Україна веде юридичну боротьбу з Росією одразу за кількома напрямами:
Про це розповів Міністр юстиції Денис Малюська в інтерв’ю виданню «Цензор.НЕТ».
«В юридичних баталіях у рамках ЄСПЛ ми істотно перемагаємо Росію. Ведення їхніх справ в ЄСПЛ забрали від Мін’юсту і передали Генпрокуратурі Російської Федерації. Генпрокуратура не мала жодного досвіду роботи в ЄСПЛ. Мені здається, що юридично це було погане рішення, тому що прокурори набагато менш фахово обізнані в таких питаннях, роблять значно більше помилок, що, при цьому, вигідно нам. Але вони явно менш скуті юридичними аргументами. Вони від юриспруденції перейшли в певну медіакомунікаційну кампанію. Наприклад, вони подали позов проти України в ЄСПЛ і тут же попросили об’єднати нашу справу щодо Донбасу з їхньою. Що б це дало? – Що не було б майданчика, де тільки ми їх у чомусь звинувачуємо, був би майданчик, де вони нас теж звинувачують. Це медійно набагато легше б продавалося. Європейський суд, очевидно, це зрозумів. Він не об’єднав справи. Він відмовив у об’єднанні. Відповідно, будуть слухатися лише справи проти Російської Федерації. Тобто, в них шансів виграти майже немає. Але позиція приблизно така: ми комунікаційно розписали всі міфи, в які вірять російські громадяни, і будемо їх проголошувати в ЄСПЛ. Звісно, там ніхто всерйоз цього не сприйме, але робота буде йти явно на російську аудиторію. Насправді вони намагатимуться заховати юридичну суть», – переконаний Міністр юстиції України.
Із 7 травня цього року набирає чинності закон про деолігархізацію. А вже приблизно наприкінці травня РНБО зможе оприлюднити перші рішення про визнання осіб олігархами. До відповідного реєстру потраплятимуть ті, хто матиме наступні ознаки: 1) наявність значних активів; 2) монополія на окремому ринку товарів; 3) участь у політичному житті; 4) контроль медіа.
«Критерій у частині політики дуже-дуже простий і легко перевіряється. Насамперед це якщо особа займає якусь політичну посаду або має близьких родичів чи бізнес-партнерів на політичних посадах. Наступний критерій – власність медіа. Зараз кілька тисяч суб’єктів інформаційної діяльності, передовсім ідеться про телеканали, зобов’язані й публічно розкривають структуру власності – хто є їхніми власниками і кінцевими бенефіціарами. Заходимо на відповідний вебсайт, дивимося інформацію про структуру власності або запитуємо її у Нацради з телебачення і радіомовлення й дивимося, хто з таких потенційних кандидатів у олігархи офіційно є в структурі власності медіа. Структуру власності якоїсь компанії можна так само легко перевірити через Єдиний державний реєстр. Так само абсолютно спокійно можна подивитися декларації нардепів, який обсяг фінансів у них є і чи дотягує він до лімітів, встановлених законом про олігархів. Так само можна подивитися компанії, якими вони володіють. Можна подивитися обороти цих компаній, активи – абсолютно все є онлайн», – говорить Денис Малюська.
Тобто, за його словами, роботу з перевірки і збирання інформації, хто олігарх, а хто ні, може зробити будь-яка зацікавлена особа. Наразі ж ті, хто має всі ознаки олігарха, має ще трохи більше трьох місяців для того, щоб за власною ініціативою позбутися принаймні однієї з них. Адже ключова мета закону про олігархів – не загнати їх у рамки обмежень, а спонукати добровільно відійти від зловживань своїм статусом.
Для того, щоб обмеження щодо олігархів не залишалися винятково в межах нашої країни, Президент дав доручення напрацювати механізм взаємодії з іноземними партнерами. Як зазначає очільник Мін’юсту, його можна розділити на два блоки.
