Сучасні тенденції розвитку нотаріату в Україні

Проголошення незалежності України як суверенної держави, прийняття Конституції України обумовлюють потребу держави в утворенні міцної та стабільної системи захисту прав та законних інтересів своїх громадян.

Нотаріат є одним з правозахисних інститутів державної гарантії дотримання законності прав та інтересів кожної людини.

Український нотаріат розвивається та перетворюється в напрямку до професійності, стабільності та фінансової незалежності.

Нотаріат в Україні, відповідно до статті 1 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року, - це система органів та посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Разом з цим формування в Україні принципово нових підходів до регулювання правовідносин, захисту прав державної, комунальної та приватної власності, - це визначення вже не охоплює весь спектр розуміння нотаріату на сучасному етапі.

Відповідальний за достовірність, нотаріус завжди є представником державної влади і, так би мовити, тримає в своїх руках частину цієї влади. Суд Європейського Співтовариства свого часу визнав, що нотаріус має "виключне право суспільної влади на основі суспільної інвеститури".

2 лютого 2004 року за № 2338 у Верховній Раді України зареєстровано проект нової редакції Закону України "Про нотаріат", внесений народними депутатами України В.В.Онопенком, Ю.А.Кармазіним, В.Л. Мусіякою, В.Р. Мойсиком.

Запропонований проект підготовлений відповідно до здобутків міжнародного, а також вітчизняного досвіду у сфері організації нотаріальної діяльності.

Метою проекту є утворення нотаріату як публічно-правового інституту з чітко окресленою формою організації та регулювання певних суспільних відносин, який покликаний забезпечувати позасудову охорону та захист прав i законних інтересів громадян, територіальних громад, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, а також держави шляхом вчинення в межах безспірних правовідносин нотаріальних дій.

При цьому слід зазначити, що з моменту прийняття 2 вересня 1993 року Верховною Радою України Закону "Про нотаріат", а це вже більше десяти років, нами напрацьовано достатній досвід стосовно встановлення більш вимогливого і в той же час виваженого підходу до організації здійснення нотаріальної діяльності та її державного регулювання.

Особливий наголос у проекті зроблено на дотримання нотаріусом принципу неупередженості при здійсненні своєї діяльності та визначенні нотаріуса як юридичного радника.

При здійсненні нотаріальної діяльності нотаріус повинен бути неупередженим та зобов’язаний сприяти особам, які до нього звертаються, у реалізації їх прав та захисті законних інтересів, роз’яснювати права та обов’язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду, а також відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України. Тобто нотаріус як особа, яка виконує функції, делеговані їй державою, шляхом надання кваліфікованих юридичних порад забезпечуватиме дотримання єдності інтересів громадян та держави.

Поданим законопроектом пропонується, за умови ствердження принципу повної матеріальної відповідальності нотаріуса за заподіяну з його вини шкоду, запровадити право притягнення нотаріуса до професійної відповідальності. Серед підстав для притягнення до відповідальності є невиконання нотаріусом своїх професійних обов’язків, передбачених цим законопроектом, безпідставна відмова у вчиненні нотаріальної дії, недотримання Правил професійної етики нотаріуса, створення перешкод працівникам органів юстиції в здійсненні ними функцій по забезпеченню державного контролю за роботою нотаріуса.

Новелою проекту є запровадження принципу колективної відповідальності нотаріальної спільноти за рахунок утвореного ними фонду відшкодування з одночасним збереженням майнової відповідальності самого нотаріуса за наслідки своєї діяльності. Зазначене положення забезпечить належний розмір відшкодування за наслідки завданої внаслідок незаконних дій або недбалості нотаріуса шкоди та підвищить рівень відповідальності кожного нотаріуса.

Враховуючи те, що нотаріальну діяльність здійснює уповноважена державою особа, якій делеговані певні повноваження на посвідчення прав, а також фактів, що мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної достовірності, проектом пропонується посилити вимоги щодо допуску до професії нотаріуса, зокрема, шляхом збільшення терміну проходження професійного стажування, складання кваліфікаційних іспитів, запровадження конкурсного відбору на право реєстрації нотаріальної діяльності тощо.

