1. Перелік міжнародних нормативно-правових актів, використаних під час експертизи
При проведенні гендерно-правової експертизи були використані такі акти: Загальна декларація прав людини, 1948 р.; Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, 1966 р.; Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, 1966 р.; Статут Організації Об’єднаних Націй, 1945 р.; Декларація про ліквідацію дискримінації у відношенні жінок, 1967 р.; Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок, 1979 р.; Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р.; Пекінська декларація, 1995 р.; Конвенція Міжнародної організації праці № 156 про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі з сімейними обов’язками, 1981 р.
2. Загальна характеристика проаналізованого нормативно-правового акта на предмет дискримінації за ознакою статі
Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» (далі – Закон) визначає порядок правового регулювання діяльності у сфері профілактики, лікування, догляду і підтримки, необхідних для забезпечення ефективної протидії поширенню хвороби, зумовленої вірусом імунодефіциту людини, та відповідні заходи щодо правового і соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ.
Текстуальний аналіз статей Закону доводить, що вони не містять дискримінаційних норм за ознакою статі.
Так, у Законі використовуються терміни «особа», «людина», «дитина», «законні представники», «партнер», «населення», «громадяни», «іноземці», «особи без громадянства», «шукачі притулку», «донор», «пацієнти», «хворий», «лікар» тощо.
З аналізу тексту Закону можна зробити висновок, що Закон в цілому відповідає принципу гендерної рівності.
Поряд з цим необхідно зазначити, що Закон містить положення, що має гендерне наповнення.
Так, пунктом 11 статті 4 Закону передбачено, що держава гарантує забезпечення вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям.
Така норма, на нашу думку, є спеціальним заходом, передбаченим частиною третьою статті 24 Конституції України, зокрема, спрямованим на охорону праці і здоров'я жінок; створення умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовий захист, матеріальну і моральну підтримку материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям, та частиною другою статті 6 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», якою встановлено, що не вважаються дискримінацією за ознакою статі, зокрема, спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини; особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов’язані з охороною їх репродуктивного здоров’я.
З огляду на вказані положення Конституції України та Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» зазначене положення Закону не можна назвати дискримінаційним по відношенню до певної статі.
3. Обґрунтування необхідності внесення змін до акта законодавства
Положення Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» не потребують внесення до них відповідних змін.
4. Назва структурного підрозділу Міністерства юстиції, що проводив експертизу
Гендерно-правову експертизу Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» проведено Управлінням соціального, трудового та гуманітарного законодавства Департаменту конституційного, адміністративного та соціального законодавства Міністерства юстиції.
МіністрОлена ЛУКАШ