За загальним правилом, у випадку, коли мати і батько перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, презюмується, що дитина походить від подружжя. А ось у випадку, коли мати та батько малечі не перебувають у шлюбі між собою, відповідно до ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України, походження дитини від батька визначається або за спільною заявою матері та батька дитини, або за рішенням суду.
Відповідно до ст. 126 Сімейного кодексу України, у разі народження дитини жінкою, яка не перебуває у зареєстрованому шлюбі з чоловіком, який є батьком дитини, а останній виявив бажання визнати своє батьківство відносно цієї дитини, – надається право подати до органів державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про визнання батьківства. Спільна заява батьків може бути подана одночасно при здійсненні реєстрації народження дитини або після реєстрації народження, яка була проведена відповідно до вимог ст. 135 Сімейного кодексу. Заява про визнання батьківства може бути подана як за місцем проживання батьків, так і за місцем зберігання актового запису про народження. Така заява може бути подана батьками дитини як до, так і після народження дитини.
Перелік необхідних документів:
Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто – вона може бути подана через представника або надіслана поштою за умови нотаріального засвідчення справжності підпису заявника на ній. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені дорученням на представництво.
У заяві батьки обов’язково повинні зазначити, яке прізвище вони надають дитині. Відповідно до вимог ст.145 Сімейного кодексу дитині може бути присвоєно одне з прізвищ, які мають батьки, або подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ.
Необхідно зазначити, що визнати батьківство має право як чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини, так і чоловік, який перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою. Також право на визнання себе батьком дитини не обмежується віковим критерієм. Однак, якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім – державний орган реєстрації актів цивільного стану обов’язково повинен повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини.
Якщо мати дитини, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, під час реєстрації народження заявляє, що її чоловік не є батьком цієї дитини, і у зв’язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини – її прохання може бути задоволене лише за наявності спільної заяви самої матері та її чоловіка про невизнання його батьком дитини, а також заяви про визнання батьківства іншої особи та матері дитини.
Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства.
У разі, якщо чоловік не визнає себе батьком дитини і, навпаки, коли чоловік вважає себе батьком дитини, а цей факт оскаржується, – визнання батьківства встановлюється у судовому порядку.