ПРОЕКТ
схвалений
Національною комісією зі зміцнення демократії
та утвердження верховенства права
11 серпня 2006 року
Закон України
"Про статус суддів"
(нова редакція)
Цей Закон визначає статус професійних суддів, народних засідателів, присяжних і регулює відносини, пов'язані із забезпеченням незалежності суддів, встановлює порядок призначення (обрання) суддів, кваліфікаційної атестації, притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та звільнення їх з посади, а також гарантії грошового та іншого забезпечення суддів.
Розділ І. Основні положення
Глава 1. Загальні положення
Стаття 1. Суддя - носій судової влади
1. Професійні судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади.
Стаття 2. Законодавство про статус суддів
1. Статус судді визначається Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про судоустрій України" та іншими законами.
Стаття 3. Незалежність суддів
1. Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними від будь-якого впливу, нікому не підзвітні та не підпорядковані і підкоряються лише Конституції України та законам України. Втручання у діяльність суддів щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
2. Судді розглядають справи, одержані відповідно до порядку розподілу судових справ, встановленого згідно з законом. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання суддів чи будь-яких осіб, заінтересованих у результатах їх розгляду.
3. Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які знаходяться у його провадженні, крім випадків, встановлених цим Законом.
4. Незалежність суддів забезпечується:
1) особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів;
2) недоторканністю суддів;
3) незмінюваністю професійних суддів;
4) порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;
5) забороною втручання у здійснення правосуддя;
6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом;
7) особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом;
8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів;
9) функціонуванням органів суддівського самоврядування;
10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;
11) правом судді на відставку.
5. Всі державні органи, установи та організації, органи місцевого самоврядування, громадяни та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї.
6. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
Стаття 4. Недоторканність суддів
1. Судді – недоторканні. Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи.
2. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.
2. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з`ясування його особи. До судді не може бути застосовано привід чи примусове доставляння до будь-якого органу чи установи, крім суду.
3. Кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України або його заступником.
4. Проникнення в житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитись лише за судовим рішенням.
5. Територіальна підсудність справи щодо обвинувачення професійного судді у вчиненні злочину, визначається ухвалою судді Верховного Суду України. Справа не може розглядатись тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді.
Стаття 5. Відповідальність за неповагу до судді (суду)
1. Прояв неповаги до судді (суду) з боку осіб, які беруть участь у справі або присутні у судовому засіданні, а так само вчинення поза судовим засіданням будь-яких дій, що свідчать про очевидну зневагу до судді у зв'язку з його суддівською діяльністю, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.
Стаття 6. Державний захист судді та його сім'ї
1. Суддя, члени його сім'ї та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави.
2. Професійний суддя має право зберігати, носити і застосовувати зброю та інші спеціальні засоби захисту в порядку, встановленому законом.
3. Забезпечення безпеки судді, членів його сім'ї, збереження їх майна здійснюється відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».
Глава 2. Професійний суддя
Стаття 7. Статус професійного судді
1. Професійним суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів і здійснює правосуддя на професійній основі.
2. Професійні судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає у суді.
Стаття 8. Незмiнюванiсть суддів
1. Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів судів загальної юрисдикції, які призначаються на цю посаду вперше.
2. Суддям, які обіймають посади безстроково, гарантується перебування на посаді судді до досягнення ними шістдесяти п`яти років.
3. Суддя не може бути переведений на іншу посаду або до іншого суду без його згоди.
Стаття 9. Вимоги щодо несумісності
1. Перебування на посаді судді несумісне з посадою в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування чи представницьким мандатом.
2. Суддя не має права поєднувати свою діяльність з підприємницькою діяльністю, адвокатською діяльністю, будь-якою іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої у вільний від виконання повноважень судді час), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
3. Суддя не може належати до будь-якої політичної партії чи професійної спілки, публічно висловлювати або виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях політичних партій, мітингах, страйках.
4. Суддю за його заявою може бути відряджено для роботи у Вищій раді юстиції, кваліфікаційних комісіях суддів, Дисциплінарній комісії суддів України, службі судових інспекторів, Національній школі суддів України зі збереженням їхнього заробітку за основним місцем роботи.
Стаття 10. Права та обов`язки судді
1. Права судді, пов'язані із здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальними та іншими законами України.
2. Суддя має право брати участь у суддівському самоврядуванні для вирішення питань внутрішньої діяльності судів у порядку, встановленому законом. Судді можуть утворювати об'єднання та брати участь у них з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення професійного рівня.
