Інвестиційні арбітражі залишаються досить новою сферою в українській юридичній практиці — масово вони почали з'являтись лише в останні 5–6 років. Та навіть такий порівняно невеликий досвід для України у цій сфері вже приніс свої результати. Один із найяскравіших – рішення з приводу юрисдикції у справі «Littop Enterprises та інші проти України» щодо «Укрнафти», коли акціонери компанії хотіли стягнути з держави Україна 6 млрд доларів. «Станом на сьогодні ми не знаємо, чи будуть позивачі оскаржувати це рішення до апеляційного суду Стокгольму, але наразі у нас є рішення арбітражу, в якому встановлено на трьох різних підставах, що в арбітражу не було юрисдикції розглядати цю справу. Взагалі треба розуміти, що арбітраж характерний тим, що в ньому дуже рідко перемога однієї зі сторін буває повною. І те, що в нас така вийшла – це неабияка подія», – про це розповів заступник Міністра юстиції – Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Іван Ліщина в інтерв’ю виданню «Юридична газета».
Щодо залучення до цієї та інших арбітражних справ іноземних юридичних компаній, Іван Ліщина пояснив, що під час закупівлі юрпослуг серед вимог до претендентів – наявність фірми у відповідних арбітражних рейтингах Лондона, Парижа і Нью-Йорка. «Ми наймаємо, в першу чергу, міжнародні юридичні компанії. Адже серед вітчизняних немає тих, які б були в арбітражних рейтингах Лондона, Парижа і Нью-Йорка, тому їх послуги ми напряму замовляти не будемо. Відверто кажучи, в Україні просто немає національних юридичних компаній, які здатні самостійно витягнути великий інвестиційний арбітраж. Вони можуть виступати національними радниками, які будуть залучені міжнародними компаніями в якості субконтракторів, але самостійно не мають достатньої експертизи та людських ресурсів», – пояснив профільний заступник Міністра юстиції.
За його словами, є напрацювання щодо створення в Мін’юсті національних радників, спеціалістів у галузі арбітражу. «Коли нам закидають, що ми хочемо у своєму відомстві створити юридичну фірму, це не означає, що ми хочемо позбавитись іноземних радників. Це неможливо, бодай на цьому етапі. Але обмежити застосування українських радників — так, є така ідея. Ми будемо «переманювати» спеціалістів з юридичних фірм. Звісно, зарплата у них не буде конкурентною, але з іншого боку, можливість отримати досвід роботи над великою кількістю кейсів не можна порівняти з роботою в національних юридичних фірмах, де буває 1–2 великі кейси з арбітражу на рік. Тому спеціаліст, який тут пропрацює 3–5 років, буде на декілька голів вищий за колег, котрі працюють на національному ринку», – переконаний Іван Ліщина.