Міністерство юстиції роз’яснює застосування деяких положень законодавства в частині організації надання правової допомоги

Міністерством юстиції України узагальнено та проаналізовано проблемні питання, які найчастіше виникають під час організації надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – БВПД) місцевими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – місцеві центри). У зв’язку з цим Мін’юстом підготовлено роз’яснення щодо застосування деяких положень законодавства в частині організації надання БВПД у форматі «запитання – відповідь».

  1. Чи має право місцевий центр організовувати надання БВПД особам, зазначеним у статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (далі – Закон), які є потерпілими, свідками, цивільними позивачами, відповідачами у кримінальному процесі, чи надання БВПД належить до повноважень регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги?

Чи має право місцевий центр видавати адвокатам доручення про надання БВПД зазначеним особам?

Яким буде механізм оплати послуг і відшкодування витрат адвокатів у разі прийняття місцевим центром рішення про надання БВПД зазначеним особам?

У разі якщо до місцевого центру звертається особа, яка належить до однієї з категорій, передбачених пунктами 1 – 21 , 23 - 24, 9, 13 - 14 частини першої статті 14 Закону, та є потерпілою або свідком у кримінальному провадженні, місцевий центр після здійснення перевірки належності особи до однієї з вищезазначених категорій та прийняття рішення про надання БВПД видає адвокату доручення за формою, встановленою додатком 9 до Методичних рекомендацій щодо організації надання безоплатної правової допомоги місцевими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затверджених наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 19 липня 2019 року № 60 (далі – Методичні рекомендації).

Оплата послуг адвоката у таких випадках здійснюватиметься відповідно до пункту 6 Методики обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 465 (далі – Методика) та форми розрахунку розміру винагороди адвоката за надання правової допомоги, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 13 Закону, у кримінальному провадженні (ПРК), наведеної у додатку 11 до акта надання БВПД, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2014 року № 1702/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 жовтня 2014 року за № 1281/26058 (далі – акт надання БВПД).

У разі якщо особа, захист якої за призначенням у кримінальному провадженні здійснюється адвокатом, призначеним регіональним центром, потребує представництва інтересів як свідок або потерпілий в іншому кримінальному провадженні, таке представництво здійснюється призначеним регіональним центром адвокатом в межах виданого доручення про залучення захисника за призначенням.

 

  1. Які документи необхідно подати особам, визначеним у пункті 2 частини першої статті 14 Закону (діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту), для підтвердження їх належності до зазначеної категорії?

Порядок подання звернень про надання БВПД визначено статтею 18 Закону, згідно з якою разом із зверненням про надання БВПД особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 Закону.

Відповідно до Закону звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону, що стосуються дітей, подаються їх законними представниками за місцем фактичного проживання дитини або її законних представників незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи (дитини).

Враховуючи викладене, з питань захисту прав дітей, у тому числі дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту, відповідно до Закону можуть звернутися їх законні представники за місцем фактичного проживання дитини, права якої порушені.

Примірний перелік підтверджуючих документів таких суб’єктів права на БВПД визначено Методичними рекомендаціями.

Звертаємо увагу, що перелік документів, передбачений Методичними рекомендаціями, не є вичерпним, особа, яка бажає отримати БВПД, має право подати будь-який інший документ, який підтверджує її належність до суб’єкта права на таку допомогу. У разі якщо дитина звертається до місцевого центру особисто, кожний такий випадок розглядається директором місцевого центру індивідуально.

 

  1. Чи відносяться до категорії осіб, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, такі категорії осіб, як матері-героїні, багатодітні матері, ветерани праці, діти війни та особи, відзначені почесними званнями України?

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 14 Закону право на БВПД мають, зокрема, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особами, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, вважаються особи, нагороджені орденом Героїв Небесної Сотні, Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», а також Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Другої світової війни.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» особами, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, вважаються Герої Соціалістичної Праці, Герої України та повні кавалери ордена Трудової Слави.

Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» встановлено перелік громадян України, які мають право на пенсії за особливі заслуги перед Україною, серед яких, зокрема, є матері, які народили п’ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, а також особи, відзначені почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР «заслужений», державними преміями України, колишніх Союзу РСР та Української РСР, нагороджені одним із орденів України або колишнього Союзу РСР, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР або Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, а також особи, яким до 1 січня 1992 року було встановлено персональні пенсії союзного чи республіканського значення, та інші.

