З моменту здобуття незалежності в Україні постійно відбуваються радикальні економічні та політичні трансформації, зокрема перетворення моделі управління державними фінансами з авторитарної на демократичну.
%d%Детальніше >> %/d%
%%%%
|
З моменту здобуття незалежності в Україні постійно відбуваються радикальні економічні та політичні трансформації, зокрема перетворення моделі управління державними фінансами з авторитарної на демократичну. Конституція проголосила народ України єдиним джерелом влади і значно розширила повноваження представницького органу у сфері бюджетних прав. Творення бюджетної політики стало загальносуспільним процесом, а бюджет – результатом взаємодії індивідуальних, групових, регіональних інтересів. Вплив суспільних інтересів, під час прийняття закону про державний бюджет, поряд із позитивом породив ряд негативних ефектів: надмірну політизованість, конфліктність, недостатню стабільність, єдність і раціональність. Виходячи з поставленої проблеми, метою цієї статті є дослідження правової природи державного бюджету. Стаття 85 Конституції України розмежовує повноваження Верховної Ради України щодо прийняття законів та затвердження Державного бюджету України. Тобто, зазначена конституційна норма виокремлює повноваження Верховної Ради України щодо затвердження Державного бюджету України від повноважень з прийняття інших законів. На нашу думку, це обумовлено правовою природою закону про Державний бюджет України, яка полягає в тому, що більшість його положень встановлюють показники надходжень до Державного бюджету України та видатків і не мають ознак нормативності, оскільки ними не встановлюються правила поведінки, а визначаються державні (фінансові) гарантії реалізації правил поведінки, встановлених іншими законами. Зокрема, законом про Державний бюджет України визначаються:
Таким чином, відповідною конституційною нормою чітко окреслено коло питань, які можуть бути врегульовані тільки цим законом. Так, відповідно до частини другої статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Будь-який бюджет стає таким тільки після затвердження його відповідним представницьким органом влади, в даному випадку – Верховною Радою України. Конституцією України в статті 92 визначено, що Державний бюджет України затверджується Верховною Радою України. Світова практика свідчить, що бюджет кожної держави затверджується на один бюджетний рік. З початком нового бюджетного року починає діяти новий бюджет, затверджений відповідним органом представницької влади. Відповідно до Конституції України закон про Державний бюджет України діє з 1 січня по 31 грудня календарного року. Такими особливими обставинами, згідно з законодавством України є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях; 3) оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, необхідність усунення природних чи техногенних катастроф. За своєю природою бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, і який є невід’ємною частиною закону про державний бюджет. Бюджет виступає як головний фінансовий план держави і являє собою кошторис доходів і видатків держави, котрий затверджується законодавчою владою у вигляді закону і відображає економічну, соціальну, оборонну, міжнародну, екологічну та боргову політику країни. Державний бюджет України складається зі статей, якими затверджено загальний обсяг доходів та видатків державного бюджету, дефіцит державного бюджету, граничний обсяг державного боргу, розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, а також з таблиць, якими визначено доходи державного бюджету, розподіл видатків державного бюджету між органами державної влади та розподіл міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами. Наголошуємо, що органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених законом про державний бюджет на відповідний рік. Фінансування утворення, реорганізації та ліквідації органів державної влади здійснюється в межах коштів, передбачених на утримання органів державної влади законом про Державний бюджет України на відповідний рік або (у разі недостатності такого фінансування) після внесення відповідних змін до такого Закону. Кошти на фінансування органу державної влади передбачаються у Державному бюджеті України окремим рядком. При цьому, відповідно до статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів. Слід зазначити, що відповідно до статті 143 Конституції України обласні та районні ради затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами. Тобто, відповідні ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні врахувати обсяги міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою України при прийнятті закону про державний бюджет. Таким чином, неприйняття Верховною Радою України закону про державний бюджет унеможливлює прийняття обласних та районних бюджетів, а також бюджетів територіальних громад, які відповідно до норм Конституції затверджуються лише після прийняття Верховною Радою України Державного бюджету України. Будучи відносно самостійними, органи місцевого самоврядування тісно пов’язані з державними органами. Вони, згідно з частиною третьою статті 143 Конституції України можуть наділятися окремими повноваженнями органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об`єкти державної власності. Дана конституційна норма знайшла свій розвиток, зокрема, у статті 67 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, відповідно до якої держава фінансує у повному обсязі здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади. Кошти, необхідні для здійснення органами місцевого самоврядування цих повноважень, щороку передбачаються в законі про державний бюджет. Здійснення органами місцевого самоврядування окремих державних повноважень є важливим фактором взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Така взаємодія сприяє більш ефективному вирішенню питань місцевого значення, поліпшенню обслуговування населення, демократизує процес здійснення державних функцій, а також забезпечує максимально можливе наближення надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача. Принцип покриття витрат, які несуть, зокрема, органи місцевого самоврядування, здійснюючи повноваження органів виконавчої влади, є однією з важливих гарантій місцевого самоврядування і відмова у наданні їм компенсації може розглядатись як порушення прав територіальних громад. Водночас зазначаємо, що несвоєчасне прийняття закону про Державний бюджет України фактично блокує діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування всіх рівнів і призводить до порушення принципів, встановлених: статтею 5 Конституції України, згідно з яким народ здійснює владу, зокрема через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; статтею 7 Конституції України, згідно з яким в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Крім того, відсутність Державного бюджету України призводить до порушення частини другої статті 3 Конституції України, оскільки зазначене унеможливить реалізацію державою прав і свобод людини та їх гарантій, які визначають зміст і спрямованість діяльності держави, внаслідок відсутності фінансування. Враховуючи вищезазначене, а також необхідність безперервної взаємодії різних гілок влади, спрямованої на забезпечення ефективної реалізації державної політики та функціонування громадянського суспільства в цілому, на нашу думку, невчасний початок дії Державного бюджету України може призвести до порушення встановленого Конституцією України порядку організації і здійснення влади, а відповідно і до її недієздатності. Згідно з Конституцією державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Отже, функціонування судової влади прямо залежить від наявності затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України на відповідний рік. Відсутність Державного бюджету України унеможливить фінансування судів, що матиме своїм наслідком їх незадовільне функціонування. У свою чергу, це спричинить невиконання положень Конституції України щодо захисту судом прав і свобод людини і громадянина, а також щодо гарантій незалежності судової системи (статті 55 та 126 Конституції України). Слід звернути увагу на те, що фінансування потреб національної оборони держави здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України в обсягах, розмір яких визначається щорічно Законом України “Про Державний бюджет України”, які забезпечують належне виконання завдань оборони (частина шоста статті 2 Закону України “Про оборону України”). Тобто, наслідком відсутності Державного бюджету України може бути виникнення загрози національній безпеці та обороноздатності держави. Водночас, несвоєчасне прийняття закону про державний бюджет може призвести до невиконання або неналежного виконання Україною міжнародних зобов’язань, в тому числі за зовнішніми запозиченнями, що несе в собі загрозу втрати довіри до України як надійного партнера та оголошення їй дефолту. З огляду на вищезазначене, на нашу думку, закон про державний бюджет є особливим нормативно-правовим актом, оскільки Конституція України:
Таким чином, аналіз зазначених положень Конституції України дає підстави зробити висновок про те, що закон про державний бюджет за своєю природою є фінансовим документом, який встановлює розподіл державних фінансових ресурсів, і який може розглядатися як закон з особливою правовою природою. Начальник відділу цін та ціноутворення Заступник начальника відділу з правового |