«Вони стосуються не тільки олігархів, але й інших санкцій, не в межах закону про олігархів, а в межах закону про санкції. І передовсім це робота навіть не стільки формально юридична (хоч і юридичний аспект там теж є великий), скільки щодо репутації рішень, які ухвалюватиме РНБО і ухвалює зараз. Ми будемо показувати нашим партнерам, що не займаємося подвійними стандартами, тобто, не підходимо суб’єктивно до відбору людей в олігархи чи в санкційні списки. Треба показати, що ми об’єктивно підходимо до добору, не вибираємо лише ворогів влади, і люди в списки потрапляють незалежно від політичних уподобань. Є активні критерії. Вони доведені. Бажано досягти синхронного відображення санкцій. Ми віддзеркалюємо їхні санкції, вони віддзеркалюють наші», – пояснює Денис Малюська.
Юридично це можна зробити так: 1) забезпечувати, щоб під кожним прізвищем було достатньо матеріалів, якими можна було б поділитися з міжнародними партнерами; б) дозволити ділитися такими матеріалами чи передбачити механізм обміну ними.
«Крім того, є мета зробити санкції більш глобальними, – розповідає Міністр юстиції. – Скажімо, більшість підсанкційних суб’єктів не живе на території України і приїжджати сюди найближчим часом не планує. Для них санкції, які діють у межах території України, особливо погоди не створюють. Відповідно, якщо ці санкції будуть глобальнішими – це буде набагато ефективнішим інструментом. І перед юридичним блоком якраз стоїть задача напрацювати механізм розкриття тієї чи іншої інформації в рамках такого взаємообміну.»
Одна з основних задач Мін’юсту на 2022 рік – законодавчо закріпити ті пілотні напрацювання, які були впроваджені упродовж останніх років. Втім, нині вони впроваджені лише підзаконними актами й управлінськими рішеннями керівництва відомства. Адже ключовий інструмент змін зараз – це постанови про експеримент на рівні Кабміну: коли якесь питання законом не врегульовано – допускається тимчасово, до 2 років, врегулювати його постановою Кабміну. Але навіть термін дії цих тимчасових експериментів вже добігає кінця. Тому, подальші зміни мають бути врегульовані на рівні закону. Серед таких проектів – платні камери в слідчих ізоляторах.
«Платні камери – самостійний проєкт, який ми запустили, зрозумівши, що закон швидко не ухвалиш, і приватним інвесторам за цей час ми повинні показати, що бізнес-модель є, вона працює. І щоб після ухвалення закону вже мало хто сумнівався, що цей процес можна запускати. От, власне, так і виник наш інститут платних камер. А далі ми вже розвинули цю ідею, куди ці кошти мають спрямовуватися, і вийшло ще краще, ніж планували. Наразі платні камери заробили вже більше 8 млн грн для ремонту безкоштовних», – повідомив Міністр юстиції.
Ці кошти, за його словами, витрачаються «дуже специфічно»: тендери для будівельних компаній не проводяться, тому що це великі гроші і тривалий процес. Ремонтні роботи виконують засуджені особи – господарча обслуга, яка отримує певну заробітну платню за свою роботу. Практично все, що витрачається, – це витрати лише на будівельні матеріали. При цьому публікуються праси – що куплено та за якими цінами.
«Тобто насправді ремонт камер обходиться вкрай дешево. І, відповідно, за ці 8 млн ми можемо відремонтувати такі обсяги, які за умови класичних підрядних робіт – через тендери, оплату зовнішніх будівельних компаній – потребували б суми разів у 10 більшої. Відповідно, ефект більший, ми його мультиплікуємо за рахунок того, що відбувається робота своїми силами», – зазначає очільник Мін’юсту.
Крім того, говорить, забезпечити роботою і стимулювати ув’язнених і засуджених до праці – серед планів на найближчий рік. Це необхідно, щоб абсолютна більшість із цих осіб працювала, отримувала заробітну плату, щоб вони могли розраховуватися з потерпілими. Щоб після звільнення не виходили з пустими кишенями в нікуди, а мали вже робітничі навички, певну суму коштів і розуміли, де вони зможуть далі працювати і що можуть законним чином існувати у нашому суспільстві.
«Це практика майже всіх країн Східної Європи. У нас її нормально не імплементовано не тільки з огляду на кілька зокрема й законодавчих бар’єрів, але й тому, що не було для цього адміністративних стимулів. Зараз вони з’являться. Це наш топовий пріоритет. Вони повинні працювати. І вони повинні заробляти. Заробляти і для установи виконання покарань, і для себе. Ще й підтримуючи якісь трудові навички. Це, напевно, найскладніше, тому що потрібно ж навчити людей чогось. Чимало з них не володіють необхідними робочими спеціальностями, якими ми могли б їх забезпечити. Потрібно їх контролювати, організовувати. А люди ці вкрай непрості, м’яко кажучи, для адміністрування. Потрібно залучити приватний бізнес для того, щоб вони могли десь працювати, або створювати самим робочі місця. Обидва варіанти працюють зараз, але в невеликих обсягах», – розповідає Денис Малюська.
