Перелік міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та резолюцій міжнародних конференцій, міжнародних організацій, їх органів, використаних під час проведення експертизи
Під час проведення гендерно-правової експертизи акта законодавства застосовувалися: Міжнародний пакт про громадянські і політичні права,1966 рік; Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами, 1949 рік; Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 1979 рік; Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 рік, та протоколи до неї; Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 рік; Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, 2005 рік; Конвенція про права осіб з інвалідністю, 2006 рік; Конвенція Міжнародної організації праці № 156 про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов’язками, 1981 рік; Конвенція Міжнародної організації праці № 100 про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності, 1951 рік; Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, 1965 рік; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, 1966 рік; Рамкова конвенція про захист національних меншин, 1995 рік; Загальна декларація прав людини, 1948 рік; Пекінська декларація, 1995 рік; Резолюція 47/135 Генеральної Асамблеї ООН «Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин», 1992 рік; Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, 1949 рік; Конвенція про захист цивільного населення під час війни, 1949 рік; Женевська конвенція про поводження з військовополоненими, 1949 рік; III Конвенція про відкриття військових дій, Гаага, 18 жовтня 1907 року; IV Конвенція про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі, Гаага, 18 жовтня 1907 року.
Під час проведення гендерно-правової експертизи акта законодавства застосовувалися: Конституція України, Закони України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про протидію торгівлі людьми».
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Текстуальний аналіз статей Закону доводить, що вони в цілому не містять дискримінаційних норм за ознакою статі.
Так, у Законі використовуються терміни «ветерани війни», «учасники бойових дій», «особи з інвалідністю внаслідок війни», «учасники війни», «постраждалі учасники Революції Гідності», «особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною», «члени сімей», «сім’ї», «особи», «військовослужбовці», «бійці», «працівники», «член екіпажу», «резервісти», «військовозобов’язані», «особи рядового та начальницького складу», «поліцейські», «партизани», «підпільники», «трудівники», «члени груп самозахисту», «утриманці», «батьки», «один з подружжя», «діти», «дружини (чоловіки)» тощо.
Разом з тим необхідно зазначити, що Закон містить положення, що мають гендерне наповнення.
Так, пунктом 7 частини першої статті 6 Закону передбачено, що учасниками бойових дій визнаються особи, які в період Другої світової війни перебували у складі частин і підрозділів діючої армії та флоту як сини, вихованці полків і юнги до досягнення ними повноліття.
Згідно з пунктом 4 статті 9 Закону передбачено, що учасниками війни вважаються особи, які в період Другої світової війни перебували у складі армії та флоту як сини, вихованці полків та юнги до досягнення ними повноліття.
Водночас, аналіз цих та інших положень Закону доводить, що для жінок, які в період Другої світової війни перебували у складі частин і підрозділів діючої армії та флоту, у складі армії та флоту до досягнення ними повноліття, обмеження в отриманні статусу учасника бойових дій або учасника війни відсутні.
Тобто, зазначені норми Закону не містять обмежень чи привілеїв за ознакою статі для реалізації жінками своїх прав та не порушують принцип забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, визначений Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Положення Закону не потребують внесення змін.
Гендерно-правову експертизу Закону проведено Управлінням соціального, трудового та гуманітарного законодавства Департаменту публічного права Міністерства юстиції України.
Заступник Міністра Валерія КОЛОМІЄЦЬ