Оперативне тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Регулювання зовнішньої торгівлі здійснюється, серед іншого, за допомогою економічних та технічних заходів оперативного регулювання, які можна умовно поділити на такі:

• тарифні – ґрунтуються на використанні Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», а також особливих видів мита, передбачених Законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» та «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну»;
• нетарифні – автоматичне або неавтоматичне ліцензування, тарифні квоти, субсидування, повне або часткове ембарго, національні і міждержавні технічні регламенти, стандарти або процедури підтвердження відповідності, режим попередніх імпортних депозитів, обмеження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями в іноземній валюті тощо.

Тарифні методи по-суті є економічними і діють через ринковий механізм. Вони спрямовані на підтримку вітчизняного виробника товарів шляхом запровадження механізмів здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності.

Нетарифне регулювання – це комплекс заходів заборонно-обмежувального характеру, що прямо або опосередковано обмежують імпорт іноземних товарів (послуг) на внутрішній ринок країни чи взагалі його забороняють.

Зупинимось на розгляді методу тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, засади, в тому числі і тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, визначені статтею 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та статтею 3 Закону України «Про систему оподаткування», якими встановлюються принципи зовнішньоекономічної діяльності, а також побудови та призначення системи оподаткування.

Серед основ тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності можна виділити, зокрема такі:

• принцип юридичної рівності і недискримінації, що серед іншого полягає у рівності перед законом всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності та забороні будь-яких, крім передбачених законодавством, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;
• принцип верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;
• принцип обов’язковості, що полягає у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування та встановленні відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
• принцип стабільності, який реалізується шляхом забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
• принцип економічної обґрунтованості щодо встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
• принципи компетенції та єдиного підходу, що реалізуються шляхом встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами та забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою широкого кола засобів, кількість яких постійно зростає.

При цьому, класичним засобом регулювання зовнішньої торгівлі являються митні тарифи, які по характеру впливу відносяться до економічних регуляторів.

Митний тариф України, згідно із Законом України «Про Митний тариф України», являє собою систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

До чинного Митного тарифу України входить понад 11 тисяч тарифних статей.

Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України та входить до податкової системи України як загальнодержавний податок, що встановлюється Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України і справляється на всій території України.

При цьому, під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів законодавець розуміє обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (частина перша статті 2 Закону України «Про систему оподаткування»).

В Україні, згідно із Законом України «Про Єдиний митний тариф», за способом нарахування, застосовуються такі види мита:

• адвалерне (нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом);
• специфічне (нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, які обкладаються митом);
• комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

В залежності від напрямку переміщення товарів, мито можна класифікувати як:

• ввізне (нараховується при ввезенні товарів на митну територію України);
• вивізне (нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України).

Ввізне мито, перелік ставок якого містить Митний тариф України, затверджений відповідним Законом, є диференційованим:

• повні (загальні) ставки;
• преференційні ставки;
• пільгові ставки

Вивізне мито на сьогоднішній день застосовується лише до певних товарів, як-то наприклад, жива худоба та шкірсировина, брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням, відходи та брухт чорних металів, насіння деяких видів олійних культур.

Не залишимо поза увагою і особливі види мита, такі, як:

• антидемпінгове;
• компенсаційне;
• спеціальне

Зазначені види мита застосовуються в рамках захисту національного товаровиробника від демпінгового, субсидованого та зростаючого імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, згідно з Законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» та «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» за результатами розслідувань, що проводяться Міністерством економіки. Особливі види мита застосовуються відповідно до рішень Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, які визначають розміри, порядок сплати та строки застосування цих видів мита.

Антидемпінгове, компенсаційне та спеціальне мито є дієвим протекціоністським заходом від недобросовісної економічної конкуренції та зростаючого імпорту при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Нарахування мита, здійснюється митними органами України відповідно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф» і ставок Митного тарифу України або відповідних законів про ставки вивізного (експортного) мита, чинними на день подання митної декларації, і сплачується у валюті України. Мито сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, - підприємствам зв’язку та вноситься до державного бюджету України.

Згідно з частиною другою статті 9 Бюджетного кодексу України передбачені податковими законами України, зокрема загальнодержавні податки, збори (обов’язкові платежі), до яких відноситься ввізне/вивізне мито, визнаються податковими надходженнями бюджету.

Відповідно до пунктів 11 і 39 статті 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2009 рік належать ввізне мито (крім ввізного мита на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них) та вивізне мито, а згідно з пунктом 3 статті 6 цього Закону до джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2009 рік у частині доходів належить, зокрема ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них.

Таким чином, можна дійти до висновку, що митно-тарифне регулювання виконує дві основні функції, а саме, фіскальну (наповнення державного бюджету) та захисну (захист вітчизняних товарів від іноземної конкуренції).

Окремо хочу звернути увагу на такі спеціальні імпортні процедури, як запровадження тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита на деякі товари та додатковий імпортний збір, які використовуються з метою мінімізації впливу світової фінансового кризи на стан платіжного балансу України і по своїй суті відносяться до заходів тарифного регулювання.

