16 листопада 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про медіацію» № 1875‑IX (законопроєкт № 3504). Цей акт пройшов тривалий та дуже непростий шлях на етапі його підготовки та оформлення у відповідний законопроєкт.
«Прийняття закону, яким встановлюються обов’язкові норми у сфері правового регулювання процедури медіації, має важливе значення для всіх учасників відповідних суспільних відносин. Однак, крім регуляторної, не менш важливе значення має його інформаційна функція. Норми цього Закону тепер є основоположними для пізнання процедури медіації, відповідного навчання медіації, а також для можливого застосування в інших нормативно‑правових актах», – про це розповів директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Міністерства юстиції України Олександр Олійник в публікації на сайті видання «Юридична практика».
За його словами, прийняття Закону України «Про медіацію» дало змогу на законодавчому рівні регламентувати сферу застосування медіації, її принципи, вимоги до медіатора, його права та обов’язки, відповідальність, процедуру проведення медіації, права та обов’язки сторін медіації тощо.
Медіація – це позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів. Вона може бути проведена як до звернення до суду, так і під час судового провадження. Водночас, її проведення не впливає на перебіг позовної давності.
Сторони медіації мають право:
За результатами медіації сторони можуть укласти угоду, в якій буде встановлено зобов’язання, способи та строки їх виконання, наслідки їх невиконання або неналежного виконання, інші умови.
«Завдяки процедурі медіації вирішити конфлікт вдасться значно швидше, аніж звертаючись до судів (які, до того ж, наразі в нашій країні не укомплектовані). Запровадження в національній правовій системі процедури медіації через ухвалення профільного закону відкриває можливості для більш ефективного, мирного і менш вартісного шляху позасудового врегулювання спорів», – акцентував Олександр Олійник. При цьому додав, що на відміну від судового процесу, медіація передбачає лише оплату послуг медіатора (медіаторів) і відшкодування витрат на здійснення підготовки до медіації та її проведення. Крім того, якщо сторони врегулюють конфлікт за допомогою медіації – позивачу (скаржнику, заявнику) буде повернуто з державного бюджету 60% судового збору, сплаченого під час подання позову (апеляційної чи касаційної скарги).
Запровадження інституту медіації значною мірою вплине і на розвиток сфер її застосування, серед іншого в системі юстиції щодо дітей, безоплатної правової допомоги.
Зокрема, наразі на розгляді в Парламенті перебуває також законопроєкт «Про юстицію, дружню до дитини», де теж по аналогії використовується процедура медіації. Цей законопроєкт оперує поняттям «медіаційне виведення дитини з-під кримінального переслідування». Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого дитиною кримінального правопорушення, відомості про особу дитини та умови її життя, за її згодою та за згодою її законного представника до неї може бути застосовано виведення з кримінального провадження за угодою з прокурором на підставах і в порядку, які передбачено кримінальним та кримінальним процесуальним законами. Тобто, якщо дитина виконає угоду за результатами медіації – її може бути звільнено від кримінальної відповідальності, від покарання чи відбування покарання, а також буде враховано як обставини, що пом’якшує покарання.
Також Закон України «Про безоплатну правову допомогу» містить загальні положення, які передбачають надання особі допомоги в забезпеченні доступу до медіації. Механізм реалізації цих положень було визначено тільки після ухвалення профільного Закону «Про медіацію».
«Отже, враховуючи наведені переваги медіації та можливості її використання у відповідних правовідносинах, із набранням чинності Законом України «Про медіацію» варто очікувати поширення в суспільстві культури мирного врегулювання конфліктів та спорів, адже в процедурі медіації сторони самостійно визначатимуть для себе узгоджені дії та рішення», – резюмував директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Олександр Олійник.