Під час проведення ґендерно-правової експертизи акта законодавства застосовувалися: Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, 1966 рік; Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами, 1949 рік; Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, 1979 рік; Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 рік та протоколи до неї; Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 рік; Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, 2005 рік; Конвенція про права осіб з інвалідністю, 2006 рік; Конвенція Міжнародної організації праці № 156 про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками, 1981 рік; Конвенція Міжнародної організації праці № 100 про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності, 1951 рік; Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, 1965 рік; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, 1966 рік; Рамкова конвенція про захист національних меншин, 1995 рік; Загальна декларація прав людини, 1948 рік; Пекінська декларація, 1995 рік; Резолюція 47/135 Генеральної Асамблеї ООН «Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин», 1992 рік; Факультативний протокол до Конвенції ООН про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, 2000 рік, Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, 2007 рік.
Під час проведення ґендерно-правової експертизи акта законодавства застосовувалися: Конституція України, Закони України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про соціальні послуги», Указ Президента України від 24 березня 2021 року № 119 «Про Національну стратегію у сфері прав людини».
Закон України «Про протидію торгівлі людьми» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми, гарантуючи гендерну рівність, основні напрями державної політики та засади міжнародного співробітництва у цій сфері, повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та порядок надання допомоги таким особам.
Діяльність, спрямована на протидію торгівлі людьми, ґрунтується на таких принципах: забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на повагу до гідності, особисте життя, правову допомогу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди у встановленому законом порядку; поваги і неупередженого ставлення до осіб, які постраждали від торгівлі людьми; конфіденційності інформації про осіб, які постраждали від торгівлі людьми; добровільності отримання допомоги особами, які постраждали від торгівлі людьми, та їх недискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; взаємодії органів виконавчої влади між собою, з відповідними органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та з громадськими і міжнародними організаціями (стаття 3 Закону).
Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, з метою ефективного надання допомоги та захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми, враховують вік, стан здоров'я, стать і спеціальні потреби таких осіб (частина друга статті 13 Закону).
При здійсненні текстуального аналізу положень Закону не виявлено норм, що містять ґендерне наповнення.
Так, у Законі використовуються терміни «особа», «фізична особа», «громадяни», «особа, яка постраждала від торгівлі людьми», «іноземець та особа без громадянства», «дитина», «дитина, яка постраждала від торгівлі дітьми», «батьки та особи, які їх замінюють», «особи, які визнані потерпілими від торгівлі людьми», «свідки», «особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві у справах щодо торгівлі людьми», «особи, причетних до торгівлі людьми», «особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми», «особа, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми» тощо.
Оцінка положень аналізованого Закону дозволяє зробити висновок, що положення Закону є ґендерно нейтральними (за змістом та наслідками), тобто не призводять до дискримінації за ознакою статі та здійснюють однаковий вплив як на чоловіків, так і на жінок.
Положення Закону є ґендерно нейтральними, тому не потребують внесення змін.
Ґендерно-правову експертизу Закону проведено Управлінням соціального, трудового та гуманітарного законодавства Департаменту публічного права Міністерства юстиції України.