3. Суддя має право удосконалювати свій професійний рівень, проходити з цією метою відповідну підготовку. Суддя зобов'язаний проходити:
1) щорічну двотижневу підготовку - протягом п'яти років після призначення на посаду судді вперше;
2) двотижневу підготовку - не менше, ніж раз у три роки, після обрання судді безстроково;
3) двотижневу підготовку - у разі позбавлення його кваліфікаційного класу.
4. Суддя зобов`язаний:
1) своєчасно, справедливо та неупереджено розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;
2) виявляти повагу до учасників процесу;
3) не вчиняти дій, що можуть викликати сумнів у його незалежності та безсторонності (неупередженості), та інших дій, які дискредитують його як носія судової влади;
4) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, зокрема таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;
5) дотримуватися вимог щодо несумісності.
Стаття 11. Присяга судді
1. Особа, вперше призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги такого змісту:
«Я, (ім'я та прізвище), вступаючи на посаду професійного судді, присягаю безсторонньо і неупереджено здійснювати правосуддя на основі Конституції та законів України, керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді відповідно до правил суддівської етики».
2. Суддя складає присягу під час урочистої церемонії у присутності Президента України. Текст присяги підписується суддею і зберігається в особовій справі.
Стаття 12. Етика судді
1. Суддя зобов'язаний дотримуватися правил суддівської етики, які затверджує з'їзд суддів України.
Глава 3. Народні засідателі і присяжні
Стаття 13. Статус народного засідателя
1. Народним засідателем є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, вирішує справи у складі суду разом з професійним суддею, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.
2. Народні засідателі під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді. Народні засідателі мають обов'язки, визначені пунктами 1-4 частини четвертої статті 10 цього Закону.
Стаття 14. Список народних засідателів
1. До списку народних засідателів включаються у кількості, зазначеній у поданні голови суду, громадяни, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція даного суду, відповідають вимогам статті 15 цього Закону і дали згоду бути народними засідателями.
2. Список народних засідателів затверджується рішенням відповідної ради на чотири роки і переглядається у разі необхідності, але не рідше, ніж через два роки.
3. Список народних засідателів публікується в друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради.
Стаття 15. Вимоги до народних засідателів
1. Народним засідателем може бути громадянин України, який досяг 25-річного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду.
2. Не підлягають включенню до списків народних засідателів громадяни:
1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;
2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків народного засідателя;
3) щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість;
4) народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники державної судової адміністрації та апарату судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси.
5) громадяни, старші 65 років;
6) особи, які не володіють державною мовою.
3. Особа, включена до списку народних засідателів, зобов'язана повідомити суд про обставини, що виключають можливість її участі у здійсненні правосуддя
Стаття 16. Підстави і порядок звільнення від виконання обов'язків народного засідателя
1. Особи, яких відповідно до цього Закону не може бути включено до списку народних засідателів, але були включені до них, звільняються від виконання обов'язків народного засідателя головою відповідного суду.
2. Від виконання обов'язків народного засідателя головою відповідного суду звільняються:
1) особи, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною, а також які мають дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку або утримують дітей-інвалідів, інших хворих або членів сім'ї похилого віку;
2) керівники та заступники керівників органів місцевого самоврядування;
3) особи, які через свої релігійні переконання вважають для себе неможливою участь у здійсненні правосуддя;
4) інші особи, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вони посилаються.
3. Особи, зазначені в частині другій цієї статті, звільняються від виконання обов'язків народного засідателя за їхньою заявою, поданою до залучення їх для виконання цих обов'язків.
4. Звільнення від виконання обов'язків народного засідателя внаслідок відводу (самовідводу) у конкретній справі здійснюється у порядку, встановленому процесуальним законом.
Стаття 17. Статус присяжного
1. Присяжним є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, залучається до здійснення правосуддя у конкретній справі, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.
2. Присяжний зобов'язаний брати участь у розгляді судової справи і справедливо та неупереджено вирішити питання, винесені на розгляд присяжних. Присяжний має також обов'язки, що визначені пунктами 2-4 частини четвертої статті 10 цього Закону.
3. Суд присяжних утворюється для розгляду у першій інстанції судових справ, визначених процесуальним законом.
