14 вересня 2004 року на українській Інтернет-сторінці служби новин “Німецька хвиля” (www.dwelle.de/ukrainian ) у рубриці “Новини з України” було розміщено публікацію під заголовком “Європейський суд з прав людини задовольнив позов ще двох українців”, яка містить неправдиву інформацію про те, що один із задоволених позовів, поданий пенсіонером Анатолієм Шмальком, стосувався повернення вкладів у колишній Ощадний банк СРСР.
Повідомлення було опубліковане й іншими службами новин, тому вважаємо за потрібне спростувати вказану інформацію.
Насправді, 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі “Шмалько проти України”. У цій справі предметом розгляду була тривалість виконання рішення одного з районних судів м. Дніпропетровська про стягнення на користь заявника з Дніпропетровського міського управління охорони здоров'я та Дніпропетровської міської клінічної лікарні завданої йому матеріальної шкоди через відмову вищезазначених закладів безкоштовно надати йому необхідні ліки.
Вказана справа жодним чином не стосувалася виплати заявнику компенсації втрат від знецінених грошових заощаджень, поміщених в установи колишнього Ощадбанку СРСР, як було вказано на Інтернет-сторінці “Німецької хвилі”.
Єдиним рішенням, винесеним на сьогоднішній день Європейським судом з прав людини з питання виплати компенсації знецінених заощаджень в Ощадному банку колишнього СРСР, є ухвала щодо неприйнятності до подальшого розгляду Європейським судом з прав людини справи “Гайдук та інші проти України” від 2 липня 2002 року. У цій ухвалі Європейський суд з прав людини констатував, що вимоги щодо одноразової виплати вкладів, внесених в установи колишнього Ощадного банку СРСР до 1992 року та проіндексованих відповідно до Закону України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”, не підпадають під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а тому у нього відсутні повноваження розглядати скарги на відмову державних органів України провести одноразову виплату всієї суми проіндексованих вкладів.
Також 1 вересня 2004 року на цій самій Інтернет-сторінці у рубриці “Міжнародні новини” було опубліковане повідомлення під заголовком “Польські громадяни домагаються відшкодувань від України” про те, що Суд з прав людини переніс на півроку слухання у справі за позовом польського громадянина про відшкодування з боку України за майно, конфісковане у його бабці і діда після зміни кордонів після другої світової війни.
Це повідомлення містить неправдиву інформацію, яка, очевидно, ґрунтується на помилці, оскільки Європейський суд з прав людини відклав на півроку розгляд заяв так званих скаржників “Західного Бугу”. Ці заяви справді стосуються виплати компенсацій за втрачене майно на території Західної України після другої світової війни, але стосуються ці заяви Польщі, а не України, оскільки Уряд Польщі декларував своє зобов’язання надати відшкодування за залишене майно, однак не зміг вчасно його виконати через брак бюджетних коштів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1998 р. “Про Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини” представництво Кабінету Міністрів України в Європейському Суді з прав людини у разі розгляду питань дотримання Україною зобов'язань Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року покладається на Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Відповідно до правила 54 Регламенту Європейського суду з прав людини, якщо палата Суду одразу не приймає рішення про неприйнятність індивідуальної заяви, то вона повідомляє про заяву Договірну сторону-відповідача. Таким чином, Уповноваженого у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод інформують про всі заяви, які розглядаються щодо України, якщо одразу не було визнано заяву неприйнятною. На сьогоднішній день на комунікації з Урядом України немає жодної заяви польського громадянина про порушення Україною, взятих на себе відповідно до Конвенції, зобов’язань.
Уповноважений у справах дотримання
Конвенції про захист прав і основних свобод людини
Зоряна Бортновська