Висновок гендерно-правової експертизи Закону України «Про телебачення і радіомовлення», прийнятого Верховною Радою України 21 грудня 1993 року № 3759-XII»

1. Перелік міжнародних нормативно-правових актів, використаних під час експертизи

При проведенні гендерно-правової експертизи були використані такі акти: Загальна декларація прав людини, 1948 р.; Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, 1966 р.; Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, 1966 р.; Статут Організації Об’єднаних Націй, 1945 р.; Декларація про ліквідацію дискримінації у відношенні жінок, 1967 р.; Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок, 1979 р.; Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р.; Пекінська декларація, 1995 р.; Європейська конвенція про транскордонне телебачення, 1989 р.; Рекомендація CM/Rec (2013)1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо гендерної рівності та медіа від 10 липня  2013 р.; Рекомендація № R (84)17 Комітету міністрів державам-членам щодо рівності між жінками й чоловіками у ЗМІ; Рекомендація 1555 (2002) Парламентської асамблеї Ради Європи про образ жінки у ЗМІ; Рекомендація 1799 (2007) Парламентської асамблеї Ради Європи про образ жінки в рекламі; Резолюція 1751 (2010) та Рекомендація 1931 (2010) Парламентської асамблеї Ради Європи про боротьбу з сексистськими стереотипами в ЗМІ.

2. Загальна характеристика проаналізованого нормативно-правового акта на предмет дискримінації за ознакою статі

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» (далі – Закон) регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

Варто зазначити, що гарантія дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків відображена у частині другій статті 6 Закону, згідно з якою не допускається використання телерадіоорганізацій, зокрема, для пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження.

Текстовий аналіз статей Закону доводить, що вони не містять дискримінаційних норм за ознакою статі та відповідають принципу гендерної рівності.

Так, у Законі використовуються терміни «громадянин», «особа», «фізична особа», «працівник», «творчий працівник», «посадова особа»,  «керівник», «власник суб'єкта інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення», «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)», «ліцензіат (власник ліцензії)», «оператор багатоканальної телемережі», «телерадіожурналіст», «телерадіопрацівник», «пов'язані особи з суб'єктом інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення» тощо.

Законом не передбачено особливостей чи різниці у правах та можливостях за ознакою статі, у зв’язку з чим можна зробити висновок, що статті Закону є гендерно нейтральними.

3. Обґрунтування необхідності внесення змін до акта законодавства

У зв’язку з тим, що положення Закону є гендерно нейтральними, вони не потребують внесення відповідних змін.

4. Назва структурного підрозділу Міністерства юстиції, що проводив експертизу

Гендерно-правову експертизу Закону проведено Управлінням соціального, трудового та гуманітарного законодавства Департаменту конституційного, адміністративного та соціального законодавства Міністерства юстиції.

Міністр                                                                                    Павло ПЕТРЕНКО