Стаття 18. Список присяжних
1. Список присяжних складається на підставі списків виборців комісією, склад якої затверджується відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою, Київською та Севастопольською міськими радами. До складу комісії повинні входити уповноважені представники суду, органів юстиції та відповідної ради. До списків присяжних включаються громадяни, які постійно проживають на території, на яку поширюється територіальна юрисдикція відповідного суду, і відповідають вимогам статті 19 цього Закону.
2. Список присяжних затверджується рішенням відповідної ради на чотири роки і переглядається у разі необхідності, але не рідше, ніж через два роки.
3. Список присяжних публікується в друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради.
Стаття 19. Вимоги до присяжних
1. Присяжним може бути громадянин, який досяг 30-річного віку.
2. Не можуть бути присяжними особи, зазначені в частині другій статті 15 цього Закону.
3. Одна й та сама особа не може бути одночасно включена до списку народних засідателів і списку присяжних.
Стаття 20. Підстави і порядок звільнення від виконання обов'язків присяжного
Звільнення від виконання обов'язків присяжного здійснюється професійним суддею, який розглядає справу, з підстав, передбачених статтею 16 цього Закону та з інших підстав і в порядку, встановлених процесуальним законом.
Стаття 21. Залучення народних засідателів і присяжних до виконання обов'язків у суді
1. Суд залучає народних засідателів до здійснення правосуддя в порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньої участі.
2. Суд залучає присяжних для розгляду конкретної судової справи.
3. Письмове запрошення для участі у здійсненні правосуддя надсилається судом народному засідателю або присяжному не пізніше ніж за два тижні до початку судового засідання. У запрошенні зазначаються права та обов'язки відповідно народного засідателя та присяжного, перелік вимог до народних засідателів та присяжних, а також підстави для звільнення їх від виконання вказаних обов'язків. Одночасно із запрошенням надсилається письмове повідомлення для роботодавця про залучення особи як народного засідателя чи присяжного.
4. Роботодавець зобов'язаний звільнити народного засідателя або присяжного від роботи на час виконання ним обов'язків у суді. Відмова у звільненні від роботи вважається неповагою до суду.
5. Народний засідатель або присяжний зобов'язані вчасно з'явитися за запрошенням суду для участі в судовому засіданні. Неявка без поважних причин у судове засідання вважається неповагою до суду.
6. Порядок відбору присяжних для розгляду справи, порядок принесення ними присяги та її зміст визначаються процесуальним законом.
Стаття 22. Гарантії прав народних засідателів і присяжних
1. Народним засідателям і присяжним за час виконання ними обов'язків у суді виплачується винагорода у розмірі їх середньомісячного заробітку чи пенсії, але не меншому, ніж прожитковий мінімум для працездатної особи. Їм відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок Державного бюджету України.
2. Звільнення народного засідателя чи присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов'язків у суді не допускається.
3. Гарантії незалежності і недоторканності суддів, встановлені законом, поширюються на народних засідателів і присяжних протягом часу виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням народного засідателя чи присяжного заходи безпеки щодо нього можуть вживатися і після цього.
Розділ ІІ. ПОРЯДОК ЗАНЯТТЯ ПОСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО СУДДІ СУДУ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ
Глава 1. Загальні положення
Стаття 23. Вимоги до кандидатів на посаду судді
1. На посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та вільно володіє державною мовою.
2. Суддею окружного суду може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як п'ять років, проживає в Україні не менш як десять років та вільно володіє державною мовою.
3. Додаткові вимоги до кандидатів на посади судді у судах вищого рівня встановлюються цим Законом.
4. Вищою юридичною освітою для цілей цієї статті вважається вища юридична освіта здобута в Україні за освітньо-кваліфікаційним рівнем "магістр".
5. Стажем роботи у галузі права для цілей цієї статті вважається стаж роботи за спеціальністю особи після одержання нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста.
6. Проживанням в Україні не менш як десять років для цілей цієї статті вважається загальний час проживання в Україні не менш як десять років, незалежно від перерв у цьому.
Стаття 24. Добір кандидатів на посаду судді
1. Добір кандидатів на посаду судді здійснюється на конкурсних засадах з числа осіб, які відповідають вимогам, встановленим Конституцією України і статтею 23 цього Закону, та пройшли підготовку до роботи на посаді судді, за результатами випробування відповідно до вимог цього Закону.
2. При доборі кандидатів забезпечується рівність їх прав незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань та інших обставин.
3. Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата в судді та пройшов відповідну підготовку у Національній школі суддів України, має право звернутися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про рекомендацію його для призначення чи обрання професійним суддею.
