Сучасні умови провадження господарської діяльності свідчать про те, що підприємство наодинці може мати певні здобутки у визначеній сфері, однак досягнення справжнього успіху та отримання прибутків, які і є свідченням вдалого провадження бізнесу, залежить від співпраці з іншими суб’єктами господарювання, які здійснюють пов’язану діяльність у відповідній сфері. І самі підприємці усвідомили, що задля того, щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції та реалізовувати значні фінансово-промислові проекти, підприємствам уже недостатньо функціонування в рамках окремих розрізнених суб’єктів, і тому вони прагнуть об’єднуватись у групи підприємств за галузевим, територіальним чи іншим принципом.
Такі групи підприємств у теорії господарського права визначаються як господарські об’єднання, які мають ряд суттєвих особливостей та відмінностей від господарських товариств, серед яких слід зупинитись на наступних.
По-перше, об’єднання утворюється на основі певних спільних економічних інтересів з метою поєднання виробничої, науково-технічної, комерційної діяльності членів об’єднання, централізації управлінських, координаційних функцій тощо.
По-друге, об’єднання має майно, юридично відокремлене від майна членів об’єднання, і до цього майна належать основні фонди і оборотні кошти, передані членами об’єднання на його баланс згідно з договором чи статутом, та майно, набуте об’єднанням у результаті господарської діяльності. Майно членів об’єднання не входить до складу майна об’єднання. З урахуванням цього розмежовується відповідальність об’єднання і його членів як суб’єктів права: об’єднання не відповідає за зобов’язаннями своїх членів, а останні не відповідають за зобов’язаннями об’єднання і один одного.
По-третє, з метою централізованого керівництва з боку органів об’єднання діяльністю учасників ними здійснюється делегування об’єднанню як суб’єкту права деяких функцій і повноважень. Склад функцій, які централізує об’єднання, визначають його засновники у договорі або статуті. Це можуть бути виробничо-господарські, науково-технічні, комерційні та інші функції.
Четвертою ознакою об’єднання є особлива (складна) правосуб’єктність. Її особливість обумовлена організаційною структурою об’єднання. Членами об’єднання можуть бути лише підприємства (організації) - юридичні особи, кожне з яких при входженні до об’єднання зберігає права юридичної особи. Цим об’єднання відрізняється від підприємства, яке не має у своєму складі інших юридичних осіб. Тобто підприємства як члени об’єднання залишаються самостійними суб’єктами господарського права, разом з тим і об’єднання підприємств також є самостійним суб’єктом права. Отже, з точки зору правосуб’єктності об’єднання являє собою сукупність самостійних суб’єктів права, спільні майнові права та інтереси яких реалізує об’єднання.
Таким чином, господарське об’єднання є складною господарською організацією, яка створена на основі поєднання матеріальних інтересів підприємств-учасників, діє на підставі установчого договору або статуту як юридична особа.
В нинішніх умовах необхідність існування великих організаційних структур бізнесу - об’єднань, концернів, господарських асоціацій, консорціумів – обумовлена об’єктивними причинами їх формування та функціонування:
а) необхідність поєднання усіх стадій технічного процесу, що дає змогу комплексно використовувати сировину і матеріали;
б) кооперування взаємопов’язаних спеціалізованих виробництв, що дає можливість комплексно виготовляти кінцевий продукт;
в) забезпечення повноти циклу "наука - технічні розробки - інвестиції - виробництво - збут - споживання";
г) масовість випуску продукції, стабільний асортимент, що значно скорочує витрати на одиницю продукції, здешевлює її, робить доступною для населення.
Законодавство України передбачає розмаїття форм об’єднання суб’єктами господарювання своєї діяльності. Однією із найбільш цікавих є господарські об’єднання, що забезпечує поєднання господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою досягнення єдиною мети, - господарські об’єднання.
Створення господарського об’єданння забезпечує його учасників стратегічними перевагами над конкурентами, зокрема в сфері технологічного розвитку, забезпечення ресурсами, можливостями впровадження результатів наукових досліджень; дозволяє інтегрувати життєвий цикл виробу від конструкторської розробки до його обслуговування у покупця, оскільки до їх складу можуть входити науково-дослідні організації, конструкторські бюро, дослідні та серійні заводи, координувати діяльність усіх ланок технологічного ланцюга та залучати великі фінансові ресурси.
На сьогодні в Україні господарські об’єднання створені у найбільш важливих сферах діяльності держави: авіабудівній (Державний авіабудівний концерн “Авіація України”), торфовидобувній (Державний концерн “Укрторф”), ядерній енергетиці (Державний концерн “Ядерне паливо”), спиртовій (Державний концерн “Укрспирт”), телерадіомовлення (Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення) та інших.
