Законом встановлено, що частки у спадщині кожного зі спадкоємців є рівними, окрім випадків, коли спадкодавець, склавши заповіт, сам не розподілив спадщину між ними. Спадкоємці можуть за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, або за нотаріально посвідченим договором, якщо це стосується нерухомого майна чи транспортних засобів, змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Існують два варіанти поділу (виділу) спадкового майна між спадкоємцями:
- договір про зміну розміру частки у спадщині (спадкоємці змінюють розмір спадкових часток – наприклад, один спадкоємець спадкує 1/3 частку спадщини, інший 2/3 частки спадщини);
- договір про поділ спадщини (спадкоємці визначають конкретне майно, яке може відповідати їх часткам у спадщині — наприклад, один спадкоємець спадкує квартиру, інший — житловий будинок).
Проте, не може бути посвідчений договір про поділ спадщини згідно із заповітом, в якому заповідач конкретизував розподіл свого майна між тим чи іншим спадкоємцем, та кожний спадкоємець за заповітом стає власником конкретної, вказаної в заповіті речі (одному – квартира, іншому – будинок).
Як правило, поділ спадщини здійснюється спадкоємцями відповідно до часток у спадковій масі, що належать їм згідно із законом чи заповітом. Тобто, при поділі спадкоємець отримує майно, рівне за вартістю його спадковій частці.