У Київській області розпочалися навчання військових капеланів

Вже майже рік як діє Закон України «Про Службу військового капеланства», а тепер перша група військових капеланів проходить спеціальні навчання, в умовах, наближених до бойових. 

Навчання відбулися на полігоні у Київській області. Оскільки капелани не мають права стріляти, вони вивчають загальноармійські поняття, виконання офіцерських обов’язків, тактичну медицину і види озброєнь.

Коли говорять про перехід до стандартів НАТО, і відновлення інституту капеланства – це один із дуже чітких стандартів. Військові капелани у країнах Північноатлантичного альянсу займають одне із важливих місць, бо турбуються про людину у військовому однострої.

Капеланом може бути громадянин України з вищою богословською освітою, який є священнослужителем зареєстрованої в Україні церкви чи релігійної організації та який отримав мандат від власної церкви на право здійснювати капеланську діяльність. 

Зазначається, що капелани є військовослужбовцями та мають відповідні соціальні гарантії. Вони також відповідають за здійснення задоволення духовно-релігійних потреб особового складу.

Військові капелани не отримують зброї та боєприпасів, а також не можуть бути залучені до чергувань, нарядів, проведення службових розслідувань.

Варто знати:

1) Служба військового капеланства – окрема структура у складі Збройних сил України Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, що складається з органів управління Служби військового капеланства та військових капеланів, і створена з метою організації заходів задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців і членів їх сімей у мирний і воєнний час.

2) квота конфесійного представництва військових капеланів – співвідношення кількості військових капеланів окремої конфесії до загальної кількості військових капеланів у відповідній службі.

3) духовно-релігійні потреби – усвідомлені індивідом необхідності ідеальних внутрішньо спонукальних мотивів діяльності, особистого розвитку та соціальної взаємодії, що проявляються в релігійних поглядах, уявленнях, почуттях, практиках і обрядових дійствах;

4) задоволення духовно-релігійних потреб – це система заходів, спрямованих на забезпечення конституційного права військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань і членів їхніх сімей на свободу світогляду та віросповідання шляхом здійснення душпастирської опіки, релігійнопросвітницької роботи, соціально-доброчинної діяльності та консультування командування з релігійних питань;

5) військовий капелан – військовослужбовець, який є священнослужителем зареєстрованої в Україні церкви чи релігійної організації, що отримав від керівного центру власної конфесії мандат на право до здійснення капеланської діяльності та у складі Служби військового капеланства здійснює капеланську діяльність у підрозділах Збройних Силах України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України та інших утворених відповідно до Законів України військових формуваннях на підставах та в порядку, передбачених цим Законом, на посадах офіцерського складу та відноситься до духовного персоналу;

6) капеланська діяльність – діяльність, яку здійснюють військові капелани, з метою реалізації конституційного права військовослужбовців і членів їхніх сімей на свободу світогляду та віросповідання шляхом задоволення їх духовно-релігійних потреб;

7) душпастирська опіка – це напрямок капеланської діяльності, спрямований на забезпечення релігійної, етичної, моральної, духовної підтримки, на сприяння формуванню особистої стійкості та належного духовного стану особового складу;

8) релігійно-просвітницька робота – напрямок капеланської діяльності, спрямований на ознайомлення військовослужбовців із основами релігійного світогляду, з етичними засадами військової служби та громадянського обов’язку захисту держави, на виховання в особового складу духу патріотизму, братерства та взаємоповаги;

9) соціально-доброчинна діяльність – напрямок капеланської діяльності, спрямований на турботу про соціальні потреби військовослужбовців і налагодження партнерських відносин із представниками релігійних, благодійних (волонтерських), громадських організацій з метою надання всебічної підтримки, забезпечення турботливого ставлення до військовослужбовців та членів їх сімей;

10) консультування військового командування з релігійних питань – напрямок капеланської діяльності з надання командуванню фахової інформації, що стосується впливу духовно-релігійних чинників на виконання визначених завдань, пропозицій і консультацій щодо організації заходів задоволення духовно-релігійних потреб особового складу та інформування командування щодо релігійної обстановки в підрозділі та релігійної ситуації у пункті постійної дислокації і в районі виконання завдань за призначенням;

11) мандат на право до здійснення капеланської діяльності – дозвільний документ державного зразка, виданий керівним центром церкви чи релігійної організації на сформований визначеним центральним органом виконавчої влади запит щодо організації заходів задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців, який надає священнослужителеві право до здійснення капеланської діяльності від імені власної конфесії у Збройних Силах України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України та інших військових формуваннях;

12) уповноважений від релігійної організації – визначений керівним центром церкви чи релігійної організації священнослужитель, який здійснює співпрацю зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України та іншими військовими формуваннями у сфері організації заходів задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців і членів їх сімей.