Висновок гендерно-правової експертизи Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», прийнятого Верховною Радою Української РСР 21 березня 1991 року № 875-XII

1. Перелік міжнародних нормативно-правових актів, використаних під час експертизи

При проведенні гендерно-правової експертизи були використані такі акти: Загальна декларація прав людини, 1948 р.; Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, 1966 р.; Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, 1966 р.; Статут Організації Об’єднаних Націй, 1945 р.; Декларація про ліквідацію дискримінації у відношенні жінок,  1967 р.; Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок, 1979 р.; Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р.; Пекінська декларація, 1995 р.

2. Загальна характеристика проаналізованого нормативно-правового акта на предмет дискримінації за ознакою статі

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями та інтересами.

Текстуальний аналіз статей Закону доводить, що вони не містять дискримінаційних норм за ознакою статі.

Так, у Законі використовуються терміни «людина», «громадяни», «інвалід», «інвалід з дитинства», «дитина-інвалід», «особа з інвалідністю», «особи з вадами слуху», «діти», «батьки», «працівники», «безробітний», «власники транспортних засобів», «фізичні особи» тощо.

Законом не передбачено особливостей чи різниці у правах та можливостях за ознакою статі, у зв'язку з чим можна зробити висновок, що статті Закону є гендерно нейтральними.

Водночас частиною другою статті 22 Закону передбачено, що за інших рівних умов переважне право на зарахування до вищих навчальних закладів I IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів мають інваліди та діти з малозабезпечених сімей, у яких обидва батьки є інвалідами; один з батьків інвалід, а інший помер; одинока матір з числа інвалідів; батько інвалід, який виховує дитину без матері.

Зазначена норма є гендерно нейтральною за змістом та                 гендерно збалансованою за наслідками, тобто такою, що не містить підстав для дискримінації жінок та чоловіків під час реалізації права на зарахування до вищих навчальних закладів I IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів і відповідає принципу гендерної рівності.

3. Обґрунтування необхідності внесення змін до акта законодавства

Положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не потребують внесення до них відповідних змін.

4. Назва структурного підрозділу Міністерства юстиції, що проводив експертизу

Гендерно-правову експертизу Закону проведено Управлінням соціального,  трудового та гуманітарного законодавства Департаменту публічного права Міністерства юстиції.

 

Міністр                                                                                  Павло ПЕТРЕНКО