ХХ-ХХІ сторіччя стали епохою встановлення гендерної рівності – соціальної рівності чоловіків і жінок, що має на увазі утвердження основ гендерної рівноваги та гендерної демократії.
%d%Детальніше >> %/d%
%%%%
|
ХХ-ХХІ сторіччя стали епохою встановлення гендерної рівності – соціальної рівності чоловіків і жінок, що має на увазі утвердження основ гендерної рівноваги та гендерної демократії. Країни Європи пришвидшеними темпами переводять у практичну площину давно задекларовані положення про те, що розширення можливостей жінок, їхня участь на основі рівності в усіх сферах життя суспільства, є одним з найголовніших чинників економічного, соціального розвитку. Наприклад, у багатьох країнах Європи уряди очолюють жінки, а також досягнуто паритетне представництво чоловіків і жінок у парламенті. Розвиток гендерного законодавства в Україні відбуваєтсья досить швидкими темпами. Серед зобов’язань, які взяла на себе Україна перед Європейським співтовариством, визначено досягнення жінками і чоловіками рівних прав та можливостей. Україна останніми роками значно просунулася у вивченні та осмисленні гендерної проблематики. Державна політика, на сьогодні, орієнтується на створення рівних можливостей для жінок і чоловіків, при цьому вона проводиться з урахуванням міжнародних документів, підписаних Україною. Це, зокрема, Загальна декларація прав людини, 1948 р.; Міжнародний пакт про громадські та політичні права, 1966 р.; Статут Організації Об’єднаних Націй, 1945 р.; Декларація про ліквідацію дискримінації у відношенні жінок, 1967 р.; Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами, 1949 р.; Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок, 1979 р.; Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р.; Пекінська декларація, 1995 р. та інші. Проте, питанню забезпечення в Україні реальної гендерної рівності має приділятися ще більше уваги з огляду на обраний напрямок роботи Президента та Уряду щодо членства України в Європейському співтоваристві. А тому, розвиток та вдосконалення законодавства в частині гендерної складової є досить важливим завданням, що поставлено перед нами міжнародною спільнотою. Серед основних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію жінками і чоловіками своїх рівних прав і можливостей, є Конституція України, яка закріпила рівність прав жінки і чоловіка. Так, відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. Гендерне законодавство окрім Конституції України також складається з таких законодавчих актів, як Кодекс законів про працю України, Сімейний кодекс України, Цивільний кодекс України та Кримінальний кодекс України, закони України про освіту, пенсійне забезпечення, державну допомогу сім’ям з дітьми, охорону праці, Основи законодавства України про охорону здоров’я та інші. Проте, незважаючи на існування значної кількості законодавчих актів, що містять гендерний аспект, необхідним було прийняття спеціального законодавчого акту з гендерної проблематики. У зв’язку з цим, Верховною Радою України 8 вересня 2005 року було прийнято Закон України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”. Вказаний закон був прийнятий на розвиток вказаних положень Конституції України. Законом визначаються основні напрями державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, вперше, запроваджується визначення таких термінів як „дискримінація за ознакою статі”, „сексуальні домагання”, „ґендерна рівність” тощо. Цим Законом визначаються повноваження Верховної Ради України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Окремо визначаються повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а також уповноважених осіб (координаторів) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування. Крім того, вказаним Законом запроваджено здійснення гендерно-правової експертизи актів законодавства та проектів нормативно-правових актів (стаття 4 Закону). Таким чином, Закон України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” став основоположним нормативно-правовим актом, що спрямований на досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства та ліквідації дискримінації за ознакою статі. Слід відмітити значну роль Міністерства юстиції у формуванні та розвитку гендерного законодавства. Так, на виконання Національного плану дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001 - 2005 роки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 479, наказом Міністерства юстиції України від 09.09.2004 р. за № 102/5 затверджено Методичні рекомендації щодо здійснення гендерно-правової експертизи нормативно-правових актів. У зв’язку з цим, Міністерством юстиції протягом 2004 року було проведено гендерно-правову експертизу усіх галузей законодавства, за результатами здійснення якої, відповідні пропозиції та висновки щодо вдосконалення законодавства були направлені на розгляд Кабінету Міністрів України. Крім того, Міністерством юстиції у 2005 році ініційовано розробку проекту Указу Президента України „Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”. Вказаний Указ Президента України був виданий 26 липня 2005 року за № 1135. Із прийняттям вказаного Указу Президента України у центральних та місцевих органах виконавчої влади на заступників керівників цих органів було покладено повноваження виконання обов’язків щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на одного із своїх заступників. Слід відмітити, що відповідні нововведення були ініційовані Міністерством юстиції ще до прийняття Закону України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”. Із прийняттям вказаного Закону перед органами виконавчої влади поставлено нові завдання. Як зазначалось раніше, статтею 4 вказаного Закону передбачено проведення гендерно-правової експертизи чинного законодавства та проектів нормативно-правових актів. У зв’язку з цим, Кабінетом Міністрів України від 12 квітня 2006 р. за № 504 прийнято постанову „Про проведення