У Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України в рамках літературно-музичного проекту «Мистецькі зустрічі в архіві-музеї» відбувся перегляд документального фільму «ТАРАС ШЕВЧЕНКО. IDЕНТИФІКАЦІЯ», створеного режисером Сергієм Проскурнею та ДП «Українська студія хронікально-документальних фільмів» («Укркінохроніка») на замовлення Державного агентства України з питань кіно до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
Представлений жанр фільму – соціальна містерія. Хронометраж – 52 хвилини. Зйомки відбувались на Черкащині, в Бессарабії, Карпатах, Донбасі, в Чорнобильській зоні відчуження, у Відні (Австрія), в Нью-Йорку (США).
Образ Шевченка в рушниках серед ікон у селянській хаті і обвітрені, обдерті білборди із деклараційним «Кобзар єднає Україну!» – це різні Шевченки. Буденне і епічне, суєта сувенірного ринку і музейна тиша, невігластво і мудрість – на протиставленні, на конфлікті «фактур» – такі ритми фільму. Множинність «популярного» Шевченка, набираючи сили, викликає інстинктивне бажання очистити метафізичний шевченківський простір і спробувати відчути його справжнього.
Сюжет фільму об’єднується невізуалізованою постаттю «Подорожнього» з малюнків Кобзаря, яка, тим самим, ототожнюється з образом самого Шевченка. Перед незримим Подорожнім, котрий опиняється у різних обставинах, збираючи по всій Україні «точки зору» з вуст простого народу, та в інших землях – думки вчених та науковців, вимальовується образ Шевченка, якого ми не розгледіли поміж ідеологічних, історичних, політичних та інших нашарувань.
Режисер фільму Сергій Проскурня переконаний, що існує дуже багато різних Шевченків: адміністративний, шкільний, космічний, модерний… Але справжній Шевченко не на біг-бордах, а в серцях кожного з нас. Тому він із першої хвилини присутній на Майдані: «Борітеся – поборите! Вам Бог помагає…» Він не безтілесний образ, не канон, не символ, а саме людина, присутність якої ми відчуваємо поруч повсякчас…
Кадри кінохроніки радянських канонів вшанування Т.Г.Шевченка проходять контрапунктом, переплітаючись зі сценами розповідей гуцулки-мольфарки з Карпат, маргінала-філософа з донбаських копанок, чабанів з Бессарабії, чорнобильських самоселів, професорів з Відня і Нью-Йорку, допомагаючи розумінню глибинної суті істинного образу Шевченка. Тарас Шевченко сприймається цими людьми, як живий. Вони вбачають в ньому істинного провідника народу і свого особистого заступника, охоронця вічних цінностей і свободи.