Важливу роль у розвитку професії нотаріуса має відігравати професійне, самоврядне, некомерційне об’єднання нотаріусів. Проектом обєднанню нотаріусів надано статус професійної організації, головною метою якої є об’єднання на професійній основі зусиль нотаріусів по виконанню покладених на них цим Законом обов’язків і забезпеченню прав та законних інтересів, зокрема, громадян, територіальних громад, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, а також держави від можливо неякісної або такої, що не відповідає чинному законодавству, діяльності самих нотаріусів.

Чинний Закон України "Про нотаріат" передбачає поділ нотаріусів на державних, які працюють у державних нотаріальних конторах і державних нотаріальних архівах, та нотаріусів, які займаються приватною нотаріальною діяльністю. При цьому слід наголосити, що запровадження інституту приватного нотаріату з одночасним збереженням державного був викликаний об’єктивною необхідністю, що склалася на момент прийняття закону.

По-перше, утворення самого інституту приватного нотаріату, а також створення належних умов для його функціонування - достатньо кропіткий процес, що вимагав часу для проведення відповідних організаційних заходів.

Порядок запровадження чинного Закону України "Про нотаріат" був побудований таким чином, що на першому етапі реформи приватним нотаріусом міг стати лише нотаріус, який на день набрання законом чинності працював в державній нотаріальній конторі. Інші ж особи, які висловили бажання зареєструвати приватну нотаріальну діяльність, зобов’язані були пройти стажування протягом шести місяців, скласти кваліфікаційний іспит та отримати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.

По-друге, збереження системи державних нотаріальних контор було обумовлено відсутністю станом на 1993 рік єдиної інформаційної мережі, яка утримувала б інформацію щодо накладених заборон відчуження нерухомого майна та заведених спадкових справ. Ці обставини унеможливлювали забезпечення належного захисту прав осіб, що зверталися за оформленням своїх спадкових прав.

Разом з цим, уже з 1997 року в системі нотаріату утворений і діє Єдиний реєстр заборон відчуження нерухомого майна. Враховуючи це, відповідно до Указу Президента України від 23.08.1998 "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні", прийнятого в порядку пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, приватні нотаріуси набули право посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти всі інші нотаріальні дії, які вчиняються державними нотаріусами, за винятком видачі свідоцтва про право на спадщину та вжиття заходів до охорони спадкового майна.

З 2000 року утворений та діє Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ, у зв’язку з чим відпала необхідність у збереженні виключних повноважень по вчиненню таких нотаріальних дій лише за державними нотаріусами. Тобто з прийняттям нового Закону "Про нотаріат" особа, яка має намір оформити свої спадкові права, матиме можливість звернутися до будь-якого нотаріуса за власним вибором в порядку, встановленому цивільним та нотаріальним законодавством.

На сьогоднішній день, враховуючи законодавчу неврегульованість питання наділення приватних нотаріусів повноваженнями по оформленню спадкових прав, у зацікавлених осіб виникають певні труднощі у зв’язку з їх посвідченням . В першу чергу це пов’язано з небажанням нотаріусів працювати в державних нотаріальних конторах у зв’язку з низькою заробітною платою та великим обсягом виконуваної ними роботи, зокрема, при оформленні спадкових прав. За даними статистичної звітності за 2003 рік, у 10 районах, зокрема в Автономній Республіці Крим, Одеській та Івано-Франківській областях, відсутні державні нотаріуси . Ця обставина викликає обгрунтоване невдоволення громадян і змушує їх звертатися до державних нотаріусів сусідніх районів, на яких відповідно до наказів регіональних управлінь юстиції покладено обов’язок по обслуговуванню таких районів, що, в свою чергу, збільшує навантаження на нотаріусів.

