«Нотаріус відмовив у посвідченні договору відчуження житлового будинку, що розташований на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети. Чи правомірна відмова, якщо при цьому зміна цільового призначення земельної ділянки є неможливою?»
Нотаріус зобов’язаний сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду (абзац третій статті 5 Закону України «Про нотаріат» (далі – Закон).
Статтею 55 Закону передбачено, що угоди про відчуження майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При цьому, відповідно до частини першої статті 49 Закону нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, зокрема якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.
Слід зазначити, що нотаріуси у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим (частина перша статті 7 Закону).
Зокрема, якщо з поданих нотаріусу документів випливає, що житловий будинок, будівля, споруда тощо збудовані (або будуються) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження житлового будинку та іншого нерухомого майна (підпункт 1.7 пункту 1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України
від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (далі – Порядок).
У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 321 «Про затвердження Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки»
(далі – Порядок1) було визначено механізм переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки.
Відповідно до пункту 2 Порядку1 переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов’язані адміністративно або територіально.
При цьому для переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок громадянин, який є його власником, або уповноважена ним особа (далі – власник) подає до виконавчого органу сільської (селищної, міської) ради, а у разі, коли в сільській раді виконавчий орган не утворено, - сільському голові (далі – уповноважений орган) заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються:
копія документа про право власності на дачний чи садовий будинок, засвідчена в установленому порядку (крім випадку, коли право власності на такий будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);
письмова згода співвласників (за наявності) на переведення такого будинку в жилий;
звіт про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку з висновком про його відповідність державним будівельним нормам за формою згідно з додатком 2 (пункт 3 Порядку1).
Тобто при прийнятті рішення щодо переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок зміна цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований такий будинок, не вимагається.
Враховуючи зазначене, для відчуження житлового будинку, який було переведено з садового (дачного) будинку відповідно до Порядку, розміщеного на земельній ділянці з цільовим призначенням – для ведення садівництва (або для дачного будівництва), зміна цільового призначення земельної ділянки не вимагається. У такому випадку нотаріус не може відмовити у вчинені нотаріальної дії на підставі підпункт 1.7 пункту 1 глави 2 розділу ІІ Порядку.
Разом з тим статтею 50 Закону передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.