Порядок утворення та діяльності господарських об’єднань регулюється положеннями Господарського кодексу України (глава 12).
Об’єднанням підприємств відповідно до чинного законодавства визнається господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Об’єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до цього Кодексу та інших законів мають право утворювати об’єднання підприємств. В об’єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об’єднання підприємств, утворені на території інших держав.
Залежно від порядку заснування об’єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об’єднання або як державні чи комунальні господарські об’єднання. При цьому, Кодексом передбачаються особливості для утворення та діяльності державних господарських об’єднань, що обумовлено спеціальним статусом таких об’єднань як суб’єктів, що здійснюють повноваження з управління об’єктами державної власності.
Виділяють такі основні форми об’єднань підприємств: асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, при цьому Господарський кодекс передбачає можливість утворення і інших форм об’єднань підприємств, передбачених законом.
Асоціація – це договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.
Корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.
Консорціум – це тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.
Концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Кодексом передбачається, що підприємства - учасники об’єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об’єднання, і на них поширюються положення цього Кодексу та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств.
Підприємство - учасник господарського об’єднання має право:
добровільно вийти з об’єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об’єднання;
бути членом інших об’єднань підприємств, якщо законом, засновницьким договором чи статутом господарського об’єднання не встановлено інше;
одержувати від господарського об’єднання в установленому порядку інформацію, пов’язану з інтересами підприємства;
одержувати частину прибутку від діяльності господарського об’єднання відповідно до його статуту. Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи статутом господарського об’єднання відповідно до законодавства.
Також Господарським кодексом вирішено питання управління об’єднанням підприємств. Так, господарські об’єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об’єднання.
Водночас існуюче на сьогодні нормативне регулювання є недостатнім та потребує вдосконалення з урахуванням реальних потреб розвитку. На сьогодні єдиним законодавчим актом, який містить норми, що регулюють порядок створення і діяльності об’єднань суб’єктів господарювання, є Господарський кодекс України. Проте, Господарський кодекс регламентує ці питання досить схематично, оскільки він є актом, що встановлює правові основи (засади) господарської діяльності (господарювання) та врегульовує широкий спектр суспільних відносин, що унеможливлює детальне врегулювання питань, пов’язаних із діяльністю господарських об’єднань, особливо державних.
Це призвело до виникнення прогалин у правовому регулюванні відносин у цій сфері, зокрема, у питаннях утворення та припинення об’єднання, формування органів управління, утворення статутного капіталу, виходу учасників із складу об’єднання, відносини об’єднання з його учасниками, особливості утворення і діяльності господарських об’єднань за участю суб’єктів господарювання, заснованих на державній і комунальній власності.
Недосконалість законодавства про господарські об’єднання у свою чергу справляє негативний вплив на суб’єктів господарської діяльності, які мають необхідність об’єднати свою діяльність для досягнення певної соціальної чи економічної мети.
Так, зокрема, чинне законодавство передбачає можливість об’єднатися в об’єднання лише для підприємств. Однак, як показала практика, необхідність входити до складу господарського об’єднання є також в установ та організацій (наприклад з метою впровадження в життя наукових та інноваційних винаходів, розробок, пропозицій). Також наведене положення чинного законодавства обмежує можливість фізичних осіб-підприємців входити до складу господарських об’єднань, що також обмежує їх потенційні виробничі можливості.
На сьогодні законодавство не передбачає можливість утворення так званих “змішаних” господарських об’єднань, тобто таких, що утворені за участю державних суб’єктів господарювання та суб’єктів господарювання інших форм власності. Однак необхідність законодавчого закріплення можливості їх існування є очевидною і обумовленою. Зокрема, об’єднання підприємств державного сектору з недержавними суб’єктами господарювання сприятиме залученню інвестицій у спільні проекти, дасть можливість використовувати методи управління, знання, навички, напрацьовані у приватному секторі економіки.
Також у сфері регулювання порядку утворення, діяльності та управління державними господарськими об’єднаннями законодавство містить багато прогалин та суперечностей, які дуже ускладнюють контроль за ефективним управлінням і використанням об’єктів державної власності. Так, повноваження державних суб’єктів управління щодо державних господарських об’єднань часто дублюються, а самі державні господарські об’єднання наділені вузькими повноваженнями, що взагалі нівелює саму ідею створення об’єднання суб’єктів господарювання – спрямування і координація діяльності його учасників.
Вдосконалення регулювання, яке існує на сьогодні, можливе шляхом прийняття окремого Закону про об’єднання суб’єктів господарювання, що надасть можливість детально врегулювати відносини, пов’язані із діяльністю державних господарських об’єднань. У окремому законі, який буде спрямований виключно на визначення правового статусу і особливостей діяльності господарських об’єднань, можна приділити максимальну увагу регулюванню всіх сторін функціонування цих суб’єктів.
