Історія метричних книг та книг державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та життя відомих людей

На даний час у відділах державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зберігаються 117261 книг державної реєстрації актів цивільного стану  (у Львівській області – 60 133, Рівненській – 29 576, Волинській – 27 552).

Водночас архівний фонд містить 538 об’єднаних метричних книг: у відділах Волинської області знаходяться метричні книги за період 1888-1945 рр., Львівської області – за період 1780-1945 рр., Рівненської області – за період 1911-1940 рр. Це зумовлено тим, що свого часу метричні книги були об'єднані за декілька десятків років та, враховуючи більш ніж столітній вік від часу їх створення, за який відбувався природний процес старіння паперу, розшивці вони не підлягають, оскільки можливе пошкодження записів. Ці книги містять в собі від 60 до 500 аркушів, записи на яких велись чорнилом. Обкладинка метричних книг вироблялась зазвичай з картону, який оздоблювався товстою тканиною або натуральною шкірою. Аркуші у книгах пронумеровані, прошиті, засвідчені та скріплені печаткою.

На західноукраїнських землях метричні книги з'явились в XVI столітті. Метрична книга православної церкви села Сихів Львівської області за 1600 рік є найдавнішою в Україні.

Першою систему реєстрації населення запровадила Католицька церква. Систематичний й регламентований канонами облік населення в Римо-католицькій церкві був започаткований Тридентським собором 1545-1563 рр.

У Львові метрикою вінчаних послуговувалися протягом 1642-1680 рр., а чини хрещення у львівському катедральному соборі реєстрували з 1674 р. Ще раніше метричні книги з’явилися у Львівській вірменській парафії (відомі дослідникам метрики хрещених датуються 1636-1733 рр.).

Метричну реформу у Львівській єпархії було проведено 1680 року. За сприяння владики Йосифа Шумлянського в Унівській друкарні тогочасною українською мовою було видано “Зєрцало”. Документом впроваджувалось ведення двох видів метричних записів – хрещених і вінчаних. Передбачалося, що акт запису мав містити верифіковану дату хрещення, християнське ім’я народженого, ім’я й прізвище його батьків та кумів, а також територіальне походження осіб, причетних до Тайни хрещення. Подібний “набір” відомостей духовний отець повинен був вносити і в метричну книгу вінчаних. Відповідальність за ведення метричних книг у парафіях покладалось на намісників, а контроль за наявністю метрик - на консисторії та особисто єпископа.

Метрична реформа 1680 р. не передбачала запровадження метричних книг померлих, а також реєстрів парафіян.

Записи у церковних книгах римо-католицьких громад велися латинською, а згодом польською мовами, греко-католицьких та православних громад – латинською, а потім українською мовами. Велися метричні книги у двох примірниках: один зберігався в церкві, а інший в єпархіальному управлінні.

На західноукраїнських землях Австро-Угорщини з 1782 року греко-католицькі парафії, як і римо-католицькі, вели метричні книги окремо для кожної місцевості в межах парафії.

У ХІХ столітті в Австро-Угорській імперії записи народжених, вінчаних та померлих провадилася парохами (настоятелями) відповідних релігійних громад: греко-католицьких, римо-католицьких, православних, вірменських, іудейських. Поруч з тим велася державна реєстрація актів цивільного стану місцевими органами влади (магістратами) щодо осіб, які не належали до жодних із зазначених громад або ж до різних релігійних конфесій.

У тогочасних церковних книгах велися записи про реєстрацію народження, шлюбу та смерті. У книги реєстрації в особливих випадках, таких, як визнання батьківства або усиновлення, до відповідного запису долучались письмові додатки (наприклад, протокол про визнання батьківства). Про реєстрацію актів цивільного стану видавались метрикальні витяги.

Розірвання шлюбу проводилось лише у виняткових випадках, які не суперечили церковному праву або виходили за рамки тогочасної суспільної моралі (на підставі постанови суду).

Метрична книга була розрахована на один рік і мала три розділи: про народжених, вінчання, померлі.

