В умовах дефіциту суддівських кадрів усталена традиція українців звертатися з будь-якого спору до суду призвела до перевантаженості цих установ, що у свою чергу негативно впливає на оперативність та якість розгляду справ, а також на кількість невирішених судових справ. Так, наприклад, лише у 2020 році при кількості суддів 4991 до місцевих та апеляційних судів надійшло на розгляд майже 3675900 справ і матеріалів. За перше півріччя 2021 року ситуація з кадрами дещо покращилась, проте й досі вакантними залишаються 1977 суддівських посад. Про це розповів директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Олександр Олійник у третій публікації циклу статей про найбільш значимі розробки Директорату. Найкращою ж альтернативою покращення доступу до правосуддя та зменшення навантаження на суди, за його словами, є застосування інших способів вирішення спорів, зокрема, процедури медіації.
«Медіація є одним із найпопулярніших альтернативних способів врегулювання спорів (конфліктів) у розвинених країнах світу, що допомагає сторонам конфлікту за допомогою медіатора налагодити комунікацію та обрати той варіант рішення, який задовольнить інтереси і потреби обох учасників спору. Такий варіант вирішення конфлікту дає можливість знизити рівень напруження, усвідомити наслідки рішення, а також надає сторонам відчуття справедливості та внутрішнього задоволення від процесу медіації», – пояснив Олександр Олійник.
Слід відмітити, що передумови для введення інституту медіації передбачені Конституцією України. Зокрема, статтею 124 регламентовано, що законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору. Крім того, процесуальним законодавством України визначено можливість укладення сторонами мирової угоди в цивільному та господарському процесах або заяви про примирення при вирішенні публічно-правового спору. Також важливим нововведенням нових процесуальних кодексів, які були прийняті у 2017 році, для забезпечення примирення сторін є й процедура врегулювання спору за участю судді. Вона полягає у проведенні суддею спільних (за участю всіх сторін) та закритих (з кожною із сторін окремо) нарад з метою мирного врегулювання спору. Звісно, така процедура за своєю сутністю не є медіацією, але має з нею як спільні риси, так і відмінності.
Щодо ж законодавчого закріплення медіації, Міністерством юстиції було розроблено проєкт Закону України «Про медіацію», який вже схвалено Урядом та внесено на розгляд Верховної Ради України і зареєстровано за № 3504. 25 червня 2021 року Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики на своєму засіданні майже одноголосно вирішено рекомендувати Верховній Раді України прийняти проєкт Закону, підготовлений в редакції Комітету, у другому читанні.
Як розповів директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції, під час підготовки проекту Закону точились палкі дискусії з приводу інституційних аспектів інституту медіації, зокрема, стандартів навчання, запровадження реєстру медіаторів та саморегулюючих механізмів у діяльності медіаторів. Зрештою, проєктом Закону в редакції Комітету, підготовленого до другого читання, передбачається, що: 1) підготовка у сфері медіації здійснюватиметься за програмою, що становитиме не менше як 90 годин навчання медіатора, у тому числі не менше 45 годин практичного навчання: 2) реєстри медіаторів будуть вести об'єднання медіаторів та суб'єкти, що забезпечують проведення медіації; 3) сторони зможуть примиритися, в тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу, а результат домовленостей сторін може бути оформлений у вигляді мирової угоди; 4) будуть встановлені фінансові заохочення сторонам судового провадження, які врегулюють свій спір за допомогою процедури медіації (позивачу (скаржнику, заявнику) у разі успішно проведеної медіації буде повернуто з державного бюджету 60% судового збору, сплаченого при поданні позову (апеляційної чи касаційної скарги)); 5) нотаріуси зможуть проводити медіацію у порядку, визначеному законом, за умови проходження ними базової підготовки медіатора.
«Допоки медіація в Україні, на відміну від інших європейських країн, досі залишається законодавчо неврегульованою, що значною мірою знижує ефективність її застосування. Разом із тим, законодавче закріплення цієї процедури сприятиме ефективному поширенню в суспільстві культури мирного врегулювання спорів, дозволить знизити навантаження на суди, скоротити строки розгляду справ, зменшити витрати сторін на правову допомогу та судовий процес у цілому», – наголосив Олександр Олійник.