Висновок гендерно-правової експертизи Основ законодавства України про охорону здоров’я, прийнятих Верховною Радою України 19 листопада 1992 року № 2801-XII

1. Перелік міжнародних нормативно-правових актів, використаних під час експертизи.

При проведенні ґендерно-правової експертизи були використані такі акти: Загальна декларація прав людини, 1948 р.; Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, 1966 р.; Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, 1966 р.; Статут Організації Об’єднаних Націй, 1945 р.; Декларація про ліквідацію дискримінації у відношенні жінок, 1967 р.; Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок, 1979 р.; Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р.; Пекінська декларація, 1995 р.; Конвенція Міжнародної організації праці № 156 про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі з сімейними обов’язками, 1981 р.; Конвенція Міжнародної організації праці № 45 про застосування праці жінок на підземних роботах в шахтах будь-якого типу, 1937 р.

2. Загальна характеристика проаналізованого нормативно-правового акта на предмет дискримінації за ознакою статі.

Основи законодавства України про охорону здоров'я (далі – Основи) визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Варто зазначити, що гарантія дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків відображена в абзаці п’ятому статті 4 Основ, згідно з яким одним з основних принципів охорони здоров'я в Україні є рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у сфері охорони здоров'я.

Крім того, принцип рівності жінок та чоловіків у сфері охорони здоров'я відображено в абзацах перших статей 6 - 8 Основ, відповідно до яких кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає, зокрема, правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних зі станом здоров'я.

Держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров'я шляхом, зокрема, надання всім громадянам гарантованого рівня медичної допомоги у обсязі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист.

Текстуальний аналіз статей Основ доводить, що вони не містять дискримінаційних норм за ознакою статі.

Так, в Основах використовуються терміни «пацієнт», «людина», «громадяни», «посадові особи», «хворі», «інваліди», «потерпілі від нещасних випадків», «іноземці та особи без громадянства», «біженці», «населення», «лікар», «медичний працівник», «фізичні особи» тощо.

З аналізу тексту Основ можна зробити висновок, що Основи в цілому відповідають принципу ґендерної рівності.

Поряд з цим необхідно зазначити, що Основи містять також норми, які є ґендерно - дисбалансованими на користь певної статі.

Так, статтями 57 та 58 Основ передбачено, що материнство в Україні охороняється і заохочується державою.

Охорона здоров'я матері та дитини забезпечується організацією широкої мережі жіночих, медико-генетичних та інших консультацій, пологових будинків, санаторіїв та будинків відпочинку для вагітних жінок і матерів з дітьми, ясел, садків та інших дитячих закладів; наданням жінці відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами з виплатою допомоги по соціальному страхуванню та встановленням перерв у роботі для годування дитини; виплатою у встановленому порядку допомоги у зв'язку з народженням дитини і допомоги на час догляду за хворою дитиною; забороною застосування праці жінок на важких і шкідливих для здоров'я виробництвах, переведенням вагітних жінок на легку роботу із збереженням середнього заробітку; поліпшенням і оздоровленням умов праці та побуту; усуненням негативних екологічних факторів; державною і громадською допомогою сім'ї та іншими заходами у порядку, встановленому законодавством України.

З метою охорони здоров'я жінки їй надається право самій вирішувати питання про материнство.

Заклади охорони здоров'я забезпечують кожній жінці кваліфікований медичний нагляд за перебігом вагітності, стаціонарну медичну допомогу при пологах і медичну допомогу матері та новонародженій дитині.

Крім того, необхідно зазначити, що статті 31, 48, 50 Основ містять положення, що стосуються жінок (проведення обов'язкових медичних оглядів, застосування штучного запліднення та імплантації ембріона, добровільне штучне переривання вагітності).

Такі норми, на нашу думку, є спеціальними заходами, передбаченими частиною третьою статті 24 Конституції України, зокрема, спрямованими на охорону праці і здоров'я жінок; створення умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовий захист, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям, та частиною другою статті 6 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», якою встановлено, що не вважаються дискримінацією за ознакою статі, зокрема, спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини; особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов’язані з охороною їх репродуктивного здоров’я.

З огляду на вказані положення Конституції України та Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», зазначені положення Основ не можна назвати дискримінаційними по відношенню до певної статі.

3. Обґрунтування необхідності внесення змін до акта законодавства.

Положення Основ законодавства України про охорону здоров'я не потребують внесення до них відповідних змін.

4. Назва структурного підрозділу Міністерства юстиції, що проводив експертизу.

Гендерно-правову експертизу Основ законодавства України про охорону здоров'я проведено Управлінням соціального, трудового та гуманітарного законодавства Департаменту конституційного, адміністративного та соціального законодавства Міністерства юстиції.

Перший заступник МіністраІ.І. Ємельянова