Розділ метричної книги «Про народжених» був присвячений  новонародженим, зазначались дати хрещення в церкві, вказували ім'я батьків, адресу, стан батьків і новонародженого, стать і ім'я дитини, а також дані щодо особи, яка приймала пологи (баби-повитухи). Іноді вказували священника, що провів хрещення, а також місце, де був проведений обряд. У випадку, якщо дитина була позашлюбною, то вказували тільки ім'я матері. Якщо дитина народжувалася мертвою, то замість імені писали Natus Mortis — мертвонароджена. Від парохів вимагалось охрещувати незаконно народжених дітей, навіть якщо не було достеменно відомо імені батька або й матері, та вважати їх повноправними членами релігійної громади. У випадках смерті особи, священнослужителем робилася певна відмітка, а саме ставився хрестик і дата смерті цієї особи.

У розділі «Вінчання» приводилися дані про дати вінчання та імена тих, хто брав церковний шлюб. Записи шлюбів велися хронологічно, по роках та тижнях. Прізвище, ім’я та по батькові наречених не зазначалося, а вказувалося походження сина чи доньки від батька та з якого роду походять. Зазначалося прізвище священнослужителя, який проводив обряд вінчання. Щоб шлюб уважався дійсним, важливо було встановити, чи існують якісь канонічні перепони для його укладення (відсутність хрещення в одного з подружжя, перебування в шлюбі перед вінчанням тощо). Священник занотовував імена молодят та їхніх батьків, визначав, звідки вони походять, їхній вік, попередній родинний статус (важливо було встановити, чи хтось з подружжя не перебував раніше в церковному шлюбі). Обов’язковим був запис про добровільність шлюбу з обох сторін, оскільки в протилежному випадку чин вінчання вважався недійсним. Вимагалося, щоб у метрику вписували імена свідків з обох сторін.

У розділ «Померлі» вносили дані про померлих: місяць і день смерті, іноді додатково вказували день поховання; номер будинку; ім'я померлого; віросповідання; стать (чоловік чи жінка); вік на момент смерті; причина смерті. Причина смерті визначалася суб'єктивно і не несла за собою ніяких медичних термінів.

В кінці книги могли бути підсумки про кількість народжених у парафії, вінчань чи смертей. Зазвичай такі метричні книги велися на латині і всі власні імена також записувалися в латинізованій формі, наприклад Theodorus — Федір, Demetrius — Дмитро, Helena — Олена.

У архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану Волинської області зберігаються книги складені представниками костелу на польській мові. В архіві Луцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану зберігається книга дошлюбних іспитів для наречених, складена у 1940-1942 роках, однак така книга не може бути використана в професійній діяльності, але являється історичною цінністю. Разом з тим, у Луцькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану є Книга записів про шлюб Уряду Громадянського Стану “Der Standesbeamte” у місті Луцьку Волинської області за 1942-1944 роки, яка складалася представниками окупаційного Уряду Німеччини.

Державна реєстрація актів на Львівщині бере свій початок з 1940 року, після утворення Дрогобицької та Львівської областей відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 04.12.1939 з територій колишнього Львівського воєводства, а також деяких повітів Станіславського і Тернопільського воєводств. 21.05.1959 ліквідовано Дрогобицьку область і її територію передано до складу Львівської області. Перший актовий запис про народження у м. Львів був складений 02.01.1940. За період німецької окупації м.Львова з червня 1941 до серпня 1944 року книги реєстрації актів цивільного стану не збережені.

Велична спадщина львівського краю славиться історичними подіями та народженням видатних особистостей:

• Микола Філаретович Колесса, 06.12.1903 р.н. – український композитор, диригент, педагог, засновник української диригентської школи;
• Лесь Курбас (Олександр-Зенон Степанович Курбас) 25.02.1887 р.н. – український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач, народний артист;
• Андрій Якович Чайковський, 15.05.1857 р.н. – український письменник, громадський діяч, доктор права, адвокат, повітовий комісар ЗУНР у місті Самборі;
• Горак Роман Дмитрович, 17.01.1942 р.н. –  письменник, прозаїк, дослідник творчості Івана Франка, заслужений працівник культури України;
• Пашко Атена-Святомира 10.10.31 р.н. – українська поетеса, громадська діячка, дружина В’ячеслава Чорновола;
• Вексельберг Віктор Феліксович, 14.04.1957 р.н. – відомий меценат, інженер.
• Дмитрасевич Тадей, 27.05.1906 р.н., – краєзнавець, археолог, художник, збирач місцевих реліквій та фольклору;
• Степан Чміль, 20.10.1914 р.н. – владика, відомий діяч Мостищини.
• Костелина Лука Ількович, 23.03.1930 р.н. – журналіст, український громадський діяч, вчитель, українознавець, меценат.