Відповідний проект уже підготовлено та внесено Кабінетом Міністрів України в порядку законодавчої ініціативи до Верховної Ради України - проект Закону України “Про господарські об’єднання” (реєстраційний № 5045 від 6 серпня 2009 року).
Проектом Закону України “Про господарські об’єднання” передбачається:
– визначити поняття господарського об’єднання, та їх види;
– врегулювати порядок утворення господарського об’єднання;
– встановити права та обов’язки учасників господарського об’єднання;
– визначити органи управління господарського об’єднання, їх повноваження, порядок утворення та прийняття рішень;
- встановити правовий режим майна господарського об’єднання;
- визначити умови та підстави виходу учасника із господарського об’єднання;
- врегулювати порядок припинення господарського об’єднання;
- встановити особливості утворення, діяльності, припинення та управління державного господарського об’єднання.
Проект Закону містить різні підходи до врегулювання діяльності державних і комунальних господарських об’єднань та господарських об’єднань, створених суб’єктами господарювання, заснованими на приватній власності.
Крім того, проектом передбачається можливість утворення так званих “змішаних” господарських об’єднань, тобто таких, що утворені за участю державних суб’єктів господарювання та суб’єктів господарювання інших форм власності.
Законопроектом передбачається змінити існуючий статус таких структур з об’єднань підприємств, до яких можуть входити лише юридичні особи, що здійснюють виробничу діяльність, на господарське об’єднання, яке може об’єднувати суб’єктів господарювання будь-якої організаційно-правової форми. Зокрема, це надасть можливість залучати наукові установи з метою впровадження новітніх розробок і досягнень наукової думки та реалізовувати інноваційні проекти.
Проектом передбачається чітко визначити органи управління, які можуть бути утворені господарським об’єднанням, їх повноваження та порядок прийняття ними рішень. Завдяки запропонованим положенням будуть усунуті прогалини у регулюванні діяльності органів управління господарським об’єднанням.
Окрема увага в проекті приділяється визначенню правового статусу державного господарського об’єднання. Це обумовлене тим, що на сьогодні такі об’єднання створюються переважно у стратегічно важливих для економіки та держави в цілому галузях і потребують детального та чіткого регулювання повноважень органів влади, що здійснюють від імені власника-держави контроль за їх діяльністю, з одночасним забезпеченням свободи господарської діяльності державних підприємств, установ і організацій, що входитимуть до їх складу.
Проектом передбачається змінити правовий статус та обсяг повноважень державного господарського об’єднання як суб’єкта управління об’єктами державної власності, що визначені Законом України “Про управління об’єктами державної власності”. Це обумовлено тим, що на сьогодні державні господарські об’єднання володіють дуже обмеженими повноваженнями відносно підприємств, що входять до їх складу, у зв’язку з чим ускладнюється (унеможливлюється) процес здійснення ними ефективного управління об’єктами державної власності, а також виконання мети їх утворення (координація господарської діяльності учасників).
Крім того, чинним на сьогодні законодавством передбачається, що підприємства, які входять до складу державного господарського об’єднання, перебувають в управлінні цієї господарської структури і одночасно залишаються у сфері управління уповноваженого органу управління (міністерства). При цьому, законодавство не чітко окреслює повноваження та сферу впливу на учасників органу, що здійснює контроль за діяльністю державного господарського об’єднання, що призводить до виникнення подвійного управління, дублювання повноважень та значно ускладнює здійснення контролю за ефективним управлінням і використанням державного майна учасниками державного господарського об’єднання.
Також з метою посилення контролю за державним господарським об’єднанням проектом чітко визначається, що найбільш головні і суттєві повноваження щодо нього здійснює Кабінет Міністрів України (утворення і припинення державного господарського об’єднання; затвердження та внесення змін до його статуту; призначення і звільнення керівника; включення і вихід учасника з державного господарського об’єднання).
Враховуючи, що проектом вносяться суттєві зміни у правовий статус господарського об’єднання та у регулювання відносин, пов’язаних із управлінням державними господарськими об’єднаннями, проектом також передбачається визнання такою, що втратила чинність, глави 12 Господарського кодексу України та внесення змін до статті 168 Господарського кодексу України, Закону України “Про управління об’єктами державної власності”.
Маю надію, що прийняття згаданого Закону матиме наслідком не лише вдосконалення законодавства, а й підвищення ефективності діяльності господарських об’єднань.
Інна Даценко,
заступник начальника відділу
законодавства з питань
підприємництва та приватизації
Департаменту цивільного законодавства
та підприємництва
Міністерства юстиції України