Україна та Нідерланди проти Росії у ЄСПЛ: що доводила Україна на усних слуханнях щодо прийнятності справи і чому це так важливо

26 січня 2022 року у Європейському суді з прав людини відбулися усні слухання щодо прийнятності спільної міждержавної справи  «Україна та Нідерланди проти Росії» за заявами №№ 8019/16, 43800/14, 28525/20.

З 2014 року Уряд України активно протистоїть гібридній війні Російської Федерації на юридичному фронті боротьби в Європейському суді. У липні 2020 року Королівство Нідерланди подало до Європейського суду міждержавну заяву проти Російської Федерації стосовно збиття у липні 2014 року пасажирського літака компанії Malaysia Airlines МН17 та загибелі 298 осіб. 27 листопада 2020 року Європейський суд повідомив Уряду України про об’єднання трьох міждержавних справ стосовно масових та систематичних порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, щодо викрадення та спроб незаконного вивезення дітей-сиріт із Донецької та Луганської областей на територію Російської Федерації у 2014 році та стосовно збиття літака рейсу Малайзійських авіаліній MH17 в одну справу «Україна та Нідерланди проти Росії» за заявами №№ 8019/16, 43800/14, 28525/20.

Зміст міждержавної заяви  охоплює скарги Уряду України стосовно триваючих та систематичних порушень Російською Федерацією на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей цілого ряду статей, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод , починаючи з квітня 2014 року: 2 (Право на життя), 3 (Заборона катування), 5 (Право на свободу та особисту недоторканість),     6 (Право на справедливий суд), 8 (Право на повагу до приватного і сімейного життя), 9 (Свобода думки, совісті і релігії), 10 (Свобода вираження поглядів), 11 (Свобода зібрань та об’єднання), 14 (Заборона дискримінації) у поєднанні зі статтями 3, 8, 9, 10, 11 Конвенції та статтею 1 (Захист права власності) Першого протоколу до Конвенції, статтею 2 (Свобода пересування) Протоколу № 4 до Конвенції.

Відповідно до встановленого Європейським судом порядку, у ході усних слухань першими виступали представники Уряду Російської Федерації,  другими – представники України і третіми заслуховувалися представники Королівства Нідерландів.

Позиція Уряду Російської Федерації зводилась до наступного:

1. Уряд РФ не погоджується з відмовою ЄСПЛ об’єднати міждержавну справу «Росія проти України» зі справою «Україна та Нідерланди проти Росії».
2. РФ не визнає жодні із заявлених у міждержавних заявах скарги. Росія також не є стороною конфлікту в Україні.
3. Справа має бути відхилена як неприйнятна, оскільки заявлені у ній скарги не підпадають під юрисдикцію РФ.
4. Події, яких стосується справа «Україна та Нідерланди проти Росії», мають місце на території Донецької та Луганської областей, які перебувають поза суверенітетом РФ.
5. Міждержавна справа сфабрикована та не містить жодних надійних доказів. Натомість на підтримку заяв надано фальсифіковані докази.
6. Збиття літака МН-17 у липні 2014 року – це трагедія для всього світу. Але заява Уряду Нідерландів базується на сфабрикованих доказах і обвинуваченнях РФ щодо її відповідальності за трагедію. Збиття літака мало місце в період активних бойових дій у повітряному просторі України. Росія не має відношення до збиття літака.

У відповідь, делегацією України на чолі з Міністром юстиції Денисом Малюською було надано наступну позицію:

