%d%Детальніше >> %/d%
%%%%
| На сьогодні розвиток економіки досить складно уявити без існування конкуренції, що забезпечує формування здорового ринкового середовища. Запровадження і захист конкурентних відносин є одним з пріоритетних завдань держави. Україна з перших кроків незалежності розглядає підтримку економічної конкуренції та боротьбу з монополізмом як найважливіші шляхи побудови розвиненої ринкової економіки. Законодавчі засади забезпечення захисту економічної конкуренції закладені в таких нормативно-правових актах, як Конституція України, закони України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про захист економічної конкуренції". Відповідно до статті 42 Конституції України не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом. Статтею 92 Основного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання. Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності передбачені у Законі України "Про захист економічної конкуренції". Цей Закон визначає економічну конкуренцію як змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. А отже, конкуренція виступає фундаментальним елементом ринку, завдяки якому досягається збалансованість між попитом і пропозицією. Суб’єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов’язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, є: - зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Суб’єкт господарювання розглядається як такий, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам. Визначається, що кожен із двох чи більше суб’єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з таких умов: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п’яти суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки, перевищує 70 відсотків і при цьому вони не доведуть, що між ними є конкуренція. З точки зору законодавства про захист економічної конкуренції суб’єктом господарювання є як окрема юридична чи фізична особа, що займається господарською діяльністю, так і група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Монопольне (домінуюче) становище суб’єктів господарювання на ринку визначається Антимонопольним комітетом України відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку. Метою визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку є отримання необхідної інформації для прийняття рішень з питань розвитку і захисту економічної конкуренції, зокрема демонополізації економіки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; захисту інтересів суб’єктів господарювання, груп суб’єктів господарювання та споживачів від його порушень. Саме по собі монопольне становище законом не забороняється, забороняється зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, яке і тягне за собою відповідальність. Як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку розглядаються дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: 1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; 2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин; 3) обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; 4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям; 5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; 6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин; 7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю. Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю вважається прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Термін "органи адміністративно-господарського управління та контролю" застосовується до суб’єктів господарювання, об’єднань, інших осіб в частині виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих їм повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування. Дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, які вважаються антиконкурентними, забороняються та тягнуть за собою відповідальність. Такими діями є: заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів; пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об’єднань або здійснення концентрації суб’єктів господарювання в інших формах; пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців; будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб’єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців; встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов; надання окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; дія, внаслідок якої окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами; дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком. Також органам влади та органам місцевого самоврядування забороняється делегування окремих владних повноважень об’єднанням, підприємствам та іншим суб’єктам господарювання, якщо це призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Забороняються дії чи бездіяльність зазначених вище суб’єктів, що полягають у схиленні суб’єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації. Антиконкурентні узгоджені дії; концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України у разі, якщо наявність такого дозволу необхідна. Дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, вважаються антиконкурентними узгодженими діями. Укладення суб’єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб’єктів господарювання вважаються узгодженими діями. Узгодженими діями є також створення суб’єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація конкуренційної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання. Так, антиконкурентними узгодженими діями, які забороняються і тягнуть за собою відповідальність, є: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподіл ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин. Звільняється від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій особа, яка вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомила про це Антимонопольний комітет чи його територіальне відділення та надала інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі. Але якщо особа не вжила ефективних заходів стосовно припинення нею антиконкурентних узгоджених дій після повідомлення про них Антимонопольний комітет; була ініціатором чи забезпечувала керівництво антиконкурентними узгодженими діями; не надала всіх доказів або інформації стосовно вчинення нею порушення, про які їй було відомо та які вона могла безперешкодно отримати, то вона не може бути звільнена від відповідальності. При цьому положення щодо антиконкурентних узгоджений дій суб’єктів господарювання не застосовуються до: - будь-яких добровільних узгоджених дій малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців; - узгоджених дій щодо постачання чи використання товарів, якщо учасник узгоджених дій стосовно іншого учасника узгоджених дій встановлює обмеження на: використання поставлених ним товарів чи товарів інших постачальників; придбання в інших суб’єктів господарювання або продаж іншим суб’єктам господарювання чи споживачам інших товарів; придбання товарів, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не належать до предмета угоди; формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару іншим суб’єктам господарювання чи споживачам. Але якщо ці узгоджені дії призводять до суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині, у тому числі монополізації відповідних ринків; обмежують доступ на ринок інших суб’єктів господарювання; призводять до економічно необґрунтованого підвищення цін або дефіциту на ринку, то вважаються антиконкурентними узгодженими діями суб’єктів господарювання; - угод про передачу прав інтелектуальної власності або про використання об’єкта права інтелектуальної власності в