Після старту ринку землі в Україні у деяких громадян виникло питання: чи може фізична особа-підприємець набути у власність ділянку сільськогосподарського призначення? Тож, пояснюємо.
При проведенні державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомості суб’єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, за виключенням майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому правовий статус фізичної особи- підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.
Це стає очевидним, виходячи з наступного.
Положеннями статті 2 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі – особи).
Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (частина перша статті 24 ЦКУ).
Згідно з частинами першою, третьою статті 26 ЦКУ усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.
Наприклад, статтею 50 ЦКУ регламентовано право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, положеннями якої визначено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.
Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами (частини перша, друга статті 43 ГКУ).
Також ГКУ передбачено, що громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Кодексу.
Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 цього Кодексу (частини перша, п’ята статті 128).
Таким чином, виходячи з ГКУ, реєстрація (як підприємцем) є правом громадянина – фізичної особи.