони як доказ у кримінальному провадженні з дотриманням вимог статті 589 цього Кодексу або для повернення власнику;
2) може бути конфісковане, якщо це передбачено вироком чи іншим рішенням суду запитуючої сторони, які набрали законної сили.
4. Майно, передбачене пунктом 1 частини третьої цієї статті, не передається запитуваній стороні або його передача може бути відстрочена чи тимчасова, якщо це майно необхідне для цілей розгляду цивільної або кримінальної справи в Україні або не може бути вивезено за кордон з інших підстав, передбачених законом.
5. Майно, конфісковане згідно з пунктом 2 частини третьої цієї статті, передається у дохід Державного бюджету України, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
6. Майно, конфісковане згідно з пунктом 2 частини третьої цієї статті, або його частина, а також грошовий еквівалент може бути передано запитуючій стороні, в якій прийнято рішення про конфіскацію:
1) для відшкодування потерпілим шкоди, заподіяної внаслідок скоєння злочину;
2) пропорційною частиною з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні запитуваної сторони за рішенням Кабінету Міністрів України у порядку, передбаченому законом;
3) згідно з міжнародним договором України з питань розподілу конфіскованого майна або його грошового еквіваленту.
7. Передача майна, на яке накладено арешт, а також конфіскованого майна може бути відкладена, якщо це необхідно для досудового розслідування та судового розгляду в Україні або розгляду спору про права інших осіб.
Стаття 596. Контрольована поставка
1. Слідчий органу досудового розслідування України у разі виявлення ним контрабандної поставки під час проведення процесуальних дій, зокрема за запитом про міжнародну правову допомогу, має право не вилучати її з місця закладки або транспортування, а за домовленістю з компетентними органами держави, в яку її адресовано, безперешкодно пропустити її через митний кордон України з метою виявлення, викриття та документування злочинної діяльності міжнародних злочинних організацій.
2. Про виявлення контрабандної поставки згідно з правилами цього Кодексу складається протокол, який надсилається компетентному органу держави, на територію якої пропущено контрольовану поставку, а в разі одержання таких матеріалів від відповідних органів іншої держави вони долучаються до матеріалів досудового провадження.
Стаття 597. Прикордонне переслідування
1. У разі проведення компетентними органами України прикордонного переслідування особи, яка вчинила незаконне переміщення через державний кордон, проводиться розслідування її незаконної діяльності на території України згідно з вимогами цього Кодексу.
2. Матеріали кримінального провадження документування незаконної діяльності зазначеної особи на території України згідно з міжнародними договорами про прикордонне переслідування передаються відповідним органам держави, в якій цю особу притягнуто до кримінальної відповідальності, а в разі одержання таких матеріалів від відповідних органів іншої держави, вони долучаються до матеріалів досудового провадження.
Стаття 598. Утворення і діяльність спільних слідчих груп
1. Для проведення досудового розслідування обставин кримінальних правопорушень, вчинених на території кількох держав, або якщо порушуються інтереси цих держав, можуть утворюватися спільні слідчі групи.
2. Генеральна прокуратура України розглядає і вирішує питання про створення спільних слідчих груп за запитом слідчого органу досудового розслідування України, державного обвинувача України та компетентних органів іноземних держав.
3. Члени спільної слідчої групи безпосередньо взаємодіють між собою, узгоджують основні напрями досудового розслідування, проведення процесуальних дій, обмінюються отриманою інформацією. Координацію їх діяльності здійснює ініціатор утворення спільної слідчої групи або один з її членів.
4. Слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії проводяться членами спільної слідчої групи тієї держави, на території якої вони проводяться.
Стаття 599. Оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів
державної влади, службових осіб, відшкодування заподіяної шкоди
1. Особи, які вважають, що рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади України, службових осіб, вчинених у зв’язку з виконанням запиту про міжнародну правову допомогу, заподіяно шкоду їх правам, свободам чи інтересам, мають право оскаржити рішення, дії та бездіяльність до суду.
2. Якщо неправомірними діями чи бездіяльністю органів державної влади України, службових осіб, а також присутніх при виконанні запиту представників запитуючої сторони заподіяно шкоду фізичним або юридичним особам, ці особи мають право вимагати її відшкодування за рахунок держави.
3. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади України, службових осіб та відшкодування заподіяної шкоди вирішується у порядку, передбаченому законами України.
Глава 40. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)
Стаття 600. Надсилання запиту про видачу (екстрадицію)
1. Запит про видачу іноземною державою особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, надсилається у разі, коли кримінальне правопорушення підсудне суду України або щодо цієї особи не виконано вирок суду України.
2. Компетентний орган України, який здійснює кримінальне провадження, при підготовці запиту згідно з цією главою повинен враховувати існування обставин, передбачених цим Кодексом або міжнародним договором України, які можуть перешкоджати видачі.
3. Уповноважений (центральний) орган України має право відмовити в надсиланні запиту до іноземної держави, якщо існують передбачені цим Кодексом або міжнародним договором України обставини, які можуть перешкоджати видачі. Він також має право відмовити компетентному органу України у зверненні до іноземної держави, якщо видача буде явно невиправданою з огляду на співвідношення тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення та ймовірні витрати, необхідні для екстрадиції.
Стаття 601. Органи, які звертаються із запитами про видачу
1. Запит про видачу підозрюваного, обвинувачуваного надсилає уповноваженому (центральному) органу відповідної держави Генеральна прокуратура України за клопотанням державного обвинувача, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні щодо особи.
2. Запит про видачу засудженого надсилає уповноваженому (центральному) органу відповідної держави Міністерство юстиції України за клопотанням суду, який постановив вирок.
3. Уповноважені (центральні) органи також у відповідних випадках розглядають та приймають рішення щодо запитів про видачу осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, що надходять від іноземних держав.
Стаття 602. Зміст та форма запиту про видачу
1. Запит про видачу складається уповноваженим (центральним) органом України і повинен містити такі відомості:
1) найменування органу, який здійснює кримінальне провадження;
2) посилання на положення міжнародного договору України;
3) найменування кримінального провадження, у зв’язку з яким запитується видача особи;
4) опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження або вироку, його правова кваліфікація;
5) розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням;
6) прізвище, ім’я, по батькові особи, щодо якої надсилається запит про видачу, дата і місце її народження, місце проживання або місце перебування за кордоном, громадянство та інші відомості про неї.
2. Для складення запиту про видачу особи компетентний орган, що звертається з клопотанням згідно із статтею 601 цього Кодексу, подає уповноваженому (центральному) органу такі документи:
1) засвідчену копію ухвали слідчого судді або суду про тримання під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності;
2) копію вироку з підтвердженням про набрання ним законної сили, якщо видача запитується для приведення вироку до виконання;
3) довідку про відомості, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення особою, або довідку про докази, якими підтверджується винуватість розшукуваної особи у вчиненні кримінального правопорушення;
4) витяг із закону України про кримінальну відповідальність, згідно з яким кваліфікується кримінальне правопорушення;
5) висновок компетентних органів України про громадянство особи, видача якої запитується, складений згідно з вимогами закону про громадянство України;
6) довідку про частину невідбутого покарання, якщо йдеться про видачу особи, яка вже відбула частину призначеного судом покарання;
7) дві фотокартки та дактилокарту розшукуваної особи (за наявності) та будь-яку іншу інформацію, яка може сприяти встановленню особи та її громадянства;
8) інформацію про перебіг строків давності;
9) письмові гарантії дотримання меж підтримання державного обвинувачення у разі задоволення запиту про видачу.
3. Запит засвідчується підписом службової особи та скріплюється гербовою печаткою уповноваженого (центрального) органу