тій частині, в якій вони обмежують у здійсненні господарської діяльності сторону угоди, якій передається право, якщо ці обмеження не виходять за межі законних прав суб’єкта права інтелектуальної власності. Проте дії, які вважаються антиконкурентними, можуть бути дозволені Антимонопольним комітетом, якщо вони сприяють вдосконаленню виробництва, економічному розвитку, розвитку малих або середніх підприємців тощо за умови, що здійснення таких дій не тягне істотного обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. До отримання дозволу Антимонопольного комітету вчинення узгоджених дій забороняється. На узгоджені дії, на які Антимонопольним комітетом не було надано дозволу, дозвіл може дати Кабінет Міністрів України, але учасники узгоджених дій мають довести, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. Антимонопольним комітетом України розроблено Типові вимоги до узгоджених дій суб’єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб’єктів господарювання. Як економічна концентрація розглядаються: - злиття суб’єктів господарювання або приєднання одного суб’єкта господарювання до іншого; - набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб’єктами господарювання над одним або кількома суб’єктами господарювання чи частинами суб’єктів господарювання, зокрема, шляхом: безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб’єкта господарювання, що ліквідується; призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб’єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб’єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи; створення суб’єкта господарювання двома і більше суб’єктами господарювання, який тривалий період буде самостійно здійснювати господарську діяльність, і при цьому зазначене створення не приводить до координації конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили цей суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання; - безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання. Дозвіл органів Антимонопольного комітету на концентрацію суб’єктів господарювання необхідно отримувати не у будь-якому випадку. Отримання дозволу необхідно у випадках, зазначених вище, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому: вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року. Концентрація, яка потребує дозволу, забороняється до надання такого дозволу на її здійснення. При цьому, Антимонопольний комітет чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету надають ці дозволи, якщо концентрація не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. Учасники концентрації до отримання відповідного дозволу зобов’язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції. Однак у разі відмови Антимонопольного комітету в наданні дозволу учасники концентрації все одно можуть його отримати, але їм потрібно буде довести, що позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. Для отримання дозволу учасники узгоджених дій, учасники концентрації, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю у тридцятиденний термін від дня прийняття Антимонопольним комітетом рішення про заборону узгоджених дій чи концентрації можуть звернутися із спільною заявою про надання дозволу до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. Заявники, крім заяви, мають подати пакет документів, серед яких матеріали, якими заявники обґрунтовують необхідність надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, підтверджують, що позитивний ефект для суспільних інтересів від узгоджених дій, концентрації буде переважати негативні наслідки обмеження конкуренції, а також те, що обмеження конкуренції, зумовлені концентрацією, або обмеження, які застосовуватимуть учасники узгоджених дій, концентрації, є необхідними для досягнення мети концентрації чи реалізації узгоджених дій і не становлять загрози системі ринкової економіки, зокрема економічне обґрунтування очікуваного позитивного ефекту з відповідними розрахунками показників соціально-економічних та інших наслідків узгоджених дій, концентрації. У десятиденний термін з дня прийняття заяви Мінекономіки утворює комісію з питань оцінки позитивних і негативних наслідків узгоджених дій, концентрації. Комісія готує рішення та передає до Мінекономіки, яке розглядає його та готує проект мотивованого рішення Кабінету Міністрів України щодо надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію чи відмови в його наданні. Контроль за виконанням рішень Кабінету Міністрів України покладається на Антимонопольний комітет із залученням Мінекономіки. Основними завданнями контролю за виконанням рішення Кабінету Міністрів України є дотримання законодавства про захист економічної конкуренції, досягнення обсягів позитивного ефекту для суспільних інтересів від дозволених узгоджених дій, концентрації та зіставлення негативних наслідків обмеження конкуренції із досягнутими обсягами позитивного ефекту. У разі невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог чи зобов’язань, якими було обумовлено надання дозволу Кабінетом Міністрів України на узгоджені дії, концентрацію, або неоднозначного вчинення інших порушень законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет та Мінекономіки можуть порушити перед Кабінетом Міністрів України питання про втрату чинності або визнання недійсним його рішення про надання дозволу. Слід зазначити, що одним із важливих елементів правового забезпечення протидії порушенням антимонопольного законодавства у господарській діяльності є система охоронних засобів правового впливу, що застосовуються за такі правопорушення. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції можливе застосування адміністративної відповідальності, цивільно-правової відповідальності, а також накладення Антимонопольним комітетом штрафів та примусовий поділ суб’єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище. З метою запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, підвищення передбачуваності його застосування органи Антимонопольного комітету України на підставі заяви про надання попередніх висновків та доданої до заяви інформації надають суб’єктам господарювання, органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації. Оскільки процедури розслідування, доказування, прийняття відповідних рішень, забезпечення дотримання необхідних процесуальних гарантій учасників процесу, процесуальні строки тощо недостатньо врегульовані, виникає необхідність подальшого розроблення і вдосконалення процесуальних норм законодавства про захист економічної конкуренції. До 1 січня 2005 року Антимонопольний комітет має розробити Конкуренційний процесуальний кодекс України. Затверджена Кабінетом Міністрів України Концепція Конкуренційного процесуального кодексу України визначила основні засади, принципи, напрями конкуренційного процесу, а також структуру Конкуренційного процесуального кодексу. Концепція Кодексу визначає такі напрями розроблення проекту Кодексу, які дали б можливість одночасно удосконалити та кодифікувати процесуальні норми, врахувати динаміку адміністративної реформи в Україні та внести зміни до законодавства, забезпечити створення демократичного та ефективного механізму захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, а також адаптацію процесуального конкуренційного законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Постійне вдосконалення і розвиток законодавства про захист економічної конкуренції в комплексі з економічними та організаційними заходами сприяє створенню єдиної системи і ефективному механізму протидії монополізму в Україні.
|