Важливим аргументом на користь вільного нотаріату є самофінансування нотаріусами своєї нотаріальної діяльності, а також можливість утворення ними додаткових робочих місць. Так, за минулий рік, не отримуючи від бюджету коштів на своє утримання, приватними нотаріусами перераховано до бюджету у вигляді податків та інших обов’язкових платежів суму понад 61 млн.грн., до Пенсійного фонду України сплачено більше 23 млн.грн., а також утворено 1201 додаткове робоче місце. В свою чергу, на утримання державних нотаріальних контор за цей же період з бюджету виділено 9,9 млн. грн.

На жаль, ще існує думка, що з ліквідацією державних нотаріусів зникне "конкуренція" між нотаріусами. Слід наголосити, що поділ нотаріусів на державних та приватних не є градацією по якості надання ними правової допомоги. Хибною є думка щодо визнання документів, оформлених державними нотаріусами, більш якісними, або такими, що мають більшу юридичну силу, у порівнянні з аналогічними діями приватних нотаріусів.

Між державними та приватними нотаріусами ніколи не існувало "конкуренції" у зв’язку з тим, що і державний, і приватний нотаріуси вчиняють нотаріальні дії відповідно до вимог закону з прикладенням печатки з зображенням Державного Герба України. Документи, оформлені державними та приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

Ще одним аргументом прихильників передчасності ліквідації державних нотаріальних контор є недостатній контроль з боку держави за діяльністю приватних нотаріусів, а тому їх "надмірна свобода".

Задля заперечення такої думки необхідним є розгляд взаємодії органів юстиції та нотаріусів.

Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30.12.1997(із змінами та доповненнями), Міністерство є центральним органом виконавчої влади, який організовує здійснення державної правової політики, сприяє розвитку юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб, в тому числі має ряд повноважень щодо організації роботи установ нотаріату та удосконалення їх діяльності.

Розглядаючи питання взаємодії нотаріусів та Міністерства і його місцевих органів, слід виходити зі статусу самого нотаріуса.

Нотаріус як незалежний носій публічної посади є незалежним від державної влади, з іншого боку, державна влада виконує по відношенню до нотаріуса певні функції.

Умовно їх можна поділити на декілька аспектів.

Першим таким аспектом є організаційний.

Він полягає у функціях Міністерства та його органів на місцях щодо відкриття та ліквідації державних нотаріальних контор та державних нотаріальних архівів, затвердження їх мережі та штатів, призначення та звільнення з посад державних нотаріусів, фінансування, матеріально-технічного забезпечення та керівництва цими установами.

Виконання таких повноважень, наданих Законом Міністерству юстиції України, є цілком обгрунтованим, оскільки ці установи в даний час входять до системи органів юстиції.

Що стосується приватних нотаріусів, то з 1994 року вони є самостійними суб’єктами нотаріальної діяльності з точки зору її фінансової та організаційної побудови.

Однак і стосовно них Міністерство здійснює ряд організаційних функцій в рамках забезпечення державного контролю: встановлює вимоги до організації робочого місця приватного нотаріуса, визначає нотаріальні округи, кількість посад приватних нотаріусів в цих округах, затверджує зразки гербових печаток приватних нотаріусів та порядок їх виготовлення тощо.

Іншим аспектом є нормативно-методичний.

Основним обов’язком нотаріуса є здійснення своїх професійних обов’язків відповідно до вимог чинного законодавства, яке останнім часом має тенденцію до динамічних змін. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус повинен повною мірою володіти знаннями у всьому масиві законодавства, вміти професійно та якісно застосовувати їх на практиці. Відповідно, в цій роботі на органи юстиції покладається обов’язок методичної допомоги нотаріусу.

Сьогодні цей обов’язок полягає у проведенні методичних семінарів, нарад, обміні досвідом, узагальненні нотаріальної практики, наданні методичних роз’яснень щодо застосування окремих положень чинного законодавства тощо.

