ВИСНОВОК ґендерно-правової експертизи Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», прийнятого Верховною Радою України 17 квітня 2014 року № 1227-VII

  1. Перелік міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та резолюцій міжнародних конференцій, міжнародних організацій, їх органів, використаних під час проведення експертизи.

Під час проведення ґендерно-правової експертизи акта законодавства застосовувалися: Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, 1966 рік; Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами, 1949 рік; Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 1979 рік; Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 рік та протоколи до неї; Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 рік; Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, 2005 рік; Конвенція про права осіб з інвалідністю, 2006 рік; Конвенція Міжнародної організації праці  № 156 про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками, 1981 рік; Конвенція Міжнародної організації праці № 100 про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності, 1951 рік; Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, 1965 рік; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, 1966 рік; Рамкова конвенція про захист національних меншин, 1995 рік; Загальна декларація прав людини, 1948 рік; Пекінська декларація, 1995 рік; Резолюція 47/135 Генеральної Асамблеї ООН «Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин»,1992 рік; Рекомендація 1799 (2007) Парламентської асамблеї Ради Європи про образ жінки в рекламі.

 

  1. Перелік актів законодавства, використаних під час проведення експертизи.

Під час проведення ґендерно-правової експертизи акта законодавства  застосовувалися: Конституція України, Закони України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про протидію торгівлі людьми», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про телебачення і радіомовлення», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».

 

  1. Загальна характеристика проаналізованого акта законодавства щодо дискримінації за ознакою статі.

Закон України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» (далі – Закон) створює правові основи діяльності Суспільного телебачення і радіомовлення України, визначає засади діяльності Національної суспільної телерадіокомпанії України.

Діяльність акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі – НСТУ) провадиться на принципах, зокрема,  всебічного, об’єктивного і  збалансованого інформування про суспільно значущі події в Україні та за кордоном; відсутності дискримінації за будь-якою ознакою (стаття 3 Закону).

 Основними завданнями НСТУ, зокрема, є: забезпечення збалансованого і прозорого доступу суб’єктів суспільно-політичного життя до програм (передач) дискусійного формату, зокрема у вигляді дебатів; сприяння якнайповнішому задоволенню інформаційних, культурних та освітніх потреб населення України, у тому числі шляхом створення та поширення економічних, історично-документальних, культурно-мистецьких, навчально-пізнавальних, розважальних, спортивних програм, програм для дітей та молоді, людей з обмеженими фізичними можливостями, національних меншин, інших соціальних груп; оперативне інформування населення про надзвичайні ситуації, що становлять загрозу життю чи здоров’ю людей; надання громадянам України затребуваних інформаційних продуктів, відсутніх на комерційному ринку (стаття 4 Закону).

При здійсненні текстуального аналізу положень Закону не виявлено норм, що містять ґендерне наповнення.

Так, у Законі використовуються терміни «фізична особа», «особа», «громадяни України», «Український народ», «населення», «молодь»,  «діти»,  «службова особа», «посадова особа», «національні меншини», «люди з обмеженими фізичними можливостями», «голова», «члени», «кандидатури», «працівники», «представники» тощо.

Оцінка положень аналізованого Закону дозволяє зробити висновок, що положення Закону є ґендерно нейтральними (за змістом та наслідками), тобто не призводять до дискримінації за ознакою статі та здійснюють однаковий вплив як на чоловіків, так і на жінок.

 

  1. Обґрунтування необхідності внесення змін до акта законодавства.

 Положення Закону є ґендерно нейтральними, тому не потребують внесення змін.

 

  1. Найменування структурного підрозділу Мін'юсту, що проводив ґендерно-правову експертизу.

Ґендерно-правову експертизу Закону проведено Управлінням соціального, трудового та гуманітарного законодавства Департаменту публічного права Міністерства юстиції України.