1. Перелік міжнародних нормативно-правових актів, використаних під час експертизи
При проведенні гендерно-правової експертизи були використані такі акти: Загальна декларація прав людини, 1948 р.; Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, 1966 р.; Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, 1966 р.; Статут Організації Об’єднаних Націй, 1945 р.; Декларація про ліквідацію дискримінації у відношенні жінок, 1967 р.; Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок, 1979 р.; Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р.; Пекінська декларація, 1995 р.; Рекомендація № R (84)17 Комітету міністрів державам-членам щодо рівності між жінками й чоловіками у ЗМІ; Рекомендація 1555 (2002) Парламентської асамблеї Ради Європи про образ жінки у ЗМІ; Рекомендація 1799 (2007) Парламентської асамблеї Ради Європи про образ жінки в рекламі; Резолюція 1751 (2010) та Рекомендація 1931 (2010) Парламентської асамблеї Ради Європи про боротьбу з сексистськими стереотипами в ЗМІ.
2. Загальна характеристика проаналізованого нормативно-правового акта на предмет дискримінації за ознакою статі
Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (далі – Закон) створює правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, встановлює державні гарантії їх свободи.
Варто зазначити, що гарантія дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків відображена у частині першій статті 2 та статті 34 Закону, згідно з якими свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації, крім випадків, визначених законом, коли обмеження цього права необхідно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Кожен має право на оперативне одержання через друковані засоби масової інформації публічно поширюваної інформації про діяльність державних органів і організацій, об'єднань громадян та їх посадових осіб, а також інших відомостей, необхідних для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Текстовий аналіз статей Закону доводить, що вони не містять дискримінаційних норм за ознакою статі та відповідають принципу гендерної рівності.
Так, у Законі використовуються терміни «громадянин», «громадянин іншої держави», «особа без громадянства», «особа», «особа неповнолітнього правопорушника», «фізична особа», «юридична особа», «творчий працівник», «посадова особа», «засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації», «редактор (головний редактор)», «трудовий колектив редакції», «журналістський колектив», «журналіст», «автор», «видавець», «розповсюджувач», «керівник», «пов'язана особа», «власник (співвласник)», «чоловік», «дружина» тощо.
Законом не передбачено особливостей чи різниці у правах та можливостях за ознакою статі, у зв’язку з чим можна зробити висновок, що статті Закону є гендерно нейтральними.
3. Обґрунтування необхідності внесення змін до акта законодавства
У зв’язку з тим, що норми Закону є гендерно нейтральними, вони не потребують внесення відповідних змін.
4. Назва структурного підрозділу Міністерства юстиції, що проводив експертизу
Гендерно-правову експертизу Закону проведено Управлінням соціального, трудового та гуманітарного законодавства Департаменту публічного права Міністерства юстиції.
Міністр Павло ПЕТРЕНКО