Під час проведення гендерно-правової експертизи акта законодавства застосовувалися: Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, 1966 рік; Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами, 1949 рік; Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 1979 рік; Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 рік та протоколи до неї; Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 рік; Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, 2005 рік; Конвенція про права осіб з інвалідністю, 2006 рік; Конвенція Міжнародної організації праці № 156 про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками, 1981 рік; Конвенція Міжнародної організації праці № 100 про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності, 1951 рік; Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, 1965 рік; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, 1966 рік; Рамкова конвенція про захист національних меншин, 1995 рік; Загальна декларація прав людини, 1948 рік; Пекінська декларація, 1995 рік; Резолюція 47/135 Генеральної Асамблеї ООН «Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин», 1992 рік.
Під час проведення гендерно-правової експертизи акта законодавства застосовувалися: Конституція України, Закони України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про протидію торгівлі людьми».
Закон України «Про страховий фонд документації України» (далі – Закон) визначає правові, економічні та організаційні засади створення, формування, ведення і використання страхового фонду документації України, а також функціонування державної системи страхового фонду документації.
Страховий фонд документації України це упорядкований банк документів, зафіксованих на мікрографічній плівці чи інших компактних носіях інформації, які прийняті на державний облік і довгострокове надійне зберігання (абзац третій статті 1 Закону).
Страховий фонд документації України формується постачальниками документів, спеціальними установами страхового фонду документації, які є суб'єктами державної системи страхового фонду документації (частина перша статті 10 Закону).
Реалізація державної політики у сфері створення та функціонування державної системи страхового фонду документації здійснюється суб'єктами державної системи страхового фонду документації у межах їх повноважень, визначених законодавством України.
Суб'єктами державної системи страхового фонду документації є:
Міністерство юстиції України;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації;
міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування, у складі яких за необхідності діють відповідні служби (підрозділи) з питань створення та ведення страхового фонду документації;
науково-дослідні установи, спеціальні установи, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації, і виконують завдання щодо формування, ведення та зберігання страхового фонду документації України;
постачальники документів, які формують та використовують страховий фонд документації України (стаття 4 Закону).
Варто зазначити, що абзацом дев'ятим статті 1 Закону, передбачений термін «постачальник документів - юридичні та фізичні особи, які здійснюють підготовку і постачання документів для формування та ведення страхового фонду документації України».
При здійсненні текстуального аналізу положень Закону не виявлено норм, що містять ґендерне наповнення.
Так, у Законі використовуються терміни «постачальник», «юридичні та фізичні особи», «власник», «керівник», «користувачі», «розробник (автор)», тощо.
Оцінка положень аналізованого Закону дозволяє зробити висновок, що положення Закону є ґендерно нейтральними (за змістом та наслідками), тобто не призводять до дискримінації за ознакою статі та здійснюють однаковий вплив як на чоловіків, так і на жінок.
Положення Закону є ґендерно нейтральними, тому не потребують внесення змін.
Ґендерно-правову експертизу Закону проведено Відділом архівної справи Міністерства юстиції України.