Відповіді на основні питання
щодо процедури передачі засуджених осіб з іноземних держав в Україну для подальшого відбування покарання
За яких умов засуджену особу може бути передано з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання?
Громадяни України, засуджені на території іноземної держави, можуть бути передані в Україну для подальшого відбування покарання на умовах та у порядку, визначених Конвенцією про передачу засуджених осіб 1983 року (далі – Конвенція) або чинним двостороннім міжнародним договором між Україною та іноземною державою про передачу засуджених осіб (перелік міститься тут), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України).
Відповідно до статті 3 Конвенції та статті 606 КПК України засуджену особу може бути передано за таких умов:
Згідно з інформацією, наданою Міністерством закордонних справ України, 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв’язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території рф та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.
Крім того, за інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Укрпошти, припинено доставку поштових відправлень до/з росії з перших днів повномасштабного вторгнення. Відповідно, передача/отримання будь-яких документів до/з компетентних органів рф, у тому числі дипломатичними каналами, неможлива.
З початком збройної агресії росії проти України листування та передбачена статтею 5 Конвенції 1983 року комунікація Мін’юсту України з органами держави агресора не здійснюються, вирішення питань про передачу громадян України, засуджених в росії, для подальшого відбування покарання в Україні, в рамках механізму, передбаченого Конвенцією 1983 року, унеможливлено.
Що є підставою для розгляду питання про передачу засудженої особи для подальшого відбування покарання в Україні?
Відповідно до статті 2 Конвенції та ч. 1 ст. 605 КПК України підставою для розгляду питання про передачу засудженої особи для відбування покарання є:
Порушити питання про передачу засудженого для подальшого відбування покарання шляхом направлення запиту на передачу може як держава винесення вироку, так і держава виконання вироку.
Громадяни України, засуджені на території іноземної держави, їх родичі або законні представники можуть звертатись з відповідними клопотаннями як до Міністерства юстиції України (зразки заяв), так і до відповідного центрального органу іноземної держави.
Що робить Міністерство юстиції після порушення питання про передачу засудженої особи в Україну?
Міністерство юстиції України перевіряє дотримання умов, необхідних для прийняття рішення про передачу засудженої особи.
Для оцінки умов передачі держава винесення вироку (іноземна держава) та держава виконання вироку (Україна) обмінюються документами та інформацією, передбаченими ст. 6 Конвенції, а також можуть запросити додаткову інформацію, пов’язану з передачею засудженої особи згідно з вимогами внутрішнього законодавства держав.
У разі дотримання умов, передбачених міжнародним договором України та КПК України, а також відсутності підстав для відмови в прийнятті особи в Україну, Мін’юст приймає рішення про прийняття засудженого громадянина України та звертається із клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України до компетентного суду першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженого в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.
Що визначає український суд під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку іноземного суду у відповідність із законодавством України?
Під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України український суд дає правову кваліфікацію діянням, у вчиненні яких засуджену особу визнано винною вироком іноземного суду та визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави (ч. 3 ст. 610 КПК України).
Суд може також розглянути питання про виконання додаткового покарання, призначеного вироком суду іноземної держави, вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання (ч.ч. 5, 6 ст. 610 КПК України).
При цьому український суд не переглядає вирок, а враховує зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені у вироку, винесеному іноземним судом (ст. 11 Конвенції).
Кому належить право перегляду вироку суду іноземної держави?
Право перегляду вироку суду іноземної держави належить виключно державі винесення вироку (ст. 13 Конвенції, ч. ).
Чи може бути прийнято щодо засудженої особи рішення про помилування, амністію або пом'якшення вироку?
Відповідно до ст. 12 Конвенції кожна Сторона може прийняти рішення про помилування, амністію або пом'якшення вироку у відповідності до своєї конституції або інших законів.
Які дії Мін’юсту після винесення українським судом ухвали про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України?
Після отримання копії ухвали українського суду Мін’юст України повідомляє іноземній державі про згоду на передачу засудженої особи, направляє копію ухвали суду України (ч. 5 ст. 609 КПК України), тексти статей на яких вона ґрунтується, а також іншу інформацію, запитувану іноземною державою (зокрема інформацію про вид колонії, у якій засуджений зможе відбувати покарання у випадку передачі з іноземної держав в Україну, а також витяг із законодавства України, яке визначає умови та особливості відбування покарання у відповідному виді колонії, тощо).
Чи достатня згода української сторони на передачу засудженої особи в Україну?
Для здійснення передачі засудженої особи має бути висловлені:
- згода засудженої особи;
- згода двох держав (іноземної держави та України).
Згода держави винесення вироку є обов’язковою умовою для передачі засудженої особи в державу її громадянства для подальшого відбування покарання, порядок та підстави надання такої згоди регулюються законодавством держави винесення вироку.
Вирішення питання про передачу в Україну засудженої особи для подальшого відбування покарання без згоди уповноваженого органу іноземної держави є неможливим.
У разі відмови засудженої особи від передачі з іноземної держави в Україну для подальшого відбування покарання, розгляд питання про передачу цієї особи припиняється. новий розгляд питання про передачу засудженої особи можливий не раніше, ніж через три роки після відмови засудженої особи від передачі (ч. 8 ст. 606 КПК України).
Протягом якого часу здійснюється фактична передача засудженої особи?
Конкретний строк, протягом якого повинна бути здійснена передача засудженої особи з іноземної держави в Україну, Конвенцією та КПК України не визначений, проте він залежить від часу, необхідного для узгодження місця, часу і порядку передачі та організації передачі цієї особи в установу системи виконання покарань в Україні. Як правило, цей термін складає від двох до чотирьох місяців.
Які наслідки для засудженої особи настають на території України після її фактичної передачі?
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 611 КПК України виконання покарання в Україні стосовно переданої особи, засудженої вироком суду іноземної держави, здійснюється згідно з кримінально-виконавчим законодавством України. Щодо засудженого, переданого для відбування покарання в Україні, настають такі самі правові наслідки, як і щодо осіб, засуджених в Україні за вчинення такого ж кримінального правопорушення. До особи, переданої в Україну для подальшого відбування покарання, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, амністію або здійснено помилування у порядку, передбаченому законодавством України.
Питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відповідно до статті 81 Кримінального кодексу України може бути вирішено місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, за клопотанням органу або установи виконання покарань у відповідності до частини першої статті 539 КПК України.