4. Суддя, строк повноважень якого закінчився, за його заявою має бути рекомендований для обрання суддею безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому.
Стаття 25. Підготовка до роботи на посаді судді
1. Підготовка до роботи на посаді судді здійснюється Національною школою суддів України протягом двох років. Час такої підготовки зараховується до стажу роботи у галузі права. Для адвокатів, прокурорів, помічників суддів, наукових консультантів зі стажем роботи на відповідній посаді більше 5 років, та особам з науковим ступенем кандидата або доктора юридичних наук термін підготовки в Національній школі суддів України до роботи на посаді судді становить один рік.
2. Вступ до Національної школи суддів України відбувається на конкурсній основі. Конкурс проводиться державною екзаменаційною комісією, склад якої затверджує Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
3. Вступний конкурс проводиться у формі анонімного тестування, виконання письмового завдання та співбесіди відповідно до положення про порядок вступу до Національної школи суддів України, яке затверджує Вища кваліфікаційна комісія суддів України за поданням Національної школи суддів України.
Стаття 26. Оголошення конкурсу на посаду судді
1. Для проведення конкурсу на вакантні посади судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України публікує оголошення в офіційному друкованому виданні, визначеному Кабінетом Міністрів України, не пізніше ніж за два місяці до конкурсу.
2. В оголошенні про конкурс зазначаються:
1) найменування судів, де є вакантні посади судді або очікується їх поява, та зазначення кількості цих посад;
2) кваліфікаційні вимоги до кандидата на посаду судді;
3) перелік документів відповідно до частини першої статті 27 цього Закону і строк їх подання;
4) найменування, місцезнаходження і поштова адреса Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
5) умови проведення конкурсу;
6) дату, час і місце проведення конкурсу.
Стаття 27. Подання кандидатом документів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
1. Для участі у випробуванні особа подає:
1) письмову заяву кандидата, написану власноручно;
2) копію паспорта громадянина України;
3) особовий листок з обліку кадрів та автобіографію кандидата;
4) копію диплома про освіту, наявність вченого ступеня або вченого звання;
5) виписку з трудової книжки;
6) довідку медичної установи про стан здоров'я кандидата;
8) письмову згоду кандидата на збір, зберігання та використання інформації про нього з метою оцінки його готовності до роботи на посаді судді;
9) документ про результати підготовки у Національній школі суддів України;
10) у разі наявності - інші документи, які засвідчують готовність кандидата до роботи на посаді судді.
2. У разі проведення конкурсу приймання документів завершується за два дні до його проведення. Заяви, що надійшли після вказаного терміну, не розглядаються. Суддя, строк призначення якого закінчується, повинен подати заяву щодо рекомендації його на посаду судді не пізніше як за три місяці до закінчення строку перебування його на посаді судді.
3. До випробування допускаються особи, зазначені у статтях 23, 24 цього Закону, які подали всі необхідні документи. Про відмову в допуску до випробування Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає вмотивоване рішення.
Стаття 28. Випробування на посаду судді
1. Випробування на посаду судді проводиться шляхом складання кандидатом кваліфікаційного іспиту і проходження співбесіди. При встановленні результатів випробування враховуються відомості, які засвідчують можливість кандидата до роботи на посаді судді.
2. Випробування на посади судді у місцевих судах проводиться не менше ніж два рази у рік у вигляді конкурсу окремо до дільничних судів і окружних судів кожної спеціалізованої юрисдикції.
3. Випробування на посади судді в апеляційних судах, вищих судах та Верховному Суді України проводиться у вигляді конкурсу окремо для кожної посади. Випробування з метою вирішення питання про обрання судді безстроково на посаду, яку він займав до закінчення строку призначення, проводиться без конкурсу.
4. Для проведення випробування Вища кваліфікаційна комісія має право збирати інформацію про кандидата, доручати її збір іншим державним органам. Організації та громадяни мають право подавати до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України наявну у них інформацію про кандидата.
Стаття 29. Кваліфікаційний іспит
2. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні знань та рівня професійної підготовки кандидата в судді, ступеня його готовності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, особистих і моральних якостей.
3. Кваліфікаційний іспит проводиться державною екзаменаційною комісією, утвореною Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
4. Склад і порядок діяльності державної екзаменаційної комісії при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, а також порядок складання кваліфікаційного іспиту визначаються положенням, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та Головою Верховного Суду України за погодженням з Вищою радою юстиції та Радою суддів України.
