Під час проведення ґендерно-правової експертизи акта законодавства застосовувалися: Міжнародний пакт про громадянські і політичні права,1966 рік; Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами, 1949 рік; Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 1979 рік; Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 рік та протоколи до неї; Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 рік; Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, 2005 рік; Конвенція про права осіб з інвалідністю, 2006 рік; Конвенція Міжнародної організації праці № 156 про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками, 1981 рік; Конвенція Міжнародної організації праці № 100 про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності, 1951 рік; Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, 1965 рік; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, 1966 рік; Рамкова конвенція про захист національних меншин, 1995 рік; Загальна декларація прав людини, 1948 рік; Пекінська декларація, 1995 рік; Резолюція 47/135 Генеральної Асамблеї ООН «Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин», 1992 рік.
Під час проведення ґендерно-правової експертизи акта законодавства застосовувалися: Конституція України, Закони України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про протидію торгівлі людьми».
Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі – Закон) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.
Варто зазначити, що державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, з метою визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України, та визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації.
На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.
Державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку (стаття 2 Закону).
При здійсненні текстуального аналізу положень Закону не виявлено норм, що містять ґендерне наповнення.
Так, у Законі використовуються терміни «громадяни», «людина», «особа», «вихованці», «учні», «студенти», «педагогічні працівники», «мешканець», «населення» тощо.
Оцінка положень аналізованого Закону дозволяє зробити висновок, що положення Закону є ґендерно нейтральними (за змістом та наслідками), тобто не призводять до дискримінації за ознакою статі та здійснюють однаковий вплив як на чоловіків, так і на жінок.
Положення Закону є ґендерно нейтральними, тому не потребують внесення змін.
Ґендерно-правову експертизу Закону проведено Управлінням соціального, трудового та гуманітарного законодавства Департаменту публічного права Міністерства юстиції України.