УВАГА! Сайт працює у тестовому режимі.

Надання органам кримінально-виконавчої служби слідчих функцій забезпечить оперативне реагування на кримінальні правопорушення та слугуватиме їх профілактиці, - Мін’юст

Закон України «Про Вищу раду правосуддя», ухвалений Парламентом 21 грудня 2016 року, покликаний розв’язати одвічні проблеми пенітенціарної системи, пов’язані з оперативним реагування на кримінальні правопорушення як з боку адміністрації закладів відбування покарань, так і з боку засуджених,  об’єктивним розслідуванням справ та покаранням винних.

Саме ця частина реформування пенітенціарної системи є пріоритетною для Міністерства юстиції, адже включення слідчих підрозділів органів Державної кримінально-виконавчої служби до системи органів досудового розслідування, насамперед, дозволить дисциплінувати та навести порядок у тюрмах, значно знизити кількість злочинів та підвищити рівень відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень, які вчиняються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.

Незалежний цивільний підрозділ із працівників системи покарань, який підпорядковуватиметься безпосередньо Міністерству юстиції України, а не виправним закладам, сприятиме чесному, ефективному та оперативному розслідуванню правопорушень, - позаяк деякі справи тривають роками, що призводить до правового колапсу, особливо після ухвалення «Закону Савченко»,- та, разом із цим, унеможливить покривання злочинів працівниками Державної кримінально-виконавчої служби, оскільки слідчі підрозділи підпорядковуватимуться безпосередньо центральному органові та фінансуватимуться також Міністерством юстиції.  

Національне антикорупційне бюро, своєю чергою, жодним чином не буде обмежено у підслідності. Міністерство юстиції, як й інші органи державної влади, і надалі входитиме до області застосування можливостей НАБУ стосовно протидії кримінальним корупційним правопорушенням серед вищих посадових осіб держави, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Ми взяли на себе ці зобов’язання з метою наведення ладу та встановлення справедливості в закладах відбування покарань, адже лише уповноважений працівник системи виконання покарань, який має повний доступ до всіх об’єктів пенітенціарної системи, в найкоротші строки зможе розпочати та здійснити відповідні процесуальні дії з метою оперативного, повного та своєчасного огляду місця події, фіксації доказів, внесення відомостей до ЄРДР, розслідування по гарячих слідах, особливо у випадку нанесення тілесних ушкоджень чи вбивства.



Оперативна реакція на злочини в межах системи й розуміння ув’язненими та адміністрацією колоній невідворотності покарання призведе до покращення ситуації з дотриманням порядку в закладах утримання ув’язнених, запобігання наступних злочинів, покращення роботи інспекторів пробації та, власне, процесу ресоціалізації засуджених та уникнення подальших рецидивів.

Окрім того, важливим фактором ефективного розслідування злочинів, вчинення яких стосується ДКВС, є можливість проведення слідчих дій в усіх установах, які мають відношення до системи, адже випадки, коли через контрагентські підприємства разом з їжею, устаткуванням чи обладнанням на територію установ завозять наркотики, непоодинокі.

Також на агентських підприємствах, де працюють засуджені, вчиняються економічні злочини. Серед них, внесення свідомо неправдивих відомостей до документів, що призводить до зменшення заробітної плати ув’язнених. Ще одним поширеним злочином є розкрадання майна чи товару таких підприємств працівниками, які не є засудженими.

Нагадаємо, що з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України було скасовано такий інститут як «органи дізнання». До системи цих органів належали і начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів. Вони виконували функції органу дізнання, зокрема у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ.

Дізнання забезпечувало проведення дій зі встановлення обставин злочину та винних у його вчиненні осіб, а також з прийняття відповідних рішень у кримінальній справі з метою досягнення завдань кримінального судочинства. Відсутність відповідних повноважень призвело до проблем зі збиранням доказів, втрати можливості розкриття злочинів «по гарячих слідах».>

Проведення досудового розслідування слідчими підрозділами органів Національної поліції наразі складно назвати ефективним. На це є кілька суттєвих причин: після повідомлення про вчинення злочину представники поліції далеко не завжди оперативно реагують на це повідомлення; через закритий режим територій та приміщень системи слідчим поліції необхідно отримувати дозвіл на проведення слідчих дій, що займає дорогоцінний у таких випадках час; завантаженість слідчого іншими справами у більшості випадків призводить до невиправданого затягування розслідування злочинів або до неможливості встановлення обставин злочину.

Оперативність у зборі доказів, особливо, зважаючи на психологію поведінки ув’язнених, є критичною величиною. З урахуванням усіх формальностей поліція може розпочати слідчі дії в кращому випадку через добу після отримання інформації про злочин. За цей чай всі можливі докази знищуються. Тому оперативність виїзду і можливість миттєвого доступу до режимного об’єкта є необхідною складовою успішного розслідування злочинів.

Окрім того, важливим фактором успішного розслідування таких справ є знання специфіки й субкультури відносин в місцях позбавлення волі, що вкрай важливо для встановлення суб’єктивної сторони вчинення злочину.

Слідчі підрозділи Державної кримінально-виконавчої служби будуть сформовані протягом січня та лютого місяців 2017 року. Жодного правового колапсу щодо розслідування злочинів в цей період не відбудеться, оскільки Національна поліція продовжуватиме виконувати свої функції до моменту створення повноцінних слідчих підрозділів ДКВС.

Слід зазначити, що реальна кількість випадків катувань в установах відбування покарань продовжує залишатися невідомою. Саме на цьому наголошували представники Європейського комітету з питань запобігання катуванням під час інспектування закладів відбування покарань. Основні зауваження стосувалися якраз непідконтрольності системи та її закритості. Тому, зважаючи на консультації з нашими міжнародними партнерами та міжнародний досвід, Міністерством юстиції України і було ініційовано ухвалення положень законодавства, які суттєво реформують пенітенціарну систему.