У свою чергу, виконуючи повноваження щодо покращання діяльності установ нотаріату, Міністерство юстиції здійснює нормативне забезпечення та проведення експертиз проектів актів законодавства, що регулюють діяльність нотаріату.

Основною метою цієї роботи є приведення українського законодавства у відповідність до законодавства країн, що входять до континентальної системи права, яка передбачає обов’язкову участь нотаріуса при укладанні угод, що мають принципове правове та особисте значення для учасників правового обігу з наслідками правового та економічного характеру.

І останнім є контрольний аспект.

Цей аспект роботи знаходить свій вираз, у першу чергу, в забезпеченні контролю за законністю діяльності нотаріусів. Нотаріус, який є учасником " профілактичного правосуддя", метою якого є попередження виникнення судового спору, сприяє справедливому, надійному і мирному врегулюванню цивільних правовідносин. Тобто він діє в тих галузях права, які відносяться до добровільної, договірної юрисдикції. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус встановлює права та обов’язки учасників нотаріального процесу, посвідчені нотаріусом документи переважно мають довготривалий характер та виключне значення для надійного захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних оіб.

Задля уникнення можливих порушень закону при виконанні нотаріусом своїх обов’язків важливим є збереження державного регулювання нотаріальної діяльності.

Однак здійснення контрольних функцій органів юстиції відносно порядку вчинення нотаріусами нотаріальних дій, виходячи з того, що останній є самостійним суб’єктом в системі правозастосування, повинно носити, перш за все, профілактичний та попереджувальний характер і мати на меті забезпечення захисту інтересів осіб, які звертаються до нотаріуса.

Крім того, контрольні функції органів юстиції здійснюються також і в інтересах самого нотаріуса, оскільки виявлення характерних помилок при вчиненні нотаріальних дій запобігає уникненню їх в майбутньому і, як наслідок, виключає в перспективі можливість пред’явлення нотаріусу вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок його незаконних дій або недбалості.

В окремих випадках, зокрема при виявленні недостатньої кваліфікації нотаріуса, шкоди, завданої ним інтересам осіб, які до нього зверталися, тощо наслідками контрольної функції органів юстиції є розгляд питання про неможливість подальшого здійснення таким нотаріусом нотаріальної діяльності та анулювання виданого йому свідоцтва про право на заняття цією діяльністю.

Зазначені повноваження є дієвими на сьогоднішній день в межах існуючого правового поля.

Що стосується перспектив розвитку нотаріату, то вони, на нашу думку, повинні бути нерозривно пов’язані з посиленням ролі державного регулювання нотаріальної діяльності, яке визначається як один з основних принципів діяльності нотаріату.

Враховуючи наведене, теза щодо "надмірної свободи" приватних нотаріусів є бездоказовою.

Виважене та поетапне реформування системи нотаріату надало можливість переконатися у правильності вибору шляхів становлення професії, підвищення її авторитету та довіри до нотаріуса з боку суспільства.

Ілюстрацією цієї тези є постійно зростаюча за останні роки кількість звернень фізичних та юридичних осіб до нотаріусів за вчиненням нотаріальних дій та отриманням правової допомоги.

Станом на 1 січня 2003 року в Україні працюють 1332 державних та 2598 приватних нотаріусів, якими вчинено більше 15,5 млн. нотаріальних дій. У цілому правову допомогу нотаріусами надано більше 20 млн. громадян.

Отже, ми переконані в тому, що на сьогоднішній день є всі підстави для прийняття нової редакції Закону "Про нотаріат", і саме законопроект, внесений народними депутатами України В.Онопенком, Ю.Кармазіним, В.Мусіякою та В. Мойсиком, стане епіцентром єдності всіх нотаріусів, зусилля яких будуть направлені на підтримку депутатської ініціативи.

Заступник директора
Департаменту у справах
цивільного стану громадян
та нотаріату – начальник
Управління нотаріату та
реєстрації адвокатських об’єднань Наталія Володимирівна Круковес