Чому досі існують хибні уявлення про ролі у суспільстві, та як це впливає на формування стереотипів про «чоловічі» та «жіночі» професії? Якою є роль держави та інформаційної політики у викоріненні таких стереотипів? Де доступ до професії є більш досяжним – у державному чи приватному секторі? Що таке гендерно-правова експертиза та як вона впливає на якість законів в контексті дотримання гендерної рівності? Яку роль відіграють спеціальні комісії щодо розслідування сексуальних домагань та що робити, якщо ви зазнали таких домагань на роботі? Про це і не тільки у випуску відеоподкасту «Інтегруючись в ЄС: розмови про гендерну рівність» розповіла заступниця Міністра юстиції з питань європейської інтеграції Людмила Сугак.
Людмила Сугак підкреслила, що сексуальні домагання та гендерно зумовлене насильство — теми, які й досі залишаються чутливими для українського суспільства. Зокрема й коли йдеться про домагання і насильство на робочому місці.
«У першу чергу, в цьому питанні починати працювати не з робочого місця, а з виховання зі школи. Я вважаю, що норма права і норма моралі повинні йти паралельно. Люди мають обирати добро і не обирати зло не тому, що воно каране, а тому, що воно зло. Коли дітей зі школи будуть вчити тому, що таке порушення прав іншої людини, що таке етика і моральність, ми будемо мати значно менше проблем в дорослому віці, в інститутах. І, безумовно, на робочих місцях».
Заступниця Міністра юстиції також дала поради щодо того, як слід діяти у випадку, якщо ви стикнулися з сексуальними домаганнями в колективі — чи то державний сектор, чи то приватна компанія. Перш за все, слід повідомити про це свого безпосереднього керівника, каже вона, адже керівник має припинити подібні дії. У випадку, якщо цього недостатньо, або ж ситуація надто складна, потрібно звертатися до уповноважених органів. Те ж саме стосується і ситуацій, коли ви стали свідком домагань на робочому місці.
«Ваша колега може мати страх, їй може бути незручно про це говорити, але для цього і є колектив, який має розуміти, що ось тут, у конкретній ситуації порушується закон», — зазначила Людмила Сугак.
Вона порадила жінкам цікавитися своїми правами та не боятися їх відстоювати. Закон захищає жінок і чоловіків на однаковому рівні, але про це треба інформувати.
Людмила Сугак також навела приклад, як працюють з такими темами сьогодні європейські держави. Так, неприпустимість таких дій як сексуальне насильство, гендерна дискримінація та домагання має бути закріплена на рівні законодавства. Кожна держава-член ЄС на національному рівні має впроваджувати підходи та методи боротьби з такими проблемами.
«У багатьох країнах, наприклад, існують просвітницькі кампанії, коли в школах дівчатка мають розказувати, що прийнятно, а що ні. Жінка має бути поінформована про свої права, — навела приклад Людмила Сугак. — Крім того, на робочих місцях як у державних, так і у приватних установах створюються спеціальні комісії, які проводять розслідування і моніторинг таких кейсів. Призначаються уповноважені особи, які здійснюють моніторинг за дотриманням законодавства в цьому напрямі».
В Україні подібні комісії наразі не працюють. Проте сьогодні, в час, коли в країні триває війна, такі питання стоять дуже гостро. І над їх вирішенням мають працювати і державні інституції, і правоохоронні органи, і професійна спільнота — тобто саме середовище, яке буде інформувати жінок про їхні права, наголосила Людмила Сугак.
Проєкт реалізується Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем» завдяки підтримці Європейського Союзу в рамках проєкту «Мережа гендерних аналітичних центрів: посилення спроможності задля розробки передових політик, оцінки впливу, стратегічної адвокації та сфокусованих комунікацій щодо політик», що впроваджується Українським Жіночим Фондом у партнерстві з Офісом Віцепремʼєр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Офісом Урядової уповноваженої з питань гендерної політики.