Забезпечення ефективного функціонування пробації на рівні держави є важливим аспектом для України, яка має зобов’язання перед міжнародними партнерами. Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини Маргарита Сокоренко під час виступу на міжнародній науково-практичній конференції «Реформа пробації: можливість обрати майбутнє» розповіла учасникам заходу, що в процесі набуття статусу повноправного члена Європейського Союзу «ми маємо пам’ятати про значущість інституту пробації, оскільки саме в частині виконання рішень ЄСПЛ, ухвалених проти нашої держави, ми знаходимось під посиленим наглядом Комітету міністрів Ради Європи». Мова йдеться про справи щодо України за статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція), сфера застосування якої включає усі випадки перебування особи під контролем держави, зокрема перебування під вартою у місцях попереднього ув’язнення або в установах виконання покарань.
Під час заходу Маргарита Сокоренко окреслила питання, які пов’язані з інститутом пробації, яка є альтернативним методом покарання через призму Конвенції.
Відповідно до практик Європейського суду з прав людини стаття 3 Конвенції («Заборона катування») втілює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Ця стаття містить абсолютну заборону катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання, незалежно від обставин або поведінки потерпілого. Вона є імперативною нормою, що не передбачає винятків. За словами пані Сокоренко, питання дотримання прав людини, включно з правами засуджених та осіб, які притягнуті до кримінальної відповідальності, є структурною проблемою в контексті забезпечення умов тримання під вартою в Україні. Це є одна з категорій справ, які перебувають на постійному розгляді ЄСПЛ.
Щодо необхідності запровадження пробації в Україні Маргарита Сокоренко додала: «З огляду на велику кількість випадків та скарг щодо неналежних умов тримання, ми маємо значну кількість рішень Суду у справах проти України. Це ті справи, в яких ЄСПЛ встановив порушення статті 3 Конвенції — вони утворюють одну з найбільших категорій справ. У пілотному рішенні у справі «Сукачов проти України» ЄСПЛ зазначив, що більшість справ цієї категорії стосувалися проблем переповненості та різних інших повторюваних проблем, пов’язаних з побутовими умовами тримання під вартою. Про вказану проблему ми постійно говоримо на національному та міжнародному рівні. Саме тому як відповідь на вказані проблеми було прийнято комплексну Стратегію реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року». Справи проти України, що стосуються порушень Конвенції щодо неналежних умов тримання у місцях попереднього ув’язнення та в установах виконання покарань, належать до групи справ «Невмержицький/Яковенко/Мельник проти України» та «Сукачов проти України».
Також спікерка додала, що Комітет міністрів постійно підкреслює термінову необхідність продовження здійснення органами державної влади роботи над ухваленням комплексної довгострокової стратегії, здатної призвести до вирішення цієї структурної проблеми з чіткими та обов’язковими строками вжиття відповідних заходів і наданням необхідних ресурсів. «І дуже важливо, що Комітет міністрів Ради Європи постійно наголошує, що українська влада повинна докласти максимальних зусиль для вирішення проблеми переповненості в’язниць та поліпшення матеріальних умов утримання. Наприклад, шляхом впровадження низки альтернатив ув’язненню і застосування, власне, пробації. Мова йдеться не тільки про розгляд в рамках виконання рішень Європейського суду з прав людини — водночас Комітет надав певні рекомендації державам-членам Ради Європи щодо того, як боротися із переповненістю в’язниць та зростанням чисельності ув’язнених», — додала Уповноважена. Крім того підкреслювалося, що позбавлення волі слід розглядати лише як крайній захід, який передбачено за вчинення серйозних правопорушень. Так, за умови, коли інші санкції будуть недостатніми, реалізація інституту пробації має стати ефективним механізмом з виконання рішень ЄСПЛ. Необхідно передбачити відповідний набір громадських санкцій та заходів, диференційованих відповідно до тяжкості, а також варто заохочувати прокурорів та суддів використовувати їх якомога ширше.
Маргарита Сокоренко зауважила, що Закон України № 3342-IX «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» спрямований на подолання вищевказаної проблеми: «Існує необхідність в тому, щоб зменшити винесення вироків, пов’язаних з довгостроковим позбавленням волі, які лягають важким тягарем на пенітенціарну систему, і замінити громадські санкції та заходи на вироки з короткостроковим позбавленням волі. Отже, пробація, в основі якої лежить людиноцентричний та індивідуалізований підхід, має стати певним рішенням при подоланні структурних проблем в частині виконання рішень ЄСПЛ».
Конференція проводилась Міністерством юстиції України, Державною установою «Центр пробації» та Пенітенціарною академією України за підтримки EU Project Pravo-Justice