ґендерно-правової експертизи”. Згідно з цією постановою Кабінету Міністрів України ґендерно-правову експертизу чинного законодавства та проектів нормативно-правових актів в усіх сферах законодавства, що стосуються прав і свобод людини, проводить Міністерство юстиції. Наказом Міністерства юстиції України від 12.05.2006 р. № 42/5 „Деякі питання проведення гендерно-правової експертизи” затверджено Інструкцію з проведення гендерно-правової експертизи та Висновок гендерно-правової експертизи акта законодавства. Ця Інструкція визначає механізм проведення гендерно-правової експертизи чинного законодавства та проектів нормативно-правових актів з метою встановлення їх відповідності принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Так, з 1 липня 2006 року Міністерством юстиції здійснюється гендерно-правова експертиза тих проектів нормативно-правових актів, предмет яких стосується прав і свобод людини. Ґендерно-правова експертиза проектів нормативно-правових актів здійснюється з метою запобігання прийняттю в нових нормативно-правових актів дискримінаційних положень, що не відповідають принципу забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Результатом проведення такої експертизи є висновок ґендерно-правової експертизи, який викладається окремим пунктом у Висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту нормативно-правового акту: „Висновок ґендерно-правової експертизи”. У вказаному висновку може зазначатись: по перше, висновок чи потребує проект нормативно-правового акта проведення гендерно-правової експертизи на відповідність принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; по-друге, висновок, що проект нормативно-правового акта відповідає принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; по-третє, у разі необхідності наводяться конкретні положення проекту нормативно-правового акта, які не відповідають принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; по-четверте, у разі необхідності зазначається обґрунтування забезпечення інших заходів, що сприятимуть удосконаленню правового регулювання у відповідній сфері. При здійсненні гендерно-правової експертизи проектів нормативно-правових актів Міністерство юстиції керується міжнародними нормативно-правовими актами у відповідній сфері, Конституцією України, іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародно-правовими підходами до оцінки чинного законодавства з позицій свободи, справедливості та рівності статей. Гендерно-правова експертиза актів законодавства проводиться по кожному окремому акту законодавства на підставі щорічних планів, які формуються за пропозиціями центральних органів виконавчої влади та затверджуються Міністерством юстиції. Предметом гендерно-правової експертизи можуть бути положення наступних актів чинного законодавства: - Конституція України; - Закони України - Постанови Верховної Ради України; - постанови Кабінету Міністрів України; - Укази Президента України; - накази міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Наказом Міністерства юстиції від 17.01.2007 року за № 9/5 затверджено План проведення гендерно-правової експертизи актів законодавства на 2007 рік. Так, гендерно-правовій експертизі у 2007 році підлягають Закони України „Про відпустки”, „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, „Про зайнятість населення”, „Про імміграцію”, „Про вибори народних депутатів України”, „Про статус народного депутата”, „Про службу в органах місцевого самоврядування”, „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, „Про військовий обов’язок і військову службу”, „Про статус гірських населених пунктів в Україні”. На даний час, завершується процес підготовки висновків до вказаних законів. Крім того, на виконання Прикінцевих положень Закону України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” щодо приведення законів України у відповідність до Закону України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” Урядом підготовлено проект Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” (реєстр. № 2598). Проектом Закону пропонується внести зміни до Кодексу законів про працю України, Закону України „Про об’єднання громадян”, Закону України „Про колективні договори і угоди”, Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. Вказаний законопроект прийнятий за основу 14 березня 2007 року (Постанова Верховної Ради України 14 березня 2007 року № 737-V). Крім того, Міністерство юстиції, за результатами проведення у 2007 році гендерно-правової експертизи актів законодавства та виявлення у цих актах дискримінаційних положень, планує розробити низку відповідних законопроектів та подати їх на розгляд Кабінету Міністрів України. Проте, на даний час, відсутні соціологічні дослідження та статистична інформація стосовно реалізації жінками і чоловіками своїх прав. Відсутній також гендерний аналіз державного бюджету, існування якого окреслило б увесь гендерний дисбаланс. Таким чином, процес розвитку гендерного законодавства триває, Урядом та органами виконавчої влади здійснюються усі можливі заходи щодо забезпечення гендерної рівності в українському суспільстві. Використані матеріали: 1. Конституція України. – К., 2006. – 62с. 2. Верховна Рада. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон № 2866 від 8 вересня 2005 р. // Урядовий кур’єр. - 2005. – 19 жовт. – С.8 3. Президент України. Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Указ № 1135 від 26 липня 2005 р. // Урядовий кур’єр. – 2005. – 30 лип. – С.12 4. Кабінет Міністрів України. Про затвердження Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року: Постанова № 1834 від 27 грудня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2007. - № 1. – С.91. 5. Кабінет Міністрів України. Про проведення ґендерно-правової експертизи: Постанова № 504 від 12 квітня 2006 р.// Офіційний вісник України. – 2006. - № 15. С.1113. Головний спеціаліст відділу з питань |