Податкове законодавство України є одним із самих складних в правовій системі України. Також, спостерігається тенденція щодо його нестабільності.
Зрозумілість норм та положень податкового законодавства є необхідною передумовою його життєздатності та прийняття до застосування всіма суб’єктами відносин, що виникають в процесі оподаткування.
Через складність та незрозумілість податкового законодавства у платників під час сплати податків досить часто виникає необхідність в отриманні податкових роз’яснень від контролюючих органів.
За результатами узагальнення запитів з питань оподаткування, які проводяться контролюючими органами, центральний (керівний) орган контролюючого органу видає узагальнююче податкове роз’яснення.
При цьому, податкове роз’яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур.
Узагальнюючими податковими роз’ясненнями мають право користуватися усі платники податків при обрахуванні суми податкових зобов’язань та під час проведення ними апеляційних процедур.
Податкові роз’яснення, надані контролюючими органами в межах повноважень визначених законодавством, відіграють важливу та суттєву роль для правильного розуміння прав та обов’язків платників податків.
Разом з цим, податкові роз’яснення не є нормативно-правовими актами, тому не повинні встановлювати нових правових норм і створювати юридичних наслідків.
Проте, досить часто в податкових роз’ясненнях, які надаються контролюючими органами, містяться нові правові норми, що суперечать чинному законодавству.
Практика застосування положень статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» показала, що нечіткість у визначенні правової природи податкових роз’яснень та регламентації питання надання податкових роз’яснень призводить до створення протиріч та неузгодженостей між платниками податків та контролюючими органами.
Найбільший негативний вплив вказана проблема справляє на юридичних осіб, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичних осіб, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції за порушення податкового законодавства.
Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Підпунктом «г» підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкове роз’яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз’ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз’яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз’ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз’яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз’ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз’яснення не має сили нормативно-правового акта.
Крім того, підпунктом «е» підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 вказаного Закону визначено, що центральний (керівний) орган контролюючого органу проводить періодичне узагальнення податкових питань, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов’язань, та затверджує узагальнюючі податкові роз’яснення, які підлягають оприлюдненню з дотриманням правил комерційної та банківської таємниці.
Вищезазначені положення надають право контролюючим органам надавати офіційне розуміння окремих положень податкового законодавства (податкові роз’яснення) у межах їх компетенції без погодження з іншими державними органами, відповідальними за забезпечення єдиної державної податкової та регуляторної політики, що часто призводить до виникнення нових правових норм в супереч діючому законодавству, що сприяє виникненню порушень інтересів платників податків.
Враховуючи викладене, запровадження дієвого механізму роз’яснення податкового законодавства для забезпечення дотримання прав платників податків потребує запровадження положень, згідно з якими податкове роз’яснення не може встановлювати нових правових норм. Вказане доповнення дозволить уникнути запровадження контролюючими органами нових правових норм при наданні податкових роз’яснень.
Також, узагальнююче податкове роз’яснення, яке затверджується центральним (керівним) органом контролюючого органу, слід погоджувати з Міністерством фінансів України, а також Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва в частині податкових роз’яснень стосовно оподаткування суб’єктів господарювання.
Такі пропозиції, на нашу думку, слід врахувати при розробці проекту Податкового кодексу України.
Ригун Н.В.,
головний спеціаліст відділу з питань
зовнішньоекономічного законодавства
Департаменту фінансового законодавства