1. Одразу після встановлення Росією ефективного контролю над Кримським півостровом, у квітні 2014 року розпочалася окупація східних областей України.
2. Агресія РФ – це довготривала і послідовна політика Російської Федерації, спрямована на те, щоб змусити Україну діяти на користь Росії та зіштовхнути її зі шляху до західних цінностей і європейського вибору.
3. Практика заохочення жителів окупованих територій отримувати паспорти Російської Федерації, як і у випадку з конфліктом у Північній Осетії, також спрямована на те, щоб дати Росії привід для вторгнення на територію іншої країни у випадку, коли такий привід знадобиться.
4. В умовах можливого вторгнення РФ на територію України, поведінка Росії у цьому судовому процесі також виглядає загрозливо. Уряд Росії неодноразово намагався зірвати слухання щодо прийнятності у цій справі, які спочатку були призначені на 24 листопада 2021 року, домагаючись їх відкладення під приводом протиепідемічних заходів у зв’язку з COVID-19, запроваджених Росією, та подання до Європейського суду нашвидкоруч підготовленої заяви проти України і вимоги приєднати таку заяву до цього провадження. Коли жодна зі спроб не вдалася, за шістнадцять днів до слухань, 8 листопада 2021 року, суддя від Російської Федерації заявив про відвід, що змусило Європейський суд відкласти слухання на 26 січня 2022 року.
5. Уряд України вважає, що Суд повинен надіслати чіткий сигнал Уряду РФ, що його маніпуляції не будуть прийнятними, та що вона повинна відповідати за численні порушення прав людей, які перебували під юрисдикцією РФ.
6. Російська Федерація має екстратериторіальну юрисдикцію у розумінні статті 1 Конвенції найпізніше – з кінця квітня 2014 року, що підтверджується наступним: ефективним контролем над територією (присутність російських військових та озброєння); військовим, політичним та економічним впливом на керівництво так званих «Д/ЛНР»; фізичним контролем, що здійснюється представниками РФ над постраждалими від порушень прав людини.
7. Ефективний контроль над територією Донбасу РФ установила в квітні 2014 року (процес становлення такої території продемонстрований детально на наданих Україною картах).
8. На заперечення позиції РФ стосовно її непричетності до дій «сепаратистів», перехоплені розмови та заяви ватажків бойовиків доводять, що вони контролювалися Росією. Також докази свідчать, що з моменту початку Україною антитерористичної операції, Росія надавала логістичну та військову підтримку сепаратистам.
9. Одночасно з військовою присутністю та підтримкою, РФ здійснювала контроль над ключовими політичними та економічними сферами діяльності так званих республік, що підтверджувалося керівниками цих об’єднань.
10. Окрім того, з 2019 року всі мешканці так званих «Д/ЛНР» можуть стати громадянами РФ, що є необхідним для отримання пенсій та соціальних виплат мешканцями цих республік.
11. Уряд РФ не надав переконливих і достатніх доказів та аргументів у відповідь на надані Україною докази присутності російських військових та озброєння на території східної України.
12. Російська Федерація має нести відповідальність за систематичні та триваючі порушення прав людини на території східної України, у тому числі – за збиття літака рейсу Малайзійських авіаліній MH17, а Європейський суд має компетенцію розглядати цю справу.
13. Існування адміністративної практики порушень РФ прав людини підтверджується двома основними типами доказів: доповідями міжнародних організацій та свідченнями свідків, які підтверджують інформацію, викладену в доповідях.
14. Як і у справі щодо Криму, Уряд України стверджує, що правило вичерпання ефективних засобів національного правового захисту не застосовується у цій справі у зв’язку з існуванням адміністративної практики порушень прав людини.
15. Основною метою України у цій справі є припинення порушення прав людини та запобігання їх у майбутньому на непідконтрольній їй території.

Уряд Королівства Нідерландів представляв свою позицію в частині їхніх скарг за заявою №28525/20 щодо збиття пасажирського літака компанії Malaysia Airlines МН17.

Очікуване рішення Європейського суду про прийнятність справи «Україна та Нідерланди проти Росії» суттєво полегшить підтримання індивідуальних позовів громадян та компаній проти Російської Федерації як у самому Європейському суді, так і в інвестиційних арбітражах та буде основою, на якій індивідуальні справи,  справи в арбітражах рухатимуться далі, а заявники зможуть стягувати компенсації з Росії за порушені права, адже міжнародним судом буде встановлено факт окупації (ефективного контролю) частини території України з боку Росії, як це вже відбулося у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)».