Закон України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» передбачає встановлення громадянам, які мають значні заслуги у сфері державної, громадської або господарської діяльності, досягнення у галузі науки, культури, освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту тощо, пенсій за особливі заслуги перед Україною.

Водночас, цей Закон не визначає підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги зазначеним громадянам.

Такі особи відповідно до законодавства не належать до осіб, які мають особливі заслуги чи особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, а тому не мають права на БВПД відповідно до пункту 9 частини першої статті 14 Закону.

Водночас, ці категорії громадян мають право на БВПД відповідно до статті 14 Закону у разі належності їх до інших категорій осіб, які мають право на таку допомогу.

Ветерани праці та діти війни, на жаль, не є суб’єктами права на БВПД.

 

  1. Якою має бути форма доручення і чим вона затверджена?

Якщо за результатами перевірки встановлено, що особа належить до суб’єктів права на БВПД, визначених Законом, працівником відділу безоплатної правової допомоги місцевого центру готується проєкт наказу про надання БВПД за формою, встановленою у додатку 6 до Методичних рекомендацій, та забезпечується призначення адвоката, який надаватиме БВПД, шляхом видання доручення, форма якого наведена у додатку 9 до Методичних рекомендацій.

 

  1. Якими документами підтверджується факт надання адвокатом правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону, зокрема, у разі здійснення адвокатом представництва інтересів осіб, які мають право на БВПД, в судах?

Відповідно до пункту 4 Порядку оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 465, виплата адвокатам винагороди за надану ними правову допомогу і відшкодування витрат, пов’язаних з наданням такої допомоги, здійснюються на підставі доручення для надання БВПД та акта надання БВПД з відповідними додатками.

Адвокат подає складений ним акт до відповідного місцевого центру у строки, визначені у контракті (договорі) (протягом 45 календарних днів після завершення стадії провадження (коли оплата здійснюється за стадіями провадження (процесу) або виконання доручення).

Зокрема, додатком 10 до акта надання БВПД передбачено форму розрахунку розміру винагороди адвоката за надання безоплатної вторинної правової допомоги, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», у цивільній або адміністративній справі (ЦАС).

Факт надання адвокатом БВПД підтверджується копіями відповідних підготовлених та поданих адвокатом процесуальних документів, витягу з журналу судових засідань або відповідною довідкою щодо проведених судових засідань суду у справі, судових рішень або витягів з них, іншими документами.

 

  1. Які документи про доходи необхідно надати особі, яка звертається за БВПД, для підтвердження того, що її середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення? Чи приймається місцевими центрами відповідна довідка про доходи, видана органами Державної податкової служби України?

Пунктом 7 Методичних рекомендацій передбачено, що під час подання заяви про надання БВПД пред’являються паспорт або інший документ, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті) такої особи та/або її представника, опікуна, піклувальника, та у разі звернення осіб, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, додаються:

довідка про доходи за останні 6 місяців;

довідка про перебування на обліку в центрі зайнятості та проведені виплати – у разі звернення до місцевого центру осіб, зареєстрованих у встановленому порядку, як безробітні (за наявності);

довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку), видана відповідним центром обслуговування платників Державної фіскальної служби – у разі звернення до місцевого центру, зокрема фізичних осіб – підприємців, самозайнятих осіб;

відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків Державної фіскальної служби, зокрема щодо сум виплачених доходів та утриманих податків;

довідка про інформацію, що міститься в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, зокрема, щодо одержаного доходу та/або виду та розміру призначеної пенсії (довідка ОК5/ОК7, видана Управлінням Пенсійного фонду України) за останні 6 місяців.

 

  1. Законом передбачається:

разом із зверненням про надання БВПД особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 Закону (частина четверта статті 18 Закону);

у разі звернення особи про надання одного з видів БВПД місцевий центр зобов’язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання БВПД (частина перша статті 19 Закону).

При цьому у талоні про прийняття звернення про надання БВПД передбачається, що протягом десяти днів з дня отримання місцевим центром всіх необхідних документів, що підтверджують право на отримання БВПД, зазначеним центром буде прийнято рішення про надання або відмову у наданні такої допомоги.

У зв’язку з цим виникають такі питання:

Якою датою повинно оформлюватися звернення клієнта про надання БВПД?

Коли починається відлік десятиденного строку?

Чи оформлюється звернення, якщо клієнт не є суб’єктом права на БВПД?