5. Результати кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років.
6. Особа, яка не склала кваліфікаційного іспиту, може бути допущена до випробовування на посаду судді не раніш як через рік. Особа, яка не склала кваліфікаційного іспиту повторно, може бути допущена до наступного випробування не раніш як через два роки.
8. Скарга кандидата на результати кваліфікаційного іспиту розглядається на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на яке запрошується особа, що подала скаргу. Вища кваліфікаційна комісія суддів України за наслідками розгляду скарги може скасувати результати кваліфікаційного іспиту повністю або щодо цієї особи і призначити відповідно нове випробування або додатковий іспит.
Стаття 30. Додатковий іспит
1. Додатковий іспит - це складання кваліфікаційного іспиту особою, яка не згодна з результатами іспиту, визначеними державною екзаменаційною комісією.
2. Додатковий іспит може бути призначений Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за скаргою кандидата на посаду судді у разі його незгоди з результатами кваліфікаційного іспиту.
3. Додатковий іспит складається перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України в місячний строк з дня прийняття рішення про дозвіл на складання додаткового іспиту.
4. Особа, яка не склала додатковий іспит, може бути допущена до конкурсу на посаду судді не раніш як через три роки.
Стаття 31. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів щодо рекомендації кандидата на посаду судді
1. Рішення про рекомендацію кандидата на посаду судді приймається після його заслуховування на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
2. Питання про рекомендування кандидата для призначення (обрання) на посаду судді вирішується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за результатами співбесіди, кваліфікаційного іспиту, довідки медичної установи про стан здоров'я та інших відомостей про кандидата, враховувати як рівень його професійних знань, так і особисті та моральні якості кандидата.
3. Першочергове право на заняття вакантної посади судді надається кандидату на посаду судді, який склав кваліфікаційний іспит з кращими результатами.
Глава 2. Призначення на посаду судді
Стаття 32. Порядок призначення на посаду судді
1. Порядок призначення на посаду судді є таким:
1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України оголошує конкурс на посаду судді (стаття 26 цього Закону);
2) кандидат звертається до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо рекомендації його для призначення на посаду судді (стаття 27 цього Закону);
3) Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс, приймає рішення про рекомендування кандидата на посаду судді і направляє це рішення до Вищої ради юстиції (статті 28-31, 33 цього Закону);
4) Вища рада юстиції розглядає рекомендацію і приймає рішення про внесення подання до Президента України про призначення кандидата суддею (відповідно Закону України «Про Вищу раду юстиції»);
5) Президент України приймає рішення про призначення кандидата суддею (стаття 34 цього Закону).
Стаття 33. Розгляд питання про призначення на посаду судді Вищою кваліфікаційною комісією суддів України
1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про рекомендацію кандидата для призначення лише на вакантну посаду судді.
2. У разі наявності двох і більше вакантних посад суддів першочергове право вибору суду належить кандидату на посаду судді, який показав кращий результат кваліфікаційного іспиту.
3. Особи, які склали кваліфікаційний іспит, але тимчасово не рекомендовані на посаду судді за браком вакантних посад, мають право протягом двох років брати участь у конкурсі на заміщення вакантної посади, якщо за цей час вони не відкличуть свою заяву. Конкурс оголошується і проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Першочергове право вибору суду мають кандидати, які склали кваліфікаційний іспит з кращими результатами.
4. У разі наявності двох і більше вакантних посад судді першочергове право вибору суду належить кандидату на посаду судді, який склав кваліфікаційний іспит з кращими результатами. У разі наявності однакових результатів складання іспиту пріоритет надається працюючому судді.
Стаття 34. Призначення на посаду судді
1. Президент України призначає на посаду судді:
1) особу, яка раніше не обіймала посаду судді, - строком на п'ять років;
2) особу, яка раніше уже обіймала посаду судді менше п'яти років, - в межах п'ятирічного строку.
2. Призначення на посаду професійного судді строком здійснюється Президентом України на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Вищої ради юстиції.
3. У разі відхилення подання Вищої ради юстиції Президент України видає відповідне розпорядження, яке повинно бути вмотивованим.
4. Особа, призначена на посаду судді, набуває статусу професійного судді відповідного суду.
Стаття 35. Переведення судді до іншого суду в межах п'ятирічного строку призначення
1. Суддя у межах п'ятирічного строку призначення може бути переведений до іншого місцевого суду за його письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування його на посаду судді відповідного суду.
