Олександр Олійник: Розвиток ювенальної юстиції в Україні

Правопорушення серед неповнолітніх та пов'язані з ними інші негативні явища у дитячому середовищі набули характеру соціального явища в Україні. Так, тільки за 2020 рік з-поміж усіх кримінальних проваджень, які перебували в судах першої інстанції, 3% – а це 6 377 справ – були щодо неповнолітніх. І лише 11 осіб було виправдано. Натомість більше 2,2 тисяч дітей засуджено. Про це розповів директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Олександр Олійник у шостій публікації циклу статей про найбільш значимі розробки Директорату у виданні «ЛІГА:Закон».

За його словами, наразі в нашій державі неповнолітні, які вчинили правопорушення, можуть отримати послуги, спрямовані переважно на виправлення вже сформованої протиправної поведінки, а не на подолання факторів, що її зумовили: негативне оточуюче середовище; бажання до самореалізації та утвердження авторитету серед однолітків; недостатній рівень виховання та правової освіти; відсутність розуміння наслідків своїх вчинків, а також відсутність доступних програм організації дозвілля.

Гострою також є проблема відсутності альтернативних кримінальному провадженню та судовому розгляду механізмів реагування на правопорушення дітей. Чинному законодавству України не вистачає системних норм щодо роботи з дітьми у конфлікті з законом, яка би базувалася на концепції відновного правосуддя, створення умов для швидкої реінтеграції неповнолітньої особи до суспільства, а також щодо ефективної діяльності усіх суб'єктів юстиції стосовно дітей із запобігання перебуванню дитини у групі ризику та правопорушенням у дитячому середовищі.

Як зазначив Олександр Олійник, вагомим кроком на шляху до удосконалення правового регулювання у сфері правосуддя, дружнього до дитини, стало створення Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх, яка й розпочала розробку законопроєкту «Про юстицію, дружню до дитини». Цим проєктом Закону пропонується передбачити:

• принципи юстиції, дружньої до дитини;
• положення стосовно взаємодії суб'єктів юстиції щодо дітей;
• норми про поводження з дітьми, які вчинили правопорушення і потрапили до системи правосуддя, а також з дітьми, які є потерпілими або свідками і потребують застосування заходів соціальної реабілітації;
• альтернативні кримінальному провадженню та судовому розгляду механізми реагування на правопорушення дітей: медіація, застереження або покладення на дитину певних обов'язків, спрямованих на соціальну реабілітацію і запобігання повторному вчиненню правопорушень;
• ліквідацію загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації (їх функції щодо здійснення соціальної реабілітації дітей у контакті та конфлікті із законом покладатимуться на центри соціально-психологічної реабілітації дітей).

Разом із тим, було розроблено ще один законопроєкт, який передбачає внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо юстиції, дружньої до дитини. Він передбачає, зокрема, зміни щодо:

• презумпції невинуватості неповнолітніх;
• запровадження можливості застосування до неповнолітнього у віці від 16 до 18 років подальшого звільнення його від адміністративної відповідальності;
• заходів впливу до неповнолітнього та їх застосування;
• загальних правил накладання стягнення за адміністративне правопорушення;
• виокремлення порядку адміністративного затримання неповнолітнього;
• умисного невиконання батьками або особами, які їх замінюють, рішень суб'єктів юстиції;
• розширення переліку прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема, в частині користування безоплатною правовою допомогою у випадках, визначених Законом України «Про безоплатну правову допомогу»;
• закріплення положень щодо обов'язкової участі захисника у справі про адміністративне правопорушення у разі притягнення неповнолітнього до адміністративної відповідальності;
• надання повноважень прокурору щодо вирішення питання про можливість виведення неповнолітнього із кримінального провадження та вжиття щодо нього відновних заходів, здійснення контролю за виконанням угоди про виведення неповнолітнього із кримінального провадження;
• вдосконалення порядку здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, які вчинені неповнолітніми, зокрема, проведення допитів та інших слідчих (розшукових) дій.

«Застосування норм цих законопроєктів допоможе максимально наблизити юстицію щодо дітей до міжнародних стандартів. Ми зможемо створити умови для забезпечення законності, обґрунтованості та ефективності кожного рішення щодо дитини у конфлікті з законом, а також захисту прав дітей-потерпілих та дітей-свідків. Крім того, створимо умови для запобігання правопорушенням у дитячому середовищі та вирішення питань процедур соціальної реабілітації та реінтеграції дитини до суспільства», – резюмував Олександр Олійник.