Чи видається наказ про надання або відмову у наданні БВПД на кожне звернення клієнта?

Після прийняття та сканування працівником місцевого центру звернення і документів особи, яка бажає отримати БВПД, такій особі видається талон про прийняття звернення про надання БВПД, у якому, зокрема, зазначаються перелік отриманих документів, а також (у разі подання неповного комплекту документів) перелік документів, які необхідно подати додатково. Підписаний такою особою талон сканується, після чого повертається клієнту.

Під час видавання талона про надання БВПД особі роз’яснюється, що рішення про надання/відмову в наданні БВПД приймається місцевим центром протягом 10 днів з дня отримання звернення про надання БВПД та всіх необхідних підтвердних документів.

Форми талона та наказів про надання/відмову в наданні БВПД наведені у додатках 5 – 7 до Методичних рекомендацій. Рекомендується повідомляти клієнта про прийняте рішення вже після призначення адвоката та видання йому доручення для надання БВПД.

Враховуючи викладене, звертаємо увагу на таке:

  • відлік десятиденного строку, під час якого місцевим центром приймається рішення про надання/відмову в наданні БВПД, починається з дня отримання працівником місцевого центру звернення про надання БВПД та всіх необхідних підтвердних документів, примірний перелік яких визначено у Методичних рекомендаціях для кожної з категорій осіб;
  • звернення про надання БВПД подається особою разом із документами, що підтверджують належність особи до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених Законом. У разі необхідності працівник місцевого центру допомагає особі, яка звернулася за БВПД, у складенні звернення;
  • належність особи до однієї з вразливих категорій осіб, визначених пунктами 1 - 24, 8 - 14 частини першої статті 14 Закону, перевіряється місцевим центром після прийняття звернення про надання БВПД та всіх необхідних документів, що підтверджують належність особи до однієї з вразливих категорій осіб;
  • якщо клієнт подав до місцевого центру неповний пакет документів, отримав талон про прийняття звернення про надання БВПД, де зазначається перелік документів, які необхідно подати додатково, і більше до місцевого центру не повернувся, – це не є підставою для прийняття рішення про відмову в наданні БВПД, оскільки перевірка належності особи до суб’єктів права на БВПД, власне, не проводилась. Крім того, вичерпний перелік підстав для відмови в наданні БВПД наведено в статті 20 Закону. У такому разі реєстраційна картка клієнта зберігається місцевим центром.

 

  1. Чи є підставою для прийняття рішення про відмову в наданні БВПД (оформлення відповідного наказу місцевого центру) усна розмова з клієнтом, під час якої з’ясовується, що така особа не є суб’єктом права на БВПД?

Рішення про відмову в наданні БВПД приймається місцевим центром лише за результатами перевірки документів, що підтверджують належність осіб до однієї з вразливих категорій осіб, визначених пунктами 1 - 24, 8 - 14 частини першої та частини другої статті 14 Закону.

У разі якщо встановлено, що особа, яка звернулася за БВПД, не є суб’єктом права на таку допомогу, працівник відділу безоплатної правової допомоги готує проєкт наказу місцевого центру про відмову в наданні БВПД, де зазначаються підстави відмови та роз’яснюється порядок оскарження рішення про відмову в наданні БВПД.

Вичерпний перелік підстав для відмови в наданні БВПД наведено в статті 20 Закону.

Прийняття рішення про відмову в наданні БВПД та видання відповідного наказу місцевого центру за результатами усної розмови з клієнтом не допускаються.

 

  1. Чи має право на БВПД особа з інвалідністю, яка отримує пенсію та одночасно працює? Чи потрібно вимагати від особи з інвалідністю, яка звертається за БВПД, довідку, яка підтверджує, що вона отримує саме пенсію по інвалідності, а не якусь іншу?

Відповідно до Закону особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, мають право на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону.

У разі звернення до місцевого центру осіб з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб (відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2022 року – 1934 гривні, з 1 грудня – 2093 гривні), працівником відділу безоплатної правової допомоги місцевого центру перевіряються документи, передбачені пунктом 7 Методичних рекомендацій.

У разі якщо розмір пенсії або соціальної допомоги, що призначається замість пенсії не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, такі особи мають право на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону, при цьому Закон не передбачає отримання особою з інвалідністю саме пенсії по інвалідності.

Отримання такою особою будь-якого іншого доходу не може бути підставою для відмови в наданні БВПД.