Так, співробітництво в рамках Світової організації торгівлі (далі – СОТ) передбачає зведення до мінімуму бар’єрів в торгівлі між країнами-учасницями, що суттєво вплинуло на тарифне та нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Хоча Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ/СОТ) не забороняє захист національної економіки, проте передбачає, що вона має будуватися на економічно обґрунтованих митних тарифах, а не на інших комерційно-обмежувальних заходах. Мета цього правила – чітке визначення об’єму захисту національного товаровиробника і зведення до мінімуму, включно до скасування, пов’язаних з ним захисних заходів, таких як ліцензування імпорту та експорту, кількісні обмеження, тарифні квоти, сертифікація, субсидування тощо.

Однією з основних вимог для вступу України до СОТ було зменшення ставок мита, що поступово імплементуватиметься згідно з розкладом поступок та зобов’язань України, що є невід’ємною частиною Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі.

У той же час, в рамках СОТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року) існує домовленість, згідно з якою країни-члени в разі критичного стану свого платіжного балансу можуть використовувати заходи, що базуються на ціні товару та включають в себе додаткові імпортні збори, вимоги відносно імпортних депозитів, а також інші аналогічні торгівельні заходи, що впливають на ціни імпортованих товарів. При цьому, заходи, які базуються на ціні та встановлюються в зв’язку з платіжним балансом можуть прийматися країною-членом додатково до мита, зафіксованого Списку поступок згідно з процедурою повідомлення інших країн-членів, яка передбачена цією домовленістю.

Так, зважаючи на критичний стан платіжного балансу України Верховною Радою України 4 лютого 2009 року за № 923-VI прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв’язку із світовою фінансовою кризою» (набрав чинності 6 березня поточного року), яким внесено відповідні зміни до Законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та «Митний тариф України» щодо запровадження тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита у разі досягнення платіжним балансом України критичного стану.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» цього Закону запроваджена тимчасова цільова надбавка до ставок ввізного мита, діючих напередодні набрання чинності цим Законом, у розмірі 13 відсотків митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України в режимі імпорту, крім товарів критичного імпорту.

До товарів критичного імпорту відносяться будь-які товари, за винятком таких (за групами чи кодами УКТЗЕД): 0202, 0203, 0206 - 0210, 0504 - 0506, 0509, 0511 (крім товарної позиції 0511 10 00 00), 0808, 1601 - 1605, 1701, 1702 (крім патоки крохмальної у товарній позиції 1702 30 99 00), 2204 - 2208, 2701, 4203, 4303, 57, 60 - 65, 6806, 6901, 7201, 7301, 7321, 8401, 8414, 8418, 8501, 8516, 8702, 8703, 8704.

Введення Парламентом подібної надбавки викликало хвилю критики з боку Уряду та країн-імпортерів.

Тому, згідно з процедурою, визначеною підпунктом 3.5 пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Митний тариф України» Кабінет Міністрів України своєю постановою скасував тимчасову надбавку до діючих ставок ввізного мита у розмірі 13 відсотків від митної вартості товарів, запроваджену Законом України від 4 лютого 2009 року № 923-VI «Про внесення змін до деяких законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв’язку із світовою фінансовою кризою», за винятком товарів за кодами згідно з УКТ ЗЕД 8418 (холодильники, морозильники та інше холодильне або морозильне обладнання) і 8703 (легкові автомобілі та інші моторні транспортні засоби), про що листом Державної митної служби від 6 березня 2009 року № 15/327-ЕП повідомлено начальників митниць та начальників відділів митних платежів.

Крім згаданої тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита на деякі товари Урядом пропонується ще одне нововведення, метою якого є оперативне тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а саме, додатковий імпортний збір.

25 березня за № 4262 у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання стану платіжного балансу України», суб’єктом законодавчої ініціативи якого виступає Кабінет Міністрів України.

Цим законопроектом пропонується розширити список спеціальних імпортних процедур, передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», справлянням додаткового імпортного збору, в разі досягнення платіжним балансом критичного стану, зокрема в разі загрози значного скорочення золотовалютних резервів або необхідності досягнення задовільного темпу їх збільшення, відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року та Домовленості про положення Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року щодо платіжного балансу.

Пропонується встановити, що додатковий імпортний збір встановлюватиметься тимчасово на строк до 12 календарних місяців Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України та справлятиметься у валюті України за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день сплати такого збору. При цьому законопроектом передбачені зміни до Закону України «Про систему оподаткування», згідно з якими вказаний збір віднесено до загальнодержавних податків, зборів (обов’язкових платежів), а також зміни до Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими надходження від запровадження додаткового імпортного збору в повному обсязі спрямовуватимуться до Стабілізаційного фонду.

Разом з цим, пунктом 4 розділу І проекту виключається пункт 3 статті 3 "Прикінцеві положення" із Закону України "Про Митний тариф України", а також «Прикінцевими положеннями» законопроекту пропонується визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв’язку із світовою фінансовою кризою", яким передбачалося запровадження тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита на деякі товари.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою широкого кола засобів тарифного і нетарифного регулювання, кількість яких постійно зростає, виходячи з потреб світової ринкової економіки та з огляду на міжнародні зобов’язання України, оскільки незалежно від потреб внутрішнього товарного ринку та національного законодавства кожен чинний міжнародний договір є обов’язковим для його учасників і повинен ними добросовісно виконуватись.

Начальник відділу
зовнішньоекономічного законодавства
Департаменту фінансового законодавства
Мандра Г.А.