Нерідко виникають ситуації, коли оригінал документа, що підтверджує право власності на нерухомість, загублено, зіпсовано чи пошкоджено.
Втрата відповідного документа не означає втрату права власності. Власник нерухомого майна може продовжувати повноцінно користуватися ним, та у разі необхідності, вживати заходів щодо відновлення такого документа.
За загальним правилом, у разі втрати або зіпсування документа, суб’єкт, що видав такий документ, може видати його дублікат. Дублікат документа має таку ж юридичну силу як і оригінал. Проте, процедура відновлення правовстановлюючого документа, виданого після 01 січня 2013 року та виданого до 01 січня 2013 року відрізняється. Далі – роз'яснюємо алгоритм відновлення в обох випадках.
Щодо відновлення правовстановлюючого документа, виданого після 01 січня 2013 року
Відповідно до загальних засад цивільного законодавства право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав є визнанням і підтвердженням державою фактів, які уже відбулись, стосовно набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав).
Державна реєстрація права власності відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проводиться з 01 січня 2013 року на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід чи припинення такого права, за результатом проведення якої, видається інформація з Державного реєстру прав.
Також звертаємо увагу на те, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1 частини першої статті 3 Закону).
Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Важливо зазначити, що відповідно до законодавства у сфері державної реєстрації прав, державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій вносить до Державного реєстру прав такі відомості як, зокрема, підстава для державної реєстрації права власності.
Враховуючи вказане, у разі, коли державна реєстрація права власності проведена у Державному реєстрі прав, то у зазначеній інформаційній системі містяться відомості про правовстановлюючий документ, на підставі якого, зокрема, і була проведена державна реєстрація.
Тобто, якщо відомості про певне речове право на нерухоме майно внесені до Державного реєстру прав, а правовстановлюючі документи, на підставі яких така реєстрація була проведена, втрачені чи пошкоджені, не вимагається вчинення жодних додаткових дій для «продовження існування факту державної реєстрації відповідного речового права» (його визнання державою).
Окремо звертаємо увагу на відсутність необхідності відновлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих протягом 2013- 2015 років.
Як зазначалось вище, до Державного реєстру прав в обов’язковому порядку вносяться відомості про підставу виникнення права власності.
Так, у випадках проведення державної реєстрації права власності з видачею відповідного свідоцтва про право власності з 01 січня 2013 року до 01 січня 2016 року, саме відомості про видане свідоцтво вносились до відомостей про підставу для виникнення права власності.
У окресленому випадку відомості про документ, що підтверджує право власності, зберігаються у Державному реєстрі прав, а тому необхідність в отриманні дублікатів свідоцтв про право власності на нерухоме майно, що були видані протягом 2013-2015 років, відсутня.
У випадку ж відсутності відомостей про речові права на нерухоме майно в інформаційних системах, слід користуватись загальним правилом, яке регулює порядок відновлення втрачених, пошкоджених документів (дублікат втраченого документа може видати суб’єкт, який видав такий документ).
Щодо відновлення правовстановлюючого документа, виданого до 01 січня 2013 року
Алгоритм дій у разі втрати документа про право власності на нерухоме майно, виданого до 01 січня 2013 року визначено у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року No 1127.
Згідно з пунктом 53 вказаного Порядку для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на закінчений будівництвом об’єкт чи об’єкт незавершеного будівництва, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв’язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).
У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.
Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), а у разі коли таким майном є закінчений будівництвом об’єкт чи об’єкт незавершеного будівництва, – також за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, з обов’язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.