Коли розпочнеться конфіскація активів росіян, які потрапили під санкції РНБО, як російські бізнесмени ховають своє українське майно, чи варто чекати на репарації рф та як просувається створення трибуналу над військовим і політичним керівництвом росії? Про все це розповів Міністр юстиції України Денис Малюська в інтервʼю для видання «Forbes».
30 вересня РНБО ухвалила нові санкції проти росіян, зокрема олігархів, чиновників та промислових компаній. Після того як перелік указом затвердить Президент, до процесу долучиться Міністерство юстиції.
«Коли йдеться про санкції та конфіскацію, треба враховувати три типи аргументів. Політичний – зрозумілий: суспільство вимагає конфіскації активів у росіян, що під час війни виглядає логічним. Юридичний – складніший. Коли ми конфіскували активи Сбербанку та Промінвестбанку, то тут же отримали звернення від їх власників у міжнародний арбітраж. Це ризик не лише з погляду необхідності наймати юристів, щоб захищатися у міжнародних судах, а й у сенсі процедури. Якщо в іноземного правосуддя виникнуть до неї питання, це матиме глибокі наслідки. Економічний аргумент – що робити з активами після конфіскації та чи здатна держава ефективно керувати ними. Це не сфера Мінʼюсту, але про це також треба думати», – уточнює Денис Малюська.
Як зазначає Міністр, середня підготовка справи триває кілька місяців і рішення ВАКС по попереднім справам не впливає на швидкість опрацювання послідуючих справ. Головне – встановити одразу максимально широке коло активів та підготувати бездоганну доказову базу, – без цього є великі ризики отримати відмову у позові.
«Справи, які повʼязані з політичними фігурами – найскладніші, бо вони почали ховати свої активи ще бувши при владі. Причому часто переписували їх не на номінальних осіб, а на реальних, іноді навіть поважних бізнесменів. І це ускладнює доказовий процес», - зауважив Міністр юстиції.
Основною проблемою з якою стикаються щодо конфіскації майна підсанкційних росіян є те, що багатьма цими активами володіють номінальні власники і побудувати ланцюжок від них до реальних бенефіціарів вкрай складно.
«Це завжди складне завдання. Щоб довести, що умовний «Сидоренко» насправді є «Ротенбергом», потрібна скоріше розвідувальна інформація. Зараз потенціал розвідки більше зосереджений на воєнних цілях», – зазначає Денис Малюська.
Коментуючи питання повʼязані з просуванням міжнародного процесу щодо російських репарацій, Міністр зауважує, що це дуже складний юридичний механізм. Йдеться про три блоки активів: суверенні активи рф, активи російських державних компаній і активи олігархів та приватного бізнесу. Саме активи олігархів і приватного бізнесу, з юридичної точки зору, найскладніший процес, саме по ньому зараз не має єдиного рішення серед європейських країн.
«Суверенні активи рф – найбільш реальний кейс. Бо на них не розповсюджується ні Magna Carta, ні конституції різних юрисдикцій, які захищають приватну власність. Перепона – суверенний імунітет, за яким одна держава не може відібрати активи іншої без її згоди. Ми пропонуємо встановити додаткове обмеження – суверенний імунітет не стосується репарацій держави-агресора. Це буде зафіксовано у міжнародному договорі», – уточнює Міністр юстиції.
Наразі у Європейському суді з прав людини розглядають три позови від України. Перший та головний позов – щодо агресії рф. Інші два – щодо агресії рф на Донбасі та у Криму. Окрема справа – про політичні вбивства рф. Але, варто зазначити, що це довготривалий процес, і на компенсацію у найближчі роки очікувати не варто.
Як наголошує Денис Малюська, процес міжнародного трибуналу можливо є складнішим, аніж стягнення репарацій з рф, адже історично всі трибунали створювалися за рішенням Радбезу ООН. А оскільки у рф є право вето у Радбезі, вона буде блокувати це рішення. Інший шлях – знову ж, через укладання міжнародного договору.