Віктор Дубовик, керівник Офісу протидії рейдерству
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав» від 03.05.2023 № 3103-ІХ (далі – Закон № 3103-ІХ) оновив порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації прав на нерухомість і бізнес на виконання рішення Конституційного Суду України 16.11.2022 № 9-р(II)/2022 у справі щодо непорушності права власності.
Законом № 3103-ІХ внесено зміни до профільних законів у сфері державної реєстрації, а саме до: Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952-IV) і Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755-IV).
Розглянемо більш детально що змінилося.
По-перше, на державного реєстратора покладено окремий обов’язок перевіряти наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації.
Раніше даний обов’язок також існував у межах загального припису про проведення перевірки документів на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про держреєстрацію, зупинення державної реєстрації, відмови в держреєстрації.
По-друге, були визначені додаткові підстави для закриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав), а саме: набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ; визнання прийнятим з порушенням Закону № 1952-IV та анулювання Мін’юстом рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.
Тобто законодавцем усунута прогалина, адже закриття розділу у такому випадку є логічним і необхідним.
По-третє, визначено окремою підставою для відмови у державній реєстрації встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації.
Раніше, якщо державна реєстрація порушувала санкційне законодавство, державні реєстратори застосовував існуючи підстави для відмови у державній реєстрації, наприклад, такі, як подання документів, що не відповідають вимогам, встановленим законом; подання документів, що не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення прав та їх обтяження.
По-четверте, закріплено виняток із загального правила про те, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
Так, виключення становлять випадки визнання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав прийнятим з порушенням Закону № 1952-IV та його анулювання.
По-перше, унормовано повноваження Мін’юсту щодо прийняття рішень у разі встановлення порушень при проведенні державної реєстрації прав на нерухомість і бізнесу.
Мін’юсту надано право за результатами розгляду скарги на рішення/реєстраційну дію державного реєстратора визнавати такі рішення/дії прийнятими/вчиненими з порушенням Закону № 1952-IV/Закону № 755-IV та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), реєстраційної дії (далі – рішення про анулювання), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.
При цьому, Мін’юст прийматиме зазначене рішення за наявності таких двох підстав:
а) з порушенням загальних засад державної реєстрації;
б) за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації або зупинення державної реєстрації прав;
в) всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції».
При цьому, мова не йде про формальні (несуттєві) помилки державного реєстратора, які не впливають на об’єктивність, достовірність та повноту відомостей у ДРРП/ЄДР – останньому випадку може бути прийнято рішення про застосування до державного реєстратора санкції, проте не про анулювання відповідного рішення чи реєстраційної дії державного реєстратора;
По-друге, визначено особливості державної реєстрації у випадках прийняття рішення Міністерства юстиції України та територіальних органів про анулювання рішення державного реєстратора.
У разі анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію Мін’юст забезпечуватиме відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав (внесення відомостей про скасування, набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно), а також до ЄДР у порядку, встановленому профільними Законами.
У разі анулювання рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав територіальні органи Мін’юсту забезпечуватимуть відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому Законом № 1952-IV. У такому випадку посадова особа територіального органу Мін’юсту вноситиме відомості про анулювання відповідного рішення до ДРРП та відновлюючи розгляд відповідної заяви.
По-третє, скасовано річний присічний строк на оскарження державної реєстрації прав на нерухомість.
Отже, особи, права яких порушено, зможуть оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав на нерухомість до Мін’юсту, його територіальних органів протягом 2-ох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.
Щодо скарг у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців річний присічний строк для подання скарги збережений, за винятком скарг, які подаються у зв’язку із порушенням санкційного законодавства.
По-четверте, врегульовано особливості оскарження державної реєстрації, здійсненої з порушенням санкційного законодавств, а саме, конкретизовано коло суб’єктів, які можуть подавати скаргу з таких підстав, а також особливості змісту такої скарги.
Так, рішення державного реєстратора (реєстраційні дії), прийняте (проведені) всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції», може бути оскаржене суб’єктом, який бере участь у формуванні, реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики, правоохоронними органами, а також суб’єктом, уповноваженим дорученням Кабінету Міністрів України на здійснення заходів, пов’язаних із тимчасовим управлінням активами, які підлягають стягненню в дохід держави як санкції,
По-п’яте, конкретизовані правила оформлення скарги, а саме, передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав має бути підписана або скаржником, або його представником.
А якщо скарга подається в електронній формі, то вона має бути підписана з використанням КЕП або застосуванням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри.
Відповідно до зазначених вище новел уточнені підстави для повертається скарги з огляду на її неналежне оформлення.
По-шосте, передбачено, що закінчення строку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав не є підставою для повернення скарги, відмови в її задоволенні чи залишення її без розгляду.
По-сьоме, додано такі підстави залишення скарги без розгляду по суті, як:
Перша підстава пов’язана із тим, що спір вже вирішений у судовому порядку, а друга із тим, що повноваження щодо розгляду скарг у сфері державної реєстрації були надані Мін’юсту та його територіальним органам з 01.01.2016, тож Мін’юст і його територіальні органи не має повноважень розглядати скарги на рішення, дії, бездіяльність, що малі місце до цієї дати з огляду на принцип дії закону у часі, що відповідає і усталеній правовій позиції Верховного Суду у цій категорії справ.
По-восьме, передбачено, що особа, чиї права та законні інтереси були порушені внаслідок прийняття державним реєстратором скасованого судом чи анульованого Мін’юстом рішення, має право на відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно до статті 38 Закону № 1952-IV і статті 35 Закону № 755-IV.
Окремо слід зупинитися на часових особливостей застосування цих новел.
Закон № 3103-ІХ набирав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 22.07.2023.
Якщо станом на 22.07.2023 стосовно скарги у сфері державної реєстрації Мін’юстом чи його територіальним органом не прийнято рішення, то вона розглядатиметься, а рішення за нею виконуватиметься за правилами, що діють після набрання чинності зазначеним Законом.
Рішення Міністерства юстиції України про скасування рішення державного реєстратора, реєстраційної дії, які на 22.07.2023 не були виконані, виконуються за правилами виконання рішень про анулювання, що діють після набрання чинності Законом № 3103-ІХ.
Якщо причиною невиконання зазначених рішень Мін’юсту на момент набрання чинності Законом № 3103-ІХ було обтяження, встановленого судовим рішенням, або судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, то вони виконуються після державної реєстрації припинення/скасування відповідного обтяження/заборони.
Важливо зауважити, що повноваження Мін’юсту щодо анулювання рішення/реєстраційної дії державного реєстратора поширюватимуться також на рішення/реєстраційні дії, прийняті/вчинені до набрання чинності Законом № 3103-ІХ.
Аналіз наведених законодавчих новел дає підстави для висновку, що вони, перш за все, спрямований на удосконалення механізму правового забезпечення непорушності речових прав на нерухомість і корпоративних прав з дотриманням принципів «добропорядного врядування» і «справедливого балансу» у питанні захисту таких прав, оскільки забезпечують домірність застосованих при цьому юридичних засобів їх наслідкам та характеру допущених державним реєстратором порушень.