Поряд із цим, за його словами, є намір створити певний спецфонд, наповнити його коштами від в’язничного бізнесу. І за рахунок цього фонду запровадити доплати працівникам в’язниць із тим, щоб якось вивести на той рівень, де можна спокійно отримувати ринкову зарплатню і працювати чесно.
Ще один пілотний проєкт Мін’юсту – приватизація в’язниць. Нині реалізовано 2 топ-лоти – Львівську колонію – за понад 400 млн грн. Ще 9 в’язниць вже передано до Фонду держмайна. З ними справа йде повільніше через заборону на зниження ціни при повторних аукціонах.
«Депутати, ухвалюючи закон, яким розблоковували велику приватизацію, поставили бар’єр для малої приватизації у тому сенсі, що Верховна Рада хотіла заборонити зниження ціни для великої приватизації, повторні аукціони, але не вказала фразу про те, що це стосується лише великої приватизації. Практика зниження ціни сприяє приватизації. Часто коли ціна знижується – потім вона навіть переганяє первинну ціну, тому що на знижену ціну набігає більше потенційних покупців. Ми оцінили заздалегідь наші об’єкти дуже високо. Практика багатьох аукціонів показує, що ціна є вищою, ніж потенційні покупці оцінюють як ринкову. Відповідно, вони всі чекають на зниження ціни», – пояснює очільник профільного відомства.
Пояснив Міністр і чому проєкт із впровадження у деяких СІЗО платних послуг мобільного та інтернет-зв'язку викликав певний спротив і у правозахисників, і у прокуратури: «Вони хвилюються, раптом ув’язнений буде спілкуватися з адвокатом, там, де запис взагалі заборонено. Ми ж змінили цей механізм і прямо вказали нашим "клієнтам", що все, що покривається таємницею, не можна розкривати у своїх телефонних розмовах. Не хочеш, щоб твоя таємниця була розголошена або стала відома слідству, будь ласка, тоді не говори. Використовуй класичні побачення з адвокатом і розмовляй. Запис буде завжди. І це нормальна практика для європейських країн. Інакше ми не проконтролюємо того, про що говорять. Ув’язнений скаже, що розмовляє з адвокатом, а насправді буде домовлятися про якийсь злочин чи про тиск на свідків, чи про якусь шахрайську схему».
Не став Денис Малюська заперечувати і той факт, що з колоній займаються телефонним шахрайством. Втім, за його словами, насправді такі випадки поодинокі. Адже більшість таких шахрайств здійснюються не з колоній, а з волі, адже інакше їх важче адмініструвати. І спрямоване таке шахрайство переважно на закордон.
Говорячи про хакерські атаки на сайти держорганів, Денис Малюська повідомив, що Мін’юст зазнає їх ледь не через день, а не раз на три роки, як інші. Тому, ресурси Міністерства юстиції значно більш адаптовані до цих атак.
«Хакери, які нас намагаються ламати, переслідують не політичний, а комерційний інтерес – вкрасти, переписати якесь майно. Відповідно, це комерційні замовлення. Атаки відбуваються регулярно, і ми побудували цілу систему їх відслідковування й реагування на них, а також систему зв’язків із правоохоронцями, закриття "дірок", які ми виявили після хакерських атак. Часто після таких зломів ми відслідковуємо, знаходимо і повертаємо майно його законному власнику навіть без його втручання», – зауважує Міністр.
За його інформацією, найбільшим «попитом» серед хакерів користується реєстр речових прав. Іноді – ЄДР, там, де корпоративні права. Разом із цим варто наголосити, що відбуваються злами не власне самих реєстрів, а програмного забезпечення та комп’ютерів реєстраторів і нотаріусів. Далі хакери заходять у систему і від їхнього імені вносять неправдиві дані. Тобто, це не прямий злам системи, а радше проблема із захистом користувачів та їх належною ідентифікацією.