2. Переведення судді з одного суду до іншого здійснюється у порядку призначення судді, встановленому цим Законом. Суддя може бути переведеним до іншого суду за результатами конкурсу, встановленого для заміщення вакантних посад.
3. При участі у конкурсі на заміщення посади в іншому суді того самого рівня і спеціалізації за бажанням судді можуть бути враховані результати попереднього кваліфікаційного іспиту, якщо з часу його складання пройшло не більше трьох років. У цьому разі кваліфікаційний іспит таким суддею не складається.
4. При рівних результатах конкурсу перевага надається тим кандидатам, які мають більший стаж роботи на посаді судді.
Глава 3. Обрання судді
Стаття 36. Порядок обрання на посаду судді
1. Порядок обрання на посаду судді безстроково є таким:
1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України оголошує конкурс на посаду судді (стаття 26 цього Закону), крім випадку, коли йдеться про обрання на посаду судді особи, строк повноважень якої на посаді судді закінчився;
2) кандидат звертається до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо рекомендації його для обрання на посаду судді (стаття 27 цього Закону);
3) Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про підготовку матеріалів щодо обрання кандидата суддею в місцевих засобах масової інформації, газеті "Голос України";
4) Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс, приймає рішення щодо рекомендування кандидата на посаду судді і направляє це рішення разом з поданням до Верховної Ради України (статті 28-31, 37, 38 цього Закону);
5) Комітет Верховної Ради України, до відання якого належить розгляд питання про обрання суддів та звільнення суддів, обраних безстроково (далі - Комітет Верховної Ради України), розглядає подання щодо обрання кандидата суддею безстроково, приймає рішення щодо рекомендації або нерекомендації кандидата на посаду судді безстроково та вносить це рішення на розгляд Верховної Ради України (статті 39-41, 44 цього Закону);
6) Верховна Рада України приймає рішення щодо обрання кандидата або відмови йому в обранні на посаду судді безстроково (статті 42, 43 цього Закону).
Стаття 37. Розгляд питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково Вищою кваліфікаційною комісією суддів України
1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає питання, пов'язані з обранням кандидата на посаду судді безстроково, не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку перебування судді на посаді.
2. Під час розгляду питання про обрання кандидата на посаду судді у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України мають право брати участь народні депутати України.
3. Вища кваліфікаційна комісія суддів України за результатами кваліфікаційного іспиту та вивчення інших матеріалів може прийняти рішення про відмову у рекомендуванні кандидата на посаду судді і направити це рішення до Верховної Ради України.
4. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо рекомендування судді, у якого закінчується строк призначення, направляється до Верховної Ради України не пізніш як за один місяць до закінчення строку перебування судді на посаді.
Стаття 38. Вимоги до подання щодо обрання кандидата на посаду судді безстроково
1. У поданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо обрання кандидата на посаду судді безстроково зазначаються прізвище, ім'я, по-батькові кандидата, найменування та місцезнаходження суду, до якого має бути обраний кандидат.
2. До подання додається особова справа кандидата на обрання суддею безстроково, яка повинна містити:
1) письмову заяву кандидата, написану власноручно;
2) рішення про рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до обрання кандидата на посаду судді безстроково з обов'язковим зазначенням дотримання кандидатом вимог, передбачених статтею 127 Конституції України, або про відмову у рекомендуванні кандидата на посаду судді;
3) протокол і матеріали кваліфікаційного іспиту;
4) копію паспорта громадянина України;
5) особовий листок з обліку кадрів та автобіографію кандидата;
6) копію диплома про освіту, наявність вченого ступеня або вченого звання;
7) виписку з трудової книжки;
8) довідку про показники роботи судді за останні п'ять років за підписами голови відповідного суду та начальника територіального управління державної судової адміністрації. При цьому в довідці зазначаються: інформація щодо кількості розглянутих справ за роками і категоріями, кількості скасованих, змінених судових рішень; підстави скасування, зміни судових рішень, кількість відкритих дисциплінарних проваджень та кількість прийнятих рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності;
9) документ про результати підготовки у Національній школі суддів України;
10) копії рішень уповноважених державних органів про призначення (обрання) судді на посади;
11) довідку медичної установи про стан здоров'я кандидата;
12) декларацію про доходи за останній рік за встановленою Міністерством фінансів України формою;
13) у разі наявності - інші документи, які засвідчують готовність кандидата до роботи на зазначен