Шлюб – основа сім’ї

Ще давньогрецький мислитель Платон зазначав, що у добре влаштованій державі першими законами повинні бути ті, які регулюють шлюб. І це цілком закономірно, адже ні людина, ні сім’я не можуть існувати в суспільстві самі по собі. А найважливішою передумовою виникнення сім’ї, її основою є шлюб.

Конституцією України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. З цього приводу не можна не згадати слова Л. Анспахера: „Шлюб являє собою відносини між чоловіком і жінкою, де незалежність обох сторін однакова, залежність – обопільна, а обов’язки – взаємні".

Статтею 21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Шлюбна форма організації сімейного життя завжди була і продовжує залишатися основною, бажаною, домінуючою. Притягальна сила державної реєстрації шлюбу – правова, психологічна, морально-етична – зберігає свою цінність. За допомогою державної реєстрації шлюбу перевіряється дотримання нареченими законів шлюбу. Статистика шлюбів дає можливість спостерігати демографічні процеси, виробляти засоби впливу на них з боку держави.

На відміну від Кодексу про шлюб та сім’ю України новим Сімейним кодексом передбачено, що заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором, тоді як раніше заяву можна було подати за місцем проживання нареченого, нареченої або їх батьків.

Заява про реєстрацію шлюбу подається особисто жінкою та чоловіком.

Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. При цьому треба мати на увазі, що повноваження представника на подання такої заяви теж мають бути нотаріально засвідчені.

Це також є новелою Сімейного кодексу, оскільки до 01.01.2004 подання такої заяви через представника не допускалось.

Орган реєстрації актів цивільного стану зобов’язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов’язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховування перешкод до реєстрації шлюбу.

Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

При поданні заяви особи, які бажають зареєструвати шлюб, зобов’язані пред’явити паспорти або паспортні документи, а також документ про припинення попереднього шлюбу (якщо вони мали місце), а саме: свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя, судове рішення або висновок відділу реєстрації актів цивільного стану про визнання шлюбу недійсним.

Існують певні перешкоди для укладення шлюбу. Ними є:

• перебування в іншому шлюбі (тобто для укладення шлюбу необхідно або припинити попередній шлюб, або не перебувати у шлюбі);
• наявність між особами, які бажають одружитися, родинних зв’язків прямої лінії споріднення. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра, двоюрідні брат та сестра, а також рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;
• наявність між особами, що бажають укласти шлюб, відносин усиновлення. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина. Такий шлюб може бути зареєстрований лише в разі скасування усиновлення. В той же час, за рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним;
• недієздатність осіб (або особи), які бажають укласти шлюб. У разі укладення шлюбу з особою, яка визнана в установленому законом порядку недієздатною, такий шлюб визнається недійсним.

Умовами вступу в шлюб є взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу, досягнення на день реєстрації шлюбу шлюбного віку та відсутність перешкод до укладення шлюбу.

Для жінки шлюбний вік становить 17 років, для чоловіка – 18 років. Однак Кодексом передбачено, що за заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Шлюб реєструється у приміщенні державного органу реєстрації актів цивільного стану.

За заявою наречених реєстрація шлюбу в урочистій обстановці може бути проведена в іншому місці, наприклад за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану. Це стосується і осіб, які знаходяться в місцях позбавлення волі: працівники відділів реєстрації актів цивільного стану виїжджають туди для реєстрації їх шлюбу.

Щодо часу реєстрації шлюбу, то вона відбувається після спливу одного місяця від дня подання особами відповідної заяви.

За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу раніше цього строку. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо існує безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання заяви. Якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більше як на три місяці. Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до суду.

Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

Документом, що підтверджує реєстрацію шлюбу, є свідоцтво про шлюб, яке